20190611 № 826/15949/15 ВС: поновлення договору, цифровий підпис

Визнання цифрового підпису, розірвання, реєстрація податкової накладної, ДФС, подактвоий адвокат, поновлення договору про визнанняПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 червня 2019 року

справа №826/15949/15

адміністративне провадження №К/9901/41807/18, №К/9901/41805/18

Визнання протиправними дії щодо розірвання договору не поновлює договір з моменту набрання сили судовим рішенням, а визначає договір як такий, що не розривався.

Верховний Суд роз’яснив, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов’язком постачальника товарів чи послуг. Однак цьому обов’язку кореспондує обов’язок ДФС прийняти та зареєструвати надану платником податку податкову накладну.

Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих ПН податківці можуть лише в разі, якщо їх сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу.

При цьому ВС зазначив, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року у складі суддів Іщука І.В., Погрібніченка І.М., Шулежка В.П.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року у складі суддів Троян Н.М., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.

у справі № 826/15949/15

за позовом Приватного підприємства «Фаворит голд»

до Державної фіскальної служби України,

третя особа Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

6 серпня 2015 року Приватне підприємство «Фаворит голд» (далі — Підприємство, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі — ДФС, відповідач у справі), третя особа Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС України у м. Києві (далі — податковий орган, третя особа у справі) в якому просило визнати протиправними дії ДФС щодо відмови у прийнятті поданих Підприємством податкових накладних та зобов`язати ДФС прийняти подані Підприємством податкові накладні.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті поданих ПП «Фаворит-голд» податкових накладних: № 57 від 05.03.2015 року, яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 13.03.2015 року; № 110 від 09.03.2015 року, яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 20.03.2015 року; № 111 від 09.03.2015 року, яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 20.03.2015 року; № 112 від 10.03.2015 року, яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 20.03.2015 року; № 300 від 27.02.2015 року, яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 27.02.2015 року; встановлено вважати прийнятими та зареєстрованими ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві подані Підприємством податкові накладні: № 57 від 05.03.2015 року — 13.03.2015 року; № 110 від 09.03.2015 року — 20.03.2015 року; № 111 від 09.03.2015 року — 20.03.2015 року; № 112 від 10.03.2015 року — 20.03.2015 року; № 300 від 27.02.2015 року — 27.02.2015 року.

У квітні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалите нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Податковий орган зазначає, що він не є відповідачем по справі, до нього не висунуто позовні вимоги, але вказана обставина судом першої інстанції не врахована.

Також у квітні 2017 року касаційну скаргу подано ДФС України. У скарзі відповідач посилається на невірне застосування норм матеріального права, зокрема статті 201 Податкового кодексу України, не з`ясування всіх обставин справи та на неврахування наданих суду доказів, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційні скарги від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між Підприємством та ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів № 181220141 від 18 грудня 2014 року. Предметом Договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі — ЕЦП) до ДПІ засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу. Квитанція № 2 підтверджує, що договір податковим органом прийнято.

Підприємством засобами електронного зв`язку подано до Державної фіскальної служби України:

— податкову накладну № 57 від 5 березня 2015 року — яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 13 березня 2015 року;

— податкову накладну № 110 від 9 березня 2015 року — яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 20 березня 2015 року;

— податкову накладну № 111 від 9 березня 2015 року — яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 20 березня 2015 року;

— податкову накладну № 112 від 10 березня 2015 року — яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 20 березня 2015 року;

— податкову накладну № 300 від 27 лютого 2015 року — яку доставлено для реєстрації в ЄДРПН 27 лютого 2015 року.

Разом з тим, отримані квитанції № 1 свідчать про те, що вказані документи не прийнято. Як підстава для відмови у прийнятті податкової звітності зазначено, що «для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, оскільки можливо відсутній Договір з ДФСУ».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року по справі № 826/14402/15, яка набрала законної сили, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №181220141 від 18 грудня 2014 року, укладеного між Підприємством та Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню па всій території України.

У відповідності до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що оскільки на момент надіслання договір був розірваний, відсутні підстави для визнання дій щодо неприйняття звітності протиправними. Суд зазначає, що визнання протиправними дії щодо розірвання договору не поновлює договір з моменту набрання сили судовим рішенням, а визначає договір як такий, що не розривався.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, що настають за датою їх складання.

З огляду на викладене реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком постачальника товарів чи послуг.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. У такому разі протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин такого неприйняття.

Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

Як випливає зі змісту пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за відсутності квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли її було надіслано продавцем.

Водночас сама квитанція про прийняття або неприйняття податкової накладної не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона є лише технічним способом інформування платника податків щодо реєстрації або нереєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі.

Натомість предметом спору в зазначеній категорії справ є правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень щодо неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У такому разі належним способом захисту порушених прав та/або інтересів платника податків у розглядуваній ситуації є визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати).

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги податкового органу, що суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог, оскільки ДПІ у Святошинському районі виступає третьою особою і до неї не заявлено жодних вимог. Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, не зобов`язував податковий орган вчиняти певні дії, а лише визначив податкові накладні як такі, що прийняті певною датою, враховуючи, що обов`язок податкового органу забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді передбачений договором про визнання електронних документів № 181220141 від 18 грудня 2014 року.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року у справі № 826/15949/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер