ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року

Київ

справа №820/4428/17

адміністративне провадження №К/9901/51373/18

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно — аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

20. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу, щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/4590/17, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб — підприємців), оскільки вказаний вирок не містить будь — яких відомостей про господарські операції між ТОВ «Форум Брандіг» та позивачем, окрім того він стосується гр. ОСОБА_7, натомість директором у період здійснення господарських правовідносин та підписання первинних документів від імені  ТОВ «Форум Брандіг» була гр.ОСОБА_8 Також необхідно зазначити, що відносно вказаного контрагента вирок за ст. 205 Кримінального кодексу України(фіктивне підприємництво) відсутній.

21. Не заслуговує на увагу і посилання контролюючого органу щодо наявності протоколу допиту, в якому директор контрагента ТОВ «Енерго Постач-81» заперечує свою участь у діяльності товариства та у підписанні від його імені первинних, оскільки, судами не була встановлена достовірність та допустимість вказаного протоколу як належного доказу по справі та як правильно було вказано судами, сам факт заперечення такої участі не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірної операції, натомість факт поставки кукурудзи підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, натомість доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень судами у цій справі, та які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано свій податковий облік, та надано об’єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв’язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року (суддя Мороко А.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року (судді: Старосуд М.І. (головуючий), Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі №820/4428/17 за позовом Фермерського господарства «Київська Русь» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області  про скасування податкового повідомлення — рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фермерське господарство «Київська Русь» (далі — позивач, ФГ «Київська Русь») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі — відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000221419 від 22.09.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) за податковим зобов’язанням на 339  427,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 84  856,75 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення — рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Енерго Постач-81» та ТОВ «ТД Форум Брандіг» та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають дійсності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення  — рішення скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ «Київська Русь».

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 12004/20-40-14-19-08/30669041 від 08.09.2017, оформленого за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Київська Русь» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Енерго Постач-81» та ТОВ «ТД Форум Брандіг» за грудень 2015 року та джерел походження матеріальних цінностей, використаних при виробництві продукції, що реалізовувалась ТОВ «Енерго Постач-81» та ТОВ «ТД Форум Брандіг», під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

— п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», п.   44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.5 ст. 198, пп. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість по декларації спеціального режиму оподаткування (скороченої) у грудні 2015 року на суму 42  489,00 грн;

— п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1 ст. 192, п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність об’єкту оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з ТОВ «ТД Форум Брандіг», що призвело до завищення податкового зобов’язання з ПДВ по загальній декларації спеціального режиму оподаткування (скороченої) у грудні 2015 року на суму 279  000,00 грн. та заниження податкового зобов’язання на суму 279  000,00 грн з реалізації власної сільськогосподарської продукції невстановленим покупцям.

21 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області без проведення відповідної перевірки внесено зміни до акту перевірки № 12004/20-40-14-19-08/30669041 від 08.09.2017, в яких зазначено, що перевіркою встановлені порушення ФГ «Київська Русь»: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість по декларації спеціального режиму оподаткування (скороченої) у грудні 2015 року на 339  427,00 грн.

Податковим органом змінено описову частину акту, а саме зазначено, що: «Перевіркою встановлено дефектність первинних бухгалтерських документів по оформленні реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Енерго Постач-81» та ТОВ «ТД Форум Брандіг» на загальну суму 2  036  560,00 грн, в т.ч. ПДВ 339  426,67 грн, а саме на адресу ТОВ «Енерго Постач-81» в сумі 362  560,00 грн. в т.ч. ПДВ 60  426,67 грн та на адресу «ТД Форум Брандіг» в сумі 1  674  000,00 грн, в т.ч. ПДВ 279  000,00 грн, у зв’язку з відсутністю необхідних реквізитів документу: відсутність ідентифікації посадової особи від імені покупця. З цих підстав податковий орган прийшов до висновку, що реальність вчинення господарських операції ФГ «Київська Русь» з ТОВ «Енерго Постач-81» та ТОВ «ТД Форум Брандіг» на загальну суму 2  036  560,00 грн не підтверджується, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, тому у підприємства не було підстав для податкового обліку операції з оформлення реалізації кукурудзи власного виробництва у грудні 2015 у кількості 653,3 тон на загальну суму 2  036  560,00 грн, в т.ч. ПДВ 339  426,67 грн, оскільки встановлено реалізацію кукурудзи власного виробництва невстановленим покупцям у кількості 653,3 тон на загальну суму 2  036  560,00 грн, в т.ч. ПДВ 339  426,67 грн.

На підставі акту та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ «Енерго Постач-81» та ТОВ «ТД Форум Брандіг» відбувались у межах договорів постави кукурудзи.

Судами встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії належно оформлених первинних документів, зокрема, договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно — транспортні накладні, оборотно — сальдові відомості, банківські виписки.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, що було встановлено під час проведення перевірки, зокрема посилається на наявність протоколу допиту свідка ОСОБА_6, який стверджував, що ніяких документів, включаючи звітність та первинні документи, від імені ТОВ «Енерго Постач-81» він не підписував, щодо ТОВ «ТД Форум Брандіг» контролюючий орган зазначає про наявність податкової інформації, що складена Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з причин неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв’язку з відсутністю вказаного господарюючого суб’єкту за місцезнаходженням. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано.

9. ФГ «Київська Русь» заперечень на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт   44.1 статті   44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт   185.1 статті 185.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України;  постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

10.3. Пункт 187.1 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

10.4. Пункт 188.1 статті 188.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю — бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10.7. Пункт 209.1. статті 209.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі — сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

10.8. Пункт 209.2. статті 209.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття  1.

11.1.1. Господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Визначення об’єкту оподаткування ПДВ та виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

15. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.  71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) та ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції) обов’язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб’єктом владних повноважень покладається на суб’єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.   1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) та ч.   1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов’язань. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п.   44.1 ст.   44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно — аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

20. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу, щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/4590/17, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб — підприємців), оскільки вказаний вирок не містить будь — яких відомостей про господарські операції між ТОВ «Форум Брандіг» та позивачем, окрім того він стосується гр. ОСОБА_7, натомість директором у період здійснення господарських правовідносин та підписання первинних документів від імені  ТОВ «Форум Брандіг» була гр.ОСОБА_8 Також необхідно зазначити, що відносно вказаного контрагента вирок за ст. 205 Кримінального кодексу України(фіктивне підприємництво) відсутній.

21. Не заслуговує на увагу і посилання контролюючого органу щодо наявності протоколу допиту, в якому директор контрагента ТОВ «Енерго Постач-81» заперечує свою участь у діяльності товариства та у підписанні від його імені первинних, оскільки, судами не була встановлена достовірність та допустимість вказаного протоколу як належного доказу по справі та як правильно було вказано судами, сам факт заперечення такої участі не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірної операції, натомість факт поставки кукурудзи підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, натомість доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень судами у цій справі, та які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано свій податковий облік, та надано об’єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв’язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно зі ст.   90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

24. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування об’єкту оподаткування ПДВ за реально вчиненими господарськими операціями.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі №820/4428/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

………………………

………………………

………………………

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду