2017.03.14 № 21-3968а16 ВСУ: присяги, звільнення

Порушення присяги, звільнення державного службовця
Порушення присяги, звільнення державного службовця

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 14 березня 2017 року

Суд визнав, що публічна розмова з використанням нецензурної лайки, із застосуванням погроз та приниження людської гідності, з підкресленням своєї посади та «особливого статусу» підриває авторитет державної влади, довіру суспільства до органів виконавчої влади, поширює думку щодо вседозволеності чиновників високого рангу та не відповідає званню державного службовця, що правильно було розцінено Президентом України як порушення ОСОБА_1 Присяги.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд належним чином перевірив доводи позивача про незаконність спірного Розпорядження і встановив, що передбачені законодавством вимоги щодо процедури та порядку розгляду питання про звільнення з посади голови місцевої держадміністрації відповідач дотримав.

Посилання заявника на незаконність спірного Розпорядження через непроведення службового розслідування є безпідставними.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13 червня 2000 року N 950, відносно зазначених осіб може бути проведено службове розслідування, проте вимог щодо обов’язковості його проведення цей Порядок не містить.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Кривенди О. В., суддів: Гриціва М. І., Прокопенка О. Б., Самсіна І. Л., при секретарі судового засідання Ключник А. Ю., за участю представника відповідача — М. О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України П. П. О. про визнання протиправним та скасування Розпорядження, поновлення на посаді, встановила:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати Розпорядження Президента України від 12 серпня 2015 року N 654/2015-рп (далі — спірне Розпорядження), яким його звільнено з посади голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі — Первомайська РДА), поновити його на цій посаді та стягнути середню заробітну плати за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2015 року.

На обґрунтування позову зазначив, що під час інциденту 5 серпня 2015 року він не вчиняв дій, які б свідчили про порушення ним Присяги державного службовця (далі — Присяга), а при прийнятті спірного Розпорядження відповідач не дотримався вимог законодавства щодо обов’язкового проведення службового розслідування.

В уточненому позові ОСОБА_1 заявив вимоги й до Первомайської РДА, вважаючи її належним відповідачем у справі.

Суд установив, що Розпорядженням Президента України від 10 лютого 2015 року N 156/2015-рп ОСОБА_1 призначено головою Первомайської РДА.

Спірним Розпорядженням ОСОБА_1 звільнено з посади голови Первомайської РДА відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII «Про державну службу» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі — Закон N 3723-XII) за порушення Присяги.

Підставою для висновку про порушення позивачем Присяги стали події 5 серпня 2015 року під час зупинки нарядом Державної патрульної служби спеціалізованого відділення ДПС із забезпечення супроводження спеціального загону ДПС особливого призначення при МВС України приватного автомобіля, в якому ОСОБА_1 знаходився як пасажир. Під час проведення працівниками міліції профілактичної бесіди з водієм ОСОБА_1 втрутився у розмову, спілкувався з працівниками правоохоронних органів грубо, з використанням ненормативної лексики, образ та погроз, що в подальшому було оприлюднено у випусках новин загальнонаціональних каналів та розміщено на новинних ресурсах в мережі Internet.

У зв’язку з цим інцидентом голова Миколаївської обласної державної адміністрації (далі — ОДА) ОСОБА_2 7 серпня 2015 року звернувся до Кабінету Міністрів України (далі — КМУ) з пропозицією щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом його звільнення із займаної посади за порушення етики поведінки державного службовця, а саме спілкування з працівниками спецпідрозділу з використанням ненормативної лексики, що дискредитує орган, в якому той працює.

КМУ 11 серпня 2015 року звернувся до Президента України про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Первомайської РДА за порушення Присяги у зв’язку з порушенням етики поведінки державного службовця. Зазначене подання було задоволене.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 вересня 2015 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог щодо скасування спірного Розпорядження, а позовну заяву в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повернув позивачу.

Верховний Суд України постановою від 19 січня 2016 року скасував цю ухвалу, а справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 квітня 2016 року повернув позовну заяву в частині позовних вимог до Первомайської РДА про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України П. П. О. про визнання протиправним та скасування спірного Розпорядження, поновлення на посаді, а постановою від 14 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд цього судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС), ОСОБА_1 наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви щодо недотримання процедури його звільнення, стверджує, що звільненню за порушення Присяги обов’язково має передувати проведення службового розслідування. Вважає, що вчинення дій, які не пов’язані із проходженням державної служби, не може бути підставою для звільнення з посади за порушення Присяги. Просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення — про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача про законність спірного Розпорядження, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційні повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України, відповідно до якої Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, що є обов’язковими до виконання на території України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба — це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба в органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон N 3723-XII.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій (далі — держадміністрація) визначає Закон України від 9 квітня 1999 року N 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі — Закон N 586-XIV).

Частиною четвертою статті 118 Конституції України встановлено, що голови місцевих держадміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ.

Це правило закріплено також у статтях 8, 9 Закону N 586-XIV та підпункті 4 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов’язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 11 квітня 2012 року N 298 (далі — Порядок).

Так, статтею 9 Закону N 586-XIV встановлено, що повноваження голів місцевих держадміністрацій припиняються Президентом України, зокрема, у разі порушення ними Конституції України і законів України.

Повноваження голів місцевих держадміністрацій, крім іншого, можуть бути припинені Президентом України у разі: подання Прем’єр-міністра України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; з інших підстав, передбачених цим та іншими законами України; з ініціативи Президента України.

Підпунктом 5 пункту 1 Порядку встановлено, що він визначає процедуру розгляду подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади голів місцевих держадміністрацій.

Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Порядку подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади або погодження призначення на посаду (звільнення з посади) стосовно голови місцевої держадміністрації вноситься Президентові України КМУ.

Пропозиції КМУ щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади голів, зокрема, районних держадміністрацій вносять голови обласних держадміністрацій.

Згідно з пунктом 10 цього Порядку у передбачених законодавством випадках посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб.

У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби — матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону N 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Зокрема, у частині другій статті 17 Закону N 3723-XII наведено текст Присяги: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов’язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов’язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

У зв’язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків.

Тобто, порушення Присяги може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що під час конфліктної ситуації за участю ОСОБА_1 інспектором ДАІ капітаном міліції ОСОБА_3 велася відеозйомка. Відеозапис зазначеного інциденту в подальшому був оприлюднений у випусках новин загальнонаціональних каналів та розміщений на новинних ресурсах у мережі Internet. Запис подій на електронному носії інформації направлено Управлінням МВС України в Миколаївській області голові Миколаївської ОДА ОСОБА_2 разом із повідомленням про події 5 серпня 2015 року, що підтверджується листом від 7 серпня 2015 року N 1/1289. У подальшому зазначений лист та електронний носій інформації з відеозаписом Миколаївською ОДА направлено до Адміністрації Президента України.

Суд визнав, що публічна розмова з використанням нецензурної лайки, із застосуванням погроз та приниження людської гідності, з підкресленням своєї посади та «особливого статусу» підриває авторитет державної влади, довіру суспільства до органів виконавчої влади, поширює думку щодо вседозволеності чиновників високого рангу та не відповідає званню державного службовця, що правильно було розцінено Президентом України як порушення ОСОБА_1 Присяги.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд належним чином перевірив доводи позивача про незаконність спірного Розпорядження і встановив, що передбачені законодавством вимоги щодо процедури та порядку розгляду питання про звільнення з посади голови місцевої держадміністрації відповідач дотримав.

Посилання заявника на незаконність спірного Розпорядження через непроведення службового розслідування є безпідставними.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ від 13 червня 2000 року N 950, відносно зазначених осіб може бути проведено службове розслідування, проте вимог щодо обов’язковості його проведення цей Порядок не містить.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що Вищий адміністративний суд України розглянув справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постановленого у справі рішення, про що йдеться у заяві ОСОБА_1, немає.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року N 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 171 1, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий
О. В. Кривенда
Судді:
М. І. Гриців

О. Б. Прокопенко

І. Л. Самсін