2014.06.11 № 6-52цс14 ВСУ: Прецедентне рішення

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
11 червня2014 року                                                                             м. Київ
 ВАСЗа змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,    
суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І.,  
Гуменюка В.І., Патрюка М.В.,  
Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., —  
     

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю “Танвал”, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю “Тимтел”, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю компанія “Міжнародні ділові проекти”, про витребування майна за заявами товариства з обмеженою відповідальністю “Танвал”, товариства з обмеженою відповідальністю “Тимтел” та ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

 

У червні 2013 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі – РВ ФДМ України по Дніпропетровській області) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та, ураховуючи уточнення позовних вимог, до ОСОБА_3 і товариства з обмеженою відповідальністю “Тимтел” (далі – ТОВ “Тимтел”), про витребування майна, посилаючись на те, що 1 серпня 2000 року відкрите акціонерне товариство “Науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут механізації праці у чорній металургії” (далі –
ВАТ “Науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут механізації праці у чорній металургії”) і товариство з обмеженою відповідальністю компанія “Міжнародні ділові проекти” (далі – ТОВ компанія “Міжнародні ділові проекти”) уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким останнє придбало деякі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Проте постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2001 року, залишеною без змін постановами Вищого господарського суду України від 22 січня 2002 року та від 27 квітня 2011 року, указаний договір купівлі-продажу визнано недійсним із підстав, передбачених статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, оскільки договір суперечить інтересам держави та суспільства; виселено ТОВ компанію “Міжнародні ділові проекти” із приміщень, які розташовані за зазначеною адресою; витребувано в ТОВ компанії “Міжнародні ділові проекти” на користь держави в особі РВ ФДМ України по Дніпропетровській області спірні приміщення.

На іншу частину приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме будівлю інституту літ. А-6, загальною площею S_1 кв. м, визнано право власності за ТОВ компанією «Міжнародні ділові проекти» на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2006 року у справі за позовом ТОВ компанії «Міжнародні ділові проекти» до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 7 липня 2011 року у справі за позовом ТОВ компанії «Міжнародні ділові проекти», залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 17 листопада 2011 року, указане судове рішення від 29 листопада 2006 року у зв’язку з нововиявленими обставинами скасовано й відмовлено в задоволенні зазначеного позову ТОВ компанії «Міжнародні ділові проекти».

Незважаючи на те, що підстави набуття права власності на спірне майно ТОВ компанією «Міжнародні ділові проекти», а саме: договір купівлі-продажу від 1 серпня 2000 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2006 року, відпали, ТОВ компанія “Міжнародні ділові проекти” продало спірні приміщення ОСОБА_2 (договори купівлі-продажу від 23 вересня 2005 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_1, від
11 березня 2006 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_2, від
4 квітня 2006 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_3, від
30 грудня 2010 року за реєстраційними номерами у реєстрі НОМЕР_4 і НОМЕР_5 та від 3 березня 2011 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_6). У подальшому ОСОБА_2 частину приміщень відповідно до договорів купівлі-продажу від 20 липня 2013 року за реєстраційними номерами у реєстрі НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 продала ОСОБА_3 та іншу частину приміщень передала у власність ТОВ “Тимтел”.

Вважаючи, що ТОВ компанія “Міжнародні ділові проекти” не мало права відчужувати приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оскільки підстави набуття ТОВ компанією “Міжнародні ділові проекти” права власності на спірні приміщення відпали й майно вибуло з володіння власника цього майна поза його волею, РВ ФДМ України по Дніпропетровській області просило витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та ТОВ “Тимтел” приміщення, виключивши відповідні записи з реєстру речових прав на нерухоме майно.

