20191203 № 1440/1965/18 ВС: відсутність підпису податкової

податковий адвокат, розблокування податкових накладних, виведення з ризикових

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2019 року

Київ

справа №1440/1965/18

адміністративне провадження №К/9901/17780/19

Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу у акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань, а отже позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — Білоуса О.В.,

суддів — Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (головуючий суддя Біоносенко В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (головуючий суддя Кравченко К.В., судді — Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Металбудсервіс» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Металбудсервіс» (далі — ТОВ фірма «Металбудсервіс») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі — ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило: визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі Акту від 11 травня 2018 року №1040/14-29-14-07/39154207, яким позивачу донараховано 3015007,37 грн основаного боргу з податку на додану вартість та 760085,55 грн штрафних санкцій, податкову вимогу від 25 липня 2018 року № 41594-17.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Акт від 11 травня 2018 року №1040/14-29-14-07/39154207, складений за наслідками перевірки, не підписаний посадовою особою контролюючого органу ОСОБА_1 , яка її проводила, а отже, такий акт не може підтверджувати факт проведення документальної перевірки, а також не може бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року № 00046131407 і №00046141407 та податкова вимога від 25 липня 2018 року №41594-17. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ТОВ фірма «Металбудсервіс» судові витрати у розмірі 60150,39 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

ТОВ фірма «Металбудсервіс» скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ фірма «Металбудсервіс» зареєстровано в Миколаївському міському управлінні юстиції 31 березня 2014 року. Основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, підготовчі роботи на будівельному майданчику та інші роботи із завершення будівництва.

ГУ ДФС у Миколаївській області 26 квітня 2018 року видано наказ № 916 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Металбудсервіс»», яким наказано з 26 квітня 2018 року провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірми «Металбудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами.

Згідно вказаного наказу та направлень, виданих ГУ ДФС у Миколаївській області 26 квітня 2018 року № 1271/14-29-03-01-28 та №1270/14-29-03-01-28, заступником начальника відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Миколаївській області, радником податкової та митної справи ІІІ рангу Алексєєвим А . В. та головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Миколаївській області, радником податкової та митної справи ІІІ рангу, ОСОБА_1 . проведено перевірку позивача з 26 квітня 2018 року по 4 травня 2018 року, за результатами якої 11 травня 2018 року складено Акт №1040/14-29-14-07/39154207.

Згідно висновків Акту від 11 травня 2018 року, позивачем порушено пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 3209002 грн, а також завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 108789 грн.

Вказаний акт перевірки підписано заступником начальника відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Алексєєвим А.В., головним державним ревізором-інспектором Яцків Н.О. акт не підписано, напроти її прізвища проставлено відмітку «відпустка».

На підставі акту перевірки від 11 травня 2018 року №1040/14-29-14-07/39154207 ГУ ДФС у Миколаївській області 11 червня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення №00046131407, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3790883,75 грн, з яких 3032707 грн — за податковими зобов`язаннями та 758176,75 грн — за штрафними санкціями, №00046141407, яким завищено суми від`ємного значення за вересень 2015 року на суму 12122 грн та жовтень 2017 року на суму 96667 грн.

25 липня 2018 року відповідачем прийнято та направлено ТОВ фірми «Металбудсервіс» податкову вимогу №41594-17 щодо сплати податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 5143844,65 грн, з яких 3015007,37 грн — за основаним платежем, 760085,55 грн — за штрафними санкціями та пеню у сумі 1368751,73 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, прийнятими ГУ ДФС у Миколаївській області, ТОВ фірми «Металбудсервіс» звернулось до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки за відсутності підпису посадової особи контролюючого органу, яка проводила перевірку є недопустимим доказом, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Зазначена позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі — ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За приписами статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

Застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків — юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків — юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі — Порядок № 727).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 727 визначено, що акт документальної перевірки — службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пунктів 1 та 2 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень — довідка документальної перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 727, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

Згідно пункту 2 розділу V Порядку № 727, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату та у випадках проведення документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, — протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

При цьому строк складення акта (довідки) документальної перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Податковим кодексом та Митним кодексом.

Пунктом 1.1. ДСТУ 4163-2003 (Уніфікована система Організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів) (далі — ДСТУ 4163-2003) передбачено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі — організацій).

Відповідно до пункту 1.2. ДСТУ 4163-2003 цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Документи, що їх складають в організації, згідно пункту 4.4. ДСТУ 4163-2003 повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Згідно з пунктом 3.12. Національного стандарту України ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», затвердженого наказом від 28 травня 2004 року №97 Держспоживстандарту України (далі — ДСТУ 2732:2004), юридична сила (службового документа) — властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції.

Підпунктом 4.1.7. пункту 4.1. ДСТУ 2732:2004 визначено, що підпис службового документа — реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, що надають документові юридичної сили.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги ПК України та Порядку № 727, а також приписи ДСТУ 4163-2003 та 2732:2004, підписання Акту перевірки посадовими особами контролюючого органу є основною умовою дійсності такого акту.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб`єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті від 11 травня 2018 року №1040/14-29-14-07/39154207, складеному за наслідками перевірки ТОВ фірми «Металбудсервіс» відсутній підпис посадової особи, яка була зазначена у вступній частині акту та проводила перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, підпис головного державного ревізора-інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Миколаївській області Яцків Н.О. та наявна відмітка про перебування її у відпустці на час складення даного акта.

Отже, за таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що акт перевірки від 11 травня 2018 року №1040/14-29-14-07/39154207, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення у даному випадку, є недопустимим доказом. Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу у Акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань, а отже позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги відповідачем зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, ГУ ДФС у Миколаївській області не зазначено.

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх