2015.02.25 № 3-11гс15 ВСУ: набуття майна без достатніх правових підстав

набуття майна без достатніх правових підстав
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 25 лютого 2015 року

Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Барбари В. П., суддів — Берднік І. С., Гуля В. С., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Потильчака О. І., Шицького І. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства оборони України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21 серпня 2014 року у справі N 910/1913/14 за позовом дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» — Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» до Міністерства оборони України, треті особи — Державна фінансова інспекція в місті Києві, Державна казначейська служба України, про стягнення суми, встановила:

До Верховного Суду України звернулося Міністерство оборони України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 21 серпня 2014 року у справі N 910/1913/14.

Заяву мотивовано тим, що у справах N 39/290, N 5006/16/54/2012 та N 922/2430/13 Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку, що спірні кошти отримано відповідачем як оплату виконаних робіт (господарського зобов’язання), тобто за наявності правової підстави, отже, стягнення їх у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) є безпідставним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Міністерства оборони України та Державної фінансової інспекції в місті Києві, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

При вирішенні справи судами встановлено, що у період з 10 вересня 2005 року по 10 липня 2008 року між Міністерством оборони України та дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» — Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» було укладено договори комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку України (далі — договори комісії); загальна сума сплачених позивачем відповідачеві грошових коштів за цими договорами становить 97344133,68 грн.

За умовами договорів комісії дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» — Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» взяло на себе обов’язок вчинити за комісійну плату певні дії з реалізації та відчуження надлишкового військового майна.

Під час проведення розрахунків за реалізоване майно внаслідок помилкового застосування курсу Національного банку України замість курсу Української міжбанківської валютної біржі при конвертації коштів, які надійшли від покупця, дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» — Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» перерахувало відповідачеві на 826186,65 грн. більше.

Судами також установлено, що факт надмірно сплачених позивачем відповідачу грошових коштів підтверджено результатами перевірок Рахункової палати України (акти від 2 червня 2009 року N 59т, від 18 жовтня 2011 року N 370т) і Державної фінансової інспекції України (акт від 14 серпня 2013 року N 503т).

За результатами проведених перевірок на Міністерство оборони України було покладено обов’язок повернення позивачеві надмірно сплачених ним коштів відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 і зареєстрованого у Міністерством юстиції України 25 грудня 2002 року за N 1000/7288.

Залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014 року, а відповідно, — і рішення господарського суду міста Києва від 24 березня 2014 року, та погоджуючись із викладеними у них висновками, Вищий господарський суд України виходив із того, що внаслідок помилкового застосування курсу Національного банку України замість курсу Української міжбанківської валютної біржі при конвертації коштів, які надійшли від покупця, позивач перерахував відповідачеві на 826186,65 грн. більше, ніж повинен був, а отже, відповідач утримує зазначені грошові кошти безпідставно і має повернути їх позивачеві на підставі статті 1212 ЦК України.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов’язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Так, між Міністерством оборони України та дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» — Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» було укладено договори про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як розрахунок за реалізоване військове майно, отже, такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано у порядку статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

За таких обставин заява Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 21 серпня 2014 року — скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111 23 — 111 25 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Заяву Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 21 серпня 2014 року у справі N 910/1913/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий:
В. П. Барбара
Судді:
І. С. Берднік
В. С. Гуль
А. А. Ємець
Т. Є. Жайворонок
О. І. Потильчак
І. Б. Шицький