У липні 2013 року РВ ФДМ України по Дніпропетровській області звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та, ураховуючи уточнення позовних вимог, до товариства з обмеженою відповідальністю “Танвал” (далі – ТОВ “Танвал”), зазначаючи, що ТОВ компанія “Міжнародні ділові проекти” відповідно до договорів купівлі-продажу від 26 травня 2005 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_10, від 4 квітня 2006 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_11, від 29 грудня 2010 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_12 і від 3 березня 2011 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_13 продало ОСОБА_1 деякі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, частина яких належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 1 серпня 2000 року, а частина – на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2006 року. Частину цих приміщень ОСОБА_1 у подальшому передала ТОВ “Танвал”.

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області з аналогічних підстав, викладених у попередній позовній заяві, просило витребувати з незаконного володіння ТОВ “Танвал” спірні приміщення, виключивши відповідні записи з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
25 вересня 2013 року вказані позовні вимоги за позовами РВ ФДМ України по Дніпропетровській області об’єднано в одне провадження.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
25 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року, позов РВ ФДМ України по Дніпропетровській області задоволено: ухвалено витребувати на користь
РВ ФДМ України по Дніпропетровській області з незаконного володіння:

ТОВ “Танвал” — майно, а саме кафе — приміщення №№ 1 та 2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, виключивши запис із реєстру речових прав на нерухоме майно;

ОСОБА_3 — майно, а саме: приміщення № 1 поз. 30, приміщення № 1 поз. 40, приміщення № 1 поз. 33 — 36, 62 – 64, які розташовані за адресою:
АДРЕСА_1, виключивши запис із реєстру речових прав на нерухоме майно;

ТОВ “Тимтел” — майно, а саме: приміщення № 1 поз. 9 — 24, 31, 44 — 61, загальною площею S_2 кв. м, ґанок літ. а14, приямки літ. а9 — а13, а15 — а18 у будівлі літ. А-6, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, виключивши запис із реєстру речових прав на нерухоме майно. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
6 лютого 2014 року вказані рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій залишено без змін.

У заявах ТОВ “Танвал”, ТОВ “Тимтел” та ОСОБА_3 порушується питання про скасування з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 330, 388 Цивільного кодексу України
(далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 25 вересня 2013 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року й ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2014 року та прийняття нового судового рішення, яким у задоволенні позову РВ ФДМ України по Дніпропетровській області відмовити.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяв про перегляд судових рішень ТОВ “Танвал”, ТОВ “Тимтел” та ОСОБА_3 посилаються на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2013 року у справі за позовом РВ ФДМ України по Дніпропетровській області до ТОВ компанії “Міжнародні ділові проекти”, ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Так, постановляючи ухвалу від 18 червня 2013 року, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, які виходили з того, що позовні вимоги РВ ФДМ України по Дніпропетровській області про визнання недійсними укладених ТОВ компанією “Міжнародні ділові проекти” і ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу нерухомого майна є безпідставними, оскільки позивач не є стороною цих договорів та не перебуває з відповідачами в зобов’язальних відносинах. ОСОБА_1, придбавши за договорами купівлі-продажу в ТОВ компанії “Міжнародні ділові проекти” частину нерухомого майна за вказаною адресою, не знала й не могла знати, що товариство не мало права відчужувати це майно. Крім того, спірне нерухоме майно не було загублене власником, не було викрадене у власника та не вибуло з володіння власника не з його волі, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем придбаного в ТОВ компанії “Міжнародні ділові проекти” нерухомого майна, у зв’язку із чим за правилами статей 330, 388 ЦК України підстав для витребування в неї нерухомого майна немає.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вибули з володіння власника цього майна – держави, управління яким здійснює РВ ФДМ України по Дніпропетровській області, поза волею власника. Правові підстави набуття ТОВ компанією “Міжнародні ділові проекти” права власності на приміщення є незаконними, оскільки це товариство не було власником приміщення на момент його відчуження, а тому ТОВ компанія “Міжнародні ділові проекти” не мало права продавати приміщення ОСОБА_1 і ОСОБА_2., які в подальшому передали та продали їх ТОВ “Танвал”, ОСОБА_3 і ТОВ “Тимтел”. Таким чином,
ТОВ “Танвал”, ОСОБА_3 та ТОВ “Тимтел” набули право власності на спірні приміщення безпідставно, що відповідно до вимог статей 330, 388 ЦК України є підставою для витребування в них цих приміщень.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанціїоднихітихсамихнормматеріальногоправа, асаместатті388 ЦК України, щопотяглоухваленнярізнихзазмістомсудовихрішеньуподібнихправовідносинах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявників, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заяви ТОВ “Танвал”, ТОВ “Тимтел” та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають із таких підстав.

