2019.02.19 № 806/68/16 ВС: сплата податків вина банку

Невчасне виконання платіжного доручення платника податків банком, невчасне перерахування податків, із-за вини банку, казначействаПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа № 806/68/16

адміністративне провадження №К/9901/25664/18

За правилами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що обов’язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача — Васильєвої І.А.,

суддів — Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 (Романченко Є.Ю.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 (судді Котік Т.С., Жизневська А.В., Охрімчук І.Г.)

у справі № 806/68/16

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз»

до Житомирської об’єднаної  державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, —

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» (далі — позивач, ПАТ «Коростишівгаз») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об’єднаної  державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі — відповідач, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2015 № 0007841500.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що неперерахування сплачених коштів з вини банку і як наслідок ненадходження коштів на бюджетні рахунки державного казначейства не може вважатися погашенням податкового боргу платника податків у встановлені строки для сплати грошових зобов’язань. Позивач не звертався до податкового органу з заявами та копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилася колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з того, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 грудня 2015 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1статті 75 Податкового кодексу України старшим державним ревізором — інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Ставською В.В. у приміщенні Коростишівської ОДПІ проведено камеральну перевірку по питанню несвоєчасності сплати податку на додану вартість за період з 30.09.2015 по 30.11.2015 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз».

Перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість, про що складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість про несвоєчасну сплату від 29.12.2015 № 46/06-10-153/20413052.

Відповідно до акту перевірки № 46/06-10-153 від 29.12.2015, 29 грудня 2015 року Коростишівською Об’єднаною ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення — рішення № 0007841500, яким Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» зобов’язано сплатити штраф у сумі 7492 грн за платежем податок на додану вартість.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За змістом пункту 126.1 цієї статті Податкового кодексу  України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 цього Закону ініціатор це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України  № 2346-III банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

За правилами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що обов’язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов’язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Судами встановлено, що  з метою сплати податкового зобов’язання за серпень 2015 року в сумі 72574,00 грн, позивачем оформлено платіжне доручення № 53 від 22 вересня 2015 року про перерахування готівкових коштів з рахунку ПАТ «Коростишівгаз», відкритого у ПАТ «Укрінбанк», на рахунок у системі електронного адміністрування позивача. Однак, кошти не були перераховані банком за призначенням.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 53 від 22.09.2015, з відміткою банку «одержано банком 22.09.2015», із призначенням платежу:*;101;20413052;ПДВ за серпень 2015 р. ПАТ «Коростишівгаз».

         Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене,  суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтовані  рішення,  в  яких  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2016  та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016  у справі № 806/68/16  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)  І.А. ВасильєваСудді: (підпис)  С.С. Пасічник  (підпис)  В.П. Юрченко