20190410 № 753/2380/18-ц ВС: зустрічне забезпечення

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПостанова

Іменем  України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 753/2380/18-ц

провадження № 61-38399 св 18

тже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов’язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову (частина п?ята статті 154 ЦПК України).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суди зазначених вимог закону не врахували, не перевірили доводів ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, про те,    що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України, проживає на території Російської Федерації або майна, що знаходиться на території України, що є обов?язковою підставою для застосування зустрічного забезпечення; не встановили, чи є співмірними заходи забезпечення позову заявленим позовним вимогам і дійшли передчасного висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

При цьому, суди не врахували, що наявність обставин, на які посилалась ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, у разі застосування заходів забезпечення позову є підставою для обов’язкового одночасного із заходами забезпечення позову застосування зустрічного забезпечення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,               Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_3;

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_6;

третя особа — Служба у справах дітей Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва                        від 12 лютого 2018 року у складі судді Даниленка В. В. та постанову апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.     Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якого діє законний представник                         ОСОБА_6, третя особа — Служба у справах дітей Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 13 серпня 2015 року між ним та                             ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким остання отримала у позику 385 тис. доларів США. Зазначені кошти ОСОБА_4 мала повернути за рахунок грошових коштів, які будуть отримані після оформлення свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті її дочки —  ОСОБА_7, але не пізніше 13 серпня 2017 року. Борг не повернуто, а спадщину було оформлено не на ім?я ОСОБА_4, як спадкоємця першої черги, а на її сина та рідного брата спадкодавця — ОСОБА_8 Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після смерті якого до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перейшло право власності на спадкове майно, за рахунок якого мала б бути повернута позика. Ураховуючи умови договору позики, вважав, що саме за рахунок отриманого відповідачами у спадщину майна підлягає поверненню сума позики у розмірі 385 тис. доларів США.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь суму боргу у розмірі 385 тис. доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08 лютого                        2018 року складало 10 411 200 грн.

Одночасно із поданням позову ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право на спадщину, а саме: грошові кошти, що знаходяться на рахунку                                                      № НОМЕР_3 та рахунку № НОМЕР_4 в публічному акціонерному товаристві «Альфа-Банк» (далі — ПАТ «Альфа-Банк») на підставі договору банківського вкладу від 24 червня 2016 року № ДФЛ-642742/01; грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_5 та рахунку НОМЕР_6 в ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору банківського вкладу від 24 червня 2016 року № ДФЛ-642741/01; грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_7               від 15 липня 2015 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_8 від 15 липня 2015 року                    в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку         № НОМЕР_9 від 15 липня 2015 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_10                       від 10 жовтня 2016 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_11 від 14 липня 2016 року                              в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на рахунку                                          № НОМЕР_12 в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_13 від 10 жовтня 2016 року                     в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_14 від 09 жовтня 2011 року в публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ «ПриватБанк»); грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_29 від 17 липня 2013 року в ПАТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_15 від 22 квітня                  2008 року в ПАТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_16 від 26 липня 2013 року в ПАТ КБ «Приватбанк»; грошові кошти, що знаходяться на корпоративному рахунку                № НОМЕР_17 в ПАТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти, що знаходяться на корпоративному рахунку № НОМЕР_18 в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Також просив накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_4 та        ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право на спадщину, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2; житловий будинок АДРЕСА_3; квартиру АДРЕСА_1; нежитлове приміщення № АДРЕСА_4; земельну ділянку площею 0,0501 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_19, яка розташована по АДРЕСА_5; земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_20, яка розташована по АДРЕСА_5; земельну ділянку площею 0,2400 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_21, яка розташована по АДРЕСА_6; земельну ділянку площею 0,1388 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_22, яка розташована  по АДРЕСА_7; земельну ділянку площею 0,1184 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_23, яка розташована по АДРЕСА_8; земельну ділянку площею                   0,1200 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_24, яка розташована                                    по АДРЕСА_9; земельну ділянку площею 0,0933 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_25, яка розташована по АДРЕСА_10; земельну ділянку площею 0,2360 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_26, яка розташована по АДРЕСА_11; земельну ділянку площею 0,1216 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_27, яка розташована по АДРЕСА_12; легковий автомобіль марки «Тоyота RAV4», 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 350», реєстраційний номер НОМЕР_2; двохобмотковий трансформатор, типу ТМ 250/106691, заводський                                       № НОМЕР_28, номінальна потужність трансформатора КТП — 389/250кВА.

