20190115 № 810/6679/13-а ВС: ЄСВ, пенсіонер за віком

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

м. Київ

справа № 810/6679/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1892/18

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що фізичні особи — підприємці, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, незважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв’язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Позивач не укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2013 № Ф-136 є протиправною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 (суддя — Леонтович А.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 (судді — Літвінова Н.М., Коротких А.Ю., Хрімля О.Г.) у справі за позовом Фізичної особи — підприємця ОСОБА_2 (далі — ФОП ОСОБА_2.) до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі — ОДПІ) про скасування вимоги про сплату боргу,

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправними дій ОДПІ та скасування вимоги від 26.11.2013 № Ф-136 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі 796,02 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що вона отримує пенсію за віком, яка призначена їй відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі — Закон N 796-XII), і, будучи фізичною особою — підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон N 2464-VI) вона звільнений від сплати за себе єдиного внеску. У зв’язку з цим дії ОДПІ та вимога про сплату боргу є протиправними.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 20.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, адміністративний позов задовольнив частково: скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2013 № Ф-136; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що фізичні особи — підприємці, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, незважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв’язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Позивач не укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.11.2013 № Ф-136 є протиправною.

Відмова в задоволенні позову обґрунтована посиланням на те, що наслідком розв’язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі щодо нарахування заборгованості, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред’явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму боргу чи штрафних (фінансових) санкцій.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник свої вимоги обґрунтовує тим, що фізичні особи — підприємці, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, згідно із Законом № 796-XII, та обчислену за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058-IV), сплачують єдиний внесок на загальних підставах. Оскільки позивачу призначена пенсія за віком на підставі статті 55 Закону № 796-XII, то вона не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, тому є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та не звільняється від його сплати.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.05.2014 № К/800/23649/14 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу відповідача.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 10.01.2019 прийняв касаційну скаргу ОДПІ до провадження та визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач здійснює підприємницьку діяльність та перебуває на спрощеній системі оподаткування і сплачує єдиний податок. Відповідно до посвідчення ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і їй з квітня 2011 року призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 796-XII.

26.11.2013 відповідачем сформована вимога про заборгованість зі сплати підприємцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі 796,02 грн.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами від 05.11.1991 № 1788-XII (далі — Закон N 1788-XII) та Законом № 1058-IV з наступними змінами.

Право жінок на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону № 1788-XII та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пов’язується, зокрема, з досягненням 55 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-IV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-XII, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років), соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набрали чинності 06.08.2011) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Статтею 26 Закону № 1058-IV та статтею 12 Закону № 1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становив 55 років). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.

У зв’язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-IV. Таким чином, фізичні особи — підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15.04.2014, 27.05.2014 та від 03.06.2014 (справи №№ 21-25а14, 21-106а14, 21-153а14 відповідно), який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України

За таких обставин у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують того.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

………………………

………………………

………………………

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду