2012.06.13 № 10/27 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА          
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      
«13» червня 2012 р.     Справа № 10/27  
vgsuТак, відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
За вказаних обставин пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання вказаних приміщень.
Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання спірних приміщень з урахуванням середньомісячного прибутку за метр квадратний, який отримує позивач, з приміщень, які ним використовуються.
Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,суддівРогач Л.І., Швець В.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм»на постанову Львівського апеляційного господарського судувід21.03.2012р.у справі№10/27Господарського судуЗакарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фарм»до   треті особи:Комунального підприємства «Аптека № 121» Закарпатського обласного виробничого об’єднання «Фармація» 1.          Виконавчого комітету Мукачівського міської ради 2.          Управління комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської радипростягнення упущеної вигодиза участю представників

— третьої особи -1: ОСОБА_4 (довіреність від 30.11.2009р.), — В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарм» (далі -позивач) просило стягнути з Комунального підприємства «Аптека № 121» Закарпатського обласного виробничого об’єднання «Фармація» (далі -відповідач) 200000,00 грн. упущеної вигоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно займає орендовані ним приміщення, що позбавляє його використовувати їх у свій господарській діяльності і отримувати прибуток.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.01.2012р. (суддя Івашкович І.В.) позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 98873,23 грн. збитків, в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Процик Т.С.) це рішення суду в частині задоволення позову скасовано, в цій частині прийнято нове, яким в позові відмовлено, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Позивач, відповідач та третя особа-2 не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням виконкому Мукачівської міської ради від 22.04.2008р. №112 «Про оренду приміщень комунальної власності» затверджено протокол №2 засідання конкурсної комісії з надання права оренди вбудованих нежитлових приміщень на пл. Миру, 26 у м. Мукачево, від 03.04.2009р., визнано переможцем конкурсу позивача, дозволено управлінню комунальної власності укласти з позивачем договір оренди на 2 роки 11 місяців з правом викупу згідно чинного законодавства та затверджено істотні умови договору оренди.

20.05.2008р. між управлінням комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради (орендодавець) та позивачем (орендарем) було укладено договір №6/2008 оренди комунального майна, згідно умов якого орендодавець, на підставі рішення Мукачівського міськвиконкому від 22.04.2008р. №112, зобов’язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування на умовах цього договору окреме індивідуально визначене майно, а саме — вбудовані приміщення загальною площею 118,60 кв.м, які розташовані за адресою: пл. Миру, 26 в м. Мукачево. Майно передається з метою розміщення аптеки (лікарські рослини) з правом викупу згідно чинного законодавства.

В п.2.1 договору сторони погодили, що орендар набуває право оренди з дати підписання договору.

Судами також встановлено, що відповідач після закінчення договору оренди спірних приміщень №01/2006 від 10.01.2006р., укладеного між ним та управлінням комунальної власності виконавчого комітету Мукачівської міської ради, а також не зважаючи на судові рішення, прийняті в іншій справі, де його було зобов’язано звільнити вказані приміщення, продовжував ними користуватися.

За цих обставин позивач просив задовольнити позов.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином було доведено та обґрунтовано понесені ним збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 98873,23 грн. внаслідок неправомірного зайняття відповідачем спірних приміщень. Оскільки із заявою про зменшення позовних вимог позивач до суду не звертався, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та приймаючи нове — про відмову у позові, своє рішення мотивував тим, що позивачем не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування 98873,23 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, не надано суду доказів на підтвердження його реальної можливості на отримання доходів від користування орендованими приміщеннями, згідно договору оренди від 20.05.2008р.

Оскаржене рішення суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає з огляду на наступне.

Так, відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

За вказаних обставин пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання вказаних приміщень.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання спірних приміщень з урахуванням середньомісячного прибутку за метр квадратний, який отримує позивач, з приміщень, які ним використовуються.

Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на приписах вказаної норми права, і позивачем не спростовані, тому підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, —

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарм» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. у справі Господарського суду Закарпатської області №10/27 — без змін.

Головуючий суддя                                      Г.М. Мачульський
Судді                      Л.І. Рогач               В.О. Швець