Заява мотивована тим, що після отримання свідоцтв про право на спадщину за законом мати ОСОБА_5 — ОСОБА_6 намагається зняти грошові кошти з банківських рахунків та за домовленістю з ОСОБА_4 відчужити отримане у спадщину майно з метою ухилення від виконання умов договору позики від 13 серпня 2015 року. ОСОБА_4 є людиною похилого віку, не має відповідних коштів, іншого майна та постійного джерела доходу, за рахунок яких могла би повернути суму позики. ОСОБА_5 є малолітньою особою, а його мати також не має постійного джерела доходу чи іншого майна, за рахунок якого можна б було погасити суму заборгованості за договором позики.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року заяву ОСОБА_3  про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право на спадщину, а саме: грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 та рахунку № НОМЕР_4                         в ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору банківського вкладу від 24 червня 2016 року № ДФЛ-642742/01; грошові кошти, що знаходяться на рахунку                      № НОМЕР_5 та рахунку НОМЕР_6 в ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору банківського вкладу від 24 червня 2016 року                     № ДФЛ-642741/01; грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку                    № НОМЕР_7 від 15 липня 2015 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_8                           від 15 липня 2015 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку      № НОМЕР_9 від 15 липня 2015 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку                              № НОМЕР_10 від 10 жовтня 2016 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_11                    від 14 липня 2016 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_12 в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_13 від 10 жовтня 2016 року в ПАТ «Альфа-Банк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_14 від 09 жовтня 2011 року в ПАТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку                            № НОМЕР_29 від 17 липня 2013 року в ПАТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_15                             від 22 квітня 2008 року в ПАТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_16 від 26 липня                   2013 року в ПАТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти, що знаходяться на корпоративному рахунку № НОМЕР_17 в ПАТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти, що знаходяться на корпоративному рахунку № НОМЕР_18                         в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право на спадщину, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2; житловий будинок № АДРЕСА_7; квартиру АДРЕСА_1; нежитлове приміщення № АДРЕСА_4; земельну ділянку площею 0,0501 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_19, яка розташована                                            по АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_20, яка розташована по АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,2400 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_21, яка розташована по АДРЕСА_6; земельну ділянку площею 0,1388 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_22, яка розташована  по АДРЕСА_7; земельну ділянку площею 0,1184 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_23, яка розташована по АДРЕСА_8; земельну ділянку площею 0,1200 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_24, яка розташована по АДРЕСА_9; Земельну ділянку площею 0,0933 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_25, яка розташована по АДРЕСА_10; земельну ділянку площею 0,2360 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_26, яка розташована по АДРЕСА_11; земельну ділянку площею 0,1216 га, цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_27, яка розташована по АДРЕСА_11; легковий автомобіль марки «Тоyота RAV4», 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1; легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz ML 350», реєстраційний номер НОМЕР_2; двохобмотковий трансформатор, типу ТМ 250/106691, заводський                                     № НОМЕР_28, номінальна потужність трансформатора КТП — 389/250кВА.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить відповідачам на підставі свідоцтв про право на спадщину, може унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. При цьому обрані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, а, відтак, буде належним і достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту порушеного майнового права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що співвідносячи негативні  наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, а також   ураховуючи, що предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 10 441 200 грн, накладення арешту на майно, що належить відповідачам на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

При цьому обрані позивачем заходи забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. Обрані позивачем заходи забезпечення позову не впливають на матеріальний стан відповідачів, як власників майна, та не призводять до понесення додаткових витрат унаслідок їх застосування, доказів завдання відповідачам збитків унаслідок накладення арешту на спадкове майно не надано.

