Захист комерційної таємниці в трудових відносинах

Компанії здійснюючи свою господарську та комерційну діяльність, накопичують інформацію, noteрозповсюдження якої може призвести до негативних наслідків. Розуміючи це, компанії зацікавлені в збереженні такої інформації. Яку ж інформацію і яким чином потрібно охороняти та зберігати, які механізми та способи захисту доступні і які негативні наслідки можуть настати у випадку витоку інформації чи її втрати. Все досить індивідуально.  Але певні закономірності та базові принципи все-таки існують.

Нестабільна ситуація, окупація територій, припинення роботи, чи передислокація окремих підприємств, знищення та втрата майна, пограбування підприємств, викрадення технічної та проектної документації, неможливість доступу до своїх документів та архівів, блокування випуску наукоємної та науково-технічної продукції в разі спору з приводу документації, ось далеко неповний перелік того, що реально відбувається в Україні.

Поняття комерційної таємниці дано в ст. 505 Цивільного кодексу України. Слід розуміти, що комерційна інформація не є таємною чи секретною. комерційна формація підлягає захисту, а її втрата може призвести до значних негативних наслідків. Комерційну таємницю яка містить певні рішення, способи, креслення, які часто не можна захистити шляхом отримання охоронних документів, або отримання таких охоронних документів фактично призведе до розкриття інформації, тому таку інформацію суб’єкт господарювання змушений зберігати та охороняти всіма доступними способами. Комерційна таємниця віднесена ст. 420 Цивільного кодексу України до об’єкту права інтелектуальної власності.

Дуже часто, по факту спору, чи у випадку «зливу» інформації, чи несанкціонованої передачі документів, креслень, розробок, чи по факту реєстрації працівником компанії програмного коду на себе особисто, і т.д. розпочинається запізніла «активність». Так, у таких випадках необхідні екстра заходи.

Спробуймо визначитись, які заходи потрібно здійснити, щоб запобігти таким фактам та обставинам.

З чого потрібно починати? Найперше, слід з’ясувати якою інформацією оперує компанія, тобто фактично провести ідентифікацію того, чим ми фактично володіємо. Кожен бізнес має свої особливості. Проекті установи, інженерні організації, розробники програмних продуктів, конструкторські бюро мають розуміти актуальність  вказаного питання.

Другим етапом має стати ідентифікація осіб які мають доступ і фактично використовують інформацію в роботі. Наступним кроком має бути визначення та ідентифікація цінної та особливої інформації, яка фактично і підпадатиме під особливий режим захисту. Як правило, таку роботу проводить спеціально призначена для цього комісія в яку включаються, як правило, провідні фахівці. Далі слід розробити процедури та механізми захисту від неконтрольовано використання /розповсюдження, або витоку, тобто втрати  такої  конфіденційної інформації.

Рекомендовано розробити та затвердити внутрішнє положення про комерційну інформацію. Положення має містити основні принципи регулювання та поводження персоналу з такою інформацією, такий внутрішній нормативний акт дуже допоможе вам в подальшому, в разі виникнення конфліктної ситуації. Також рекомендовано розробити інструкції щодо нерозголошення та переліки відомостей що становлять комерційну таємницю. Цими документами має бути унормовано оборот, використання, та заборони чи обмеження.

Якщо підприємство здійснює діяльність пов’язану з інженерними чи комп’ютерними розробками, чи здійснює науково-дослідні чи прикладні розробки та/або випускає технічну чи проектну документацію, рекомендовано включити відповідний розділ в статут вашого підприємства.

Окремо слід виокремити необхідність правильного унормування відповідних положень в трудових договорах та посадових інструкціях персоналу.

За наявності вищевказаних документів, та при умові нормального функціонування відповідних відділів та служб підприємства, вам вдасться налагодити чіткий обіг документів що становлять комерційну таємницю.

За загальним правилом, до комерційної таємниці відноситься наступна інформація:

  • рівень прибутку і цінова політика;
  • фінансові та адміністративні плани розвитку компанії (бізнес плани);
  • відомості про укладені або заплановані контракти;
  • дані про контрагентів (постачальників і клієнтів).
  • власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які ще не захищені авторським або патентним правом; власні аналітичні огляди ринку, маркетингові дослідження.

Конкуренти та комерційна таємниця.

Розголошення комерційної інформації має два основних прояви: витік інформації від співробітників, неправомірне використання комерційної таємниці конкурентами.

Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під  час  планування  чи здійснення  господарської  діяльності без дозволу уповноваженої на те  особи  відомостей,  що  становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.За  порушення  майнових прав інтелектуальної власності на комерційну  таємницю  чи  прав на  «ноу-хау», зокрема, шляхом добування  протиправним  способом  чужої  комерційної  інформації, розголошення її без згоди особи,  уповноваженої на те, чи схилення до  її  розголошення або використання чужої комерційної інформації без згоди уповноваженої особи,  власник цієї інформації має  право на  відшкодування  завданих майнової та моральної шкоди відповідно до правил статей 1166  та  1167  ЦК.  Така  цивільна відповідальність може наставати і в разі вчинення дій,  зазначених у  главі  4  Закону  України  «Про захист від недобросовісної конкуренції».  Проте  не  може  бути  застосовано відповідальності  за  збирання, розголошення   чи   використання відомостей,  які  не  можуть належати до кола комерційної таємниці згідно  з  приписами  постанови  Кабінету  Міністрів  України  від 09.08.1993  №  611 «Про перелік відомостей,  що не становлять комерційної таємниці».

Працівник та комерційна таємниця.

У чинному Кодексі законів про працю поняття «комерційна таємниця» не визначене, що призводить до складнощів у створенні ефективної системи захисту комерції таємниці на підприємстві, попередженню витоку та відшкодуванню завданої шкоди.

Чимало іноземних компаній включають і в угоди з контрагентами, і в трудові договори (контракти) з працівниками певні застереження щодо використання комерційної таємниці. Безумовно, на Заході цьому компоненту комерційної діяльності приділяється достатньо уваги. Власне, сама практика та конкуренція диктує таку потребу, чого не скажеш про українські реалії.

Розголошення комерційної таємниці стане порушенням трудового законодавства лише у випадку, коли це буде закріплено в посадових інструкціях, трудових договорах з працівниками, правилах внутрішнього розпорядку, а також коли на підприємстві існує відповідні локальні документи (положення, політика, тощо) та створені для цього відповідні умови (матеріально-технічна база, програмне забезпечення).

Як наголошує ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Чимало випадків трапляється, коли роботодавець  комерційною таємницею «вважає» все, що пов’язано з підприємством та його діяльністю.

Проте, комерційній таємниці, притаманні  ознаки такі як інформаційність комерційної таємниці, конфіденційність, комерційна цінність, захищеність інформації, яка становить комерційну таємницю. Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними (Рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 09.04.2010 року, справа № 2-719/10).

Перелік відомостей, що не становить комерційної таємниці наведений у Постанові КМУ від 09.08.1993 року за № 611:

  • установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
  • інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
  • дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;
  • відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
  • документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
  • інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
  • документи про платоспроможність;
  • відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
  • відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

І тому, судова практика аналізує та визначає можливість віднесення тієї чи іншої інформації до комерційної таємниці відповідно до закону, відповідно до локальних внутрішніх документів на підприємстві, а вже потім – закріплення її особливого статусу для працівників та існування реальних умов використання.

Відповідно до  Постанови ВСУ   за № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»  під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Це означає, що нанесена шкода внаслідок розголошення комерційної таємниці працівником є немайновою.

Однак відповідно до положень ст. 130 КЗпП України відшкодовується лише пряма дійсна шкода, більше того, розмір нанесеної шкоди визначається згідно з фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Таким чином, трудове законодавство не передбачає можливості покладання на працівника матеріальної відповідальності за розголошення комерційної таємниці.

Натомість розголошення таємниці може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, за яке передбачена дисциплінарна відповідальність – догана, звільнення.

Тим не менше, якщо в контракті з керівником передбачити, що будь-яке розголошення комерційної таємниці є одноразовим грубим порушення трудових обов’язків, то це буде достатньою правовою підставою для звільнення згідно зі ст. 40 КЗпП України.

Чого не скажеш про «пересічного» працівника. Звільнити працівника за разове розголошення комерційної таємниці не можна.  Однак можна оголосити догану, а при повторному розголошенні, якщо звісно, попереднє дисциплінарне не було зняте чи погашене – звільнити за ст. 40 КЗпП України: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Однак при цьому слід враховувати, що працівник з доганою може не погоджуватися та оскаржити в судовому порядку впродовж 3 місяців, коли дізнався про порушення свого права.

Що стосується керівників підприємства, з якими допускається відповідно до чинного законодавства укладати контракти, то на них відповідно до умов контрактів може покладатися відповідальність не тільки за реальні збитки, але й за неодержаний підприємством прибуток (упущену вигоду), проте аж ніяк не за нанесення немайнової шкоди.

Всі питання з відшкодуванням немайнової шкоди, завданої працівником, повинні розглядатися відповідно до загальних положень цивільного законодавства, беручи до уваги загальні строки позовної давності – 3 роки, а за спростування недостовірної інформації – 1 рік.

Як відомо, розмір шкоди, факт нанесення шкоди, наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями та нанесеною шкодою доводить кредитором (постраждалою стороною).

Як визначено ст. 17 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням відповідних обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Згідно ст. 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Найбільшої проблема в спорах щодо відшкодування нанесеної шкоди внаслідок розголошення комерційної таємниці є:

  • визначення розмір нанесеної шкоди. Так, позивач у справі за № 1355/12 (Рішення Соснівський районний суд м. Черкаси від 10.06.2013 року), аргументував свою позицію, таким чином, що розмір збитків відповідає розміру отриманого прибутку компанії-конкурента, якій було розголошено комерційну таємницю.
  • факт розголошення комерційної таємниці. Комерційна таємниця повинна бути унікальною та особливою, це значно спрощує доведення факту розголошення. У справі за № 2-2668/11 від  29 березня 2011 року суд прийшов до висновку, що незважаючи на те, що між колишнім працівником та роботодавцем була укладена угода про нерозголошення комерційної таємниці, і колишній працівник перейшов до конкурентів-роботодавця і нібито мав доступ до комерційної таємниці, проте немає правових підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди: обидві сторони по справі є дистриб’юторами компанії Х, яка є офіційним представництвом компанії KG Verkaufsgesellschaft, а тому мають рівні права щодо використання захищених об’єктів інтелектуальної власності торгової марки  (Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.03.2011 року № 2-2668/11).

З огляду на проблеми з доведенням розміру шкоди доречним є застосування неустойки, замість відшкодування збитків на підставі ст. 624 ЦК України, передбачивши сплату штрафу  в угодах з працівником лише  за факт розголошення комерційної таємниці. Однак існує серед юристів й інша позиція, під «збитками» відповідно до ст. 22 ЦК України слід розуміти тільки реальні збитки та упущену вигоду (майнову шкоду), а тому положення ст. 624 ЦК України щодо встановлення неустойки за факт розголошення комерційної таємниці є неправомірним.

Тим не менше, основна проблема низької ефективності захисту комерційної таємниці – невеликий обсяг подібних справ та специфічність цивільного процесу та правової культури суддів загальної юрисдикції, натомість господарський процес має певні свої особливості в контексті захисту комерційної таємниці, що дає можливість реально претендувати на задоволення своїх позовних вимог.