20180322 № 808/2623/17 ВС: спір про право, арешт

Спір про право, адміністративний арешт, платник податків, оскарження наказу про перевірку, податковий адвокат, закриття провадженняПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №808/2623/17

адміністративне провадження №К/9901/31039/18

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що сам факт подання Товариством адміністративного позову про визнання протиправними дій щодо призначення перевірки та скасування наказу про призначення перевірки свідчить про незгоду платника податків з діями контролюючого органу та наявність між ними спору про право. З огляду на це суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи ГУ ДФС у Запорізькій області про незазначення судами в ухвалах дати відкриття провадження у справі про оскарження наказу про проведення перевірки.

Наявність спору про право суд може виявити як до, та і після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС (у редакції, що діяла станом на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), який кореспондується з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС (у редакції, що діє з 15.12.2017), оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням контролюючого органу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — Гончарової І.А.,  суддів — Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області

на ухвалу  Запорізького окружного адміністративного суду від 04.09.2017 (головуючий суддя — Нестеренко Л.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя — Круговий О.О., судді — Шлай А.В., Прокопчук Т.С.)

у справі № 808/2623/17

за поданням Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке спеціалізоване монтажне управління»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, —

в с т а н о в и в:

01 вересня 2017 року Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі — ГУ ДФС у Запорізькій області) звернулося до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке спеціалізоване монтажне управління» (далі — Товариство), в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства, застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області 31.08.2017, та накласти арешт коштів на рахунки Товариства.

В обґрунтування подання ГУ ДФС у Запорізькій області зазначило, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16.08.2017 № 2123 посадові особи ГУ ДФС у Запорізькій області здійснили вихід за адресою Товариства. Однак у допуску до проведення перевірки відповідач відмовив, що зафіксовано відповідним актом від 16.08.2017 №494/08-01-14-06. У зв’язку з недопуском до перевірки та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків заступник начальника ГУ ДФС у Запорізькій області 31.08.2017 прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків відносно Товариства, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, закрив провадження у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС) (у редакції, що діяла станом на дату прийняття судових рішень), суд відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. З огляду на те, що відповідач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №2123 від 16.08.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, то, відповідно, вказане подання не може бути розглянуто в порядку статті 183-3 КАС.

Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просило скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду та прийняття рішення по суті спору.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС у Запорізькій області посилалося на те, що судами не зазначено дату відкриття провадження у справі про оскарження наказу про проведення перевірки. Також, на думку ГУ ДФС у Запорізькій області, судами не враховано, що жодна із статей КАС взагалі не передбачає закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу з такої підстави, як наявність спору про право, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС, на який посилаються у своїх рішеннях суди.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а судові рішення — без змін.

01.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 КАС здійснення адміністративного судочинства встановлюється  Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя).

Статтею 183-3 КАС (у редакції, що діяла станом на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), яка кореспондується з положеннями  статті 283 КАС (у редакції, що діє з 15.12.2017), передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із пунктом 2 частини п’ятої статті 183-3 КАС суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Між тим, стаття 183-3 КАС не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об’єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.08.2017 Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій щодо призначення перевірки та скасування наказу № 2123 від 16.08.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія адміністративного позову з відміткою суду про його прийняття.

Наведене підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах з огляду на заперечення відповідачем законності проведення перевірки, недопуск до якої й зумовив звернення ГУ ДФС у Запорізькій області з даним поданням.

При цьому колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що сам факт подання Товариством адміністративного позову про визнання протиправними дій щодо призначення перевірки та скасування наказу про призначення перевірки свідчить про незгоду платника податків з діями контролюючого органу та наявність між ними спору про право. З огляду на це суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи ГУ ДФС у Запорізькій області про незазначення судами в ухвалах дати відкриття провадження у справі про оскарження наказу про проведення перевірки.

Наявність спору про право суд може виявити як до, та і після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС (у редакції, що діяла станом на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), який кореспондується з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС (у редакції, що діє з 15.12.2017), оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням контролюючого органу.

При цьому закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС з огляду на неможливість розгляду подання контролюючого органу у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 183-3 КАС (у редакції, що діяла на дату прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, які могли б призвести до скасування ухвал судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 3, 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04.09.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                                     І.А. Гончарова

Судді                                                                                                            І.Я. Олендер

                                                                                                       Р.Ф. Ханова