Той факт, що судом першої інстанції не застосовано зустрічне забезпечення на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, на майновий стан відповідачів не впливають. При цьому суд не позбавлений можливості вирішити вказане питання за відповідним клопотанням в окремій ухвалі про зустрічне забезпечення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2018 року ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою позову є невиконання                      ОСОБА_4 договору позики, стороною якого ані ОСОБА_5, ані його батько — ОСОБА_8, не були. Дійсного спору між позивачем та ОСОБА_5 не існує, до нього заявлено завідомо необґрунтовану вимогу, спрямовану на штучне створення можливості обтяжити належне ОСОБА_5 на праві власності майно. При цьому суд, не маючи достатніх доказів щодо вартості арештованого майна, наклав арешт на все успадковане майно, чим порушив вимоги частини третьої статті 150 ЦПК України щодо обов’язкової співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Крім того, пунктом 1 частини третьої статті 154 ЦПК України передбачено, що суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Таким чином, оскільки позивач є громадянином Російської Федерації та має зареєстроване місце проживання в Російській Федерації, не маючи такого на території України, суд зобов’язаний був застосувати зустрічне забезпечення.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 753/2380/18-ц з Дарницького районного суду м. Києва.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_4 отримала у позику 385 тис. доларів США, повернення яких зобов’язалась здійснити за рахунок спадщини, що відкрилась після смерті її дочки — ОСОБА_7

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 відмовилась від права на спадщину на користь свого сина — ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року), який був обізнаний про існування вказаного зобов’язання за договором позики, ОСОБА_3 заявив позовні вимоги як до ОСОБА_4, так і до спадкоємця ОСОБА_8 —  ОСОБА_5, в якому просив стягнути з останніх суму боргу у розмірі 385 тис. доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08 лютого 2018 року складало 10 411 200 грн.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 січня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 успадкували по 1/2 частині кожний грошові вклади з відповідними відсотками, нарахуваннями та компенсаційними виплатами, що знаходяться на зберіганні у ПАТ «Альфа-Банк». Вартість спадкового майна становить 110 912 доларів 43 центи США, 117 158 Євро 38 центів та 533 грн 14 коп.

Відомостей про вартість іншого майна, які ОСОБА_4 та ОСОБА_5 успадкували в рівних частках після смерті ОСОБА_8, що належало спадкодавцю на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом                         від 16 березня 2016 року, 19 травня 2016 року та 12 липня 2016 року, судом не встановлено.

2.                 Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п’ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1 та 4 частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання.

Відповідно до частини першої статті 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов’язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до частини четвертої статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову (частина п?ята статті 154 ЦПК України).

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суди зазначених вимог закону не врахували, не перевірили доводів                            ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, про те,                     що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України, проживає на території Російської Федерації або майна, що знаходиться на території України, що є обов?язковою підставою для застосування зустрічного забезпечення; не встановили, чи є співмірними заходи забезпечення позову заявленим позовним вимогам і дійшли передчасного висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

При цьому, суди не врахували, що наявність обставин, на які посилалась ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, у разі застосування заходів забезпечення позову є підставою для обов?язкового одночасного із заходами забезпечення позову застосування зустрічного забезпечення.

Посилання апеляційного суду на те, що невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушить майнові права відповідачів, є безпідставними, так як з урахуванням вимог частини третьої статті 154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення є не диспозитивним правом суду, а його обов?язком незалежно від майнового стану відповідачів.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                               О. В. Білоконь

                                                                                                            Б.І. Гулько

                                                                                                            Є.В. Синельников

                                                                                                            Ю.В. Черняк