Судами у справі, яка переглядається, установлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 1 серпня 2000 року ТОВ компанія “Міжнародні ділові проекти” придбало у ВАТ “Науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут механізації праці у чорній металургії” деякі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Проте постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2001 року, залишеною без змін постановами Вищого господарського суду України від 22 січня 2002 року та від 27 квітня 2011 року, указаний договір купівлі-продажу визнано недійсним; виселено ТОВ компанію “Міжнародні ділові проекти” з приміщень, які розташовані за зазначеною адресою; витребувано в ТОВ компанії “Міжнародні ділові проекти” на користь держави в особі РВ ФДМ України Дніпропетровській області спірні приміщення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
29 листопада 2006 року у справі за позовом ТОВ компанії «Міжнародні ділові проекти» до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності визнано право власності на частину приміщень, які розташовані за адресою:
АДРЕСА_1, за ТОВ компанією «Міжнародні ділові проекти».

Проте рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
7 липня 2011 року у справі за позовом ТОВ компанії «Міжнародні ділові проекти», залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 17 листопада 2011 року, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2006 року у зв’язку з нововиявленими обставинами скасовано й відмовлено в задоволенні позову ТОВ компанії «Міжнародні ділові проекти».

Незважаючи на те, що підстави набуття права власності на спірне майно ТОВ компанією «Міжнародні ділові проекти», а саме: договір купівлі-продажу від 1 серпня 2000 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2006 року, відпали, ТОВ компанія “Міжнародні ділові проекти” продало спірні приміщення:

ОСОБА_2 (договори купівлі-продажу від 23 вересня 2005 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_1, від 11 березня 2006 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_2, від 4 квітня 2006 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_3, від 30 грудня 2010 року за реєстраційними номерами у реєстрі НОМЕР_4 і НОМЕР_5 та від 3 березня 2011 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_6); у подальшому ОСОБА_2 частину приміщень відповідно до договорів купівлі-продажу від
20 липня 2013 року за реєстраційними номерами у реєстрі НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 продала ОСОБА_3 та іншу частину приміщень передала у власність ТОВ “Тимтел”;

ОСОБА_1 (договори купівлі-продажу від 26 травня 2005 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_10, від 4 квітня 2006 року за реєстраційним номером у реєстрі НОМЕР_11), яка в подальшому передала їх у власність ТОВ “Танвал”.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 ЦК України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов’язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем – та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України можливістьвитребуватимайно віддобросовісногонабувачає занаявностіудіяхвласникамайнаволінапередачумайна.

За змістом наведеного майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду про визнання права власності, на підставі якого частину спірного майна було вилучено з володіння позивача, у подальшому було судом скасовано, то слід вважати, що майно вибуло з володіння власника поза його волею й він має право витребовувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України. Ураховуючи те, що договір купівлі-продажу частини спірного майна від
1 серпня 2000 року визнано судом недійсним і підстава, наякійвонобулонабуте, згодомвідпала, особазобов’язанаповернутимайно.

Отже, судом касаційної інстанції ухвалено різні за змістом судові рішення, однак судове рішення у справі, яка переглядається, є законним, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин вважати заяви обґрунтованими немає підстав.

Відповідно до статті 360–5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

У задоволенні заяв товариства з обмеженою відповідальністю “Танвал”, товариства з обмеженою відповідальністю “Тимтел” та ОСОБА_3 про перегляд судових рішень відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої
статті 355 ЦивільногопроцесуальногокодексуУкраїни.

Головуючий  

Судді Верховного Суду України:А.Г. Ярема 

Л.І. Григорєва

     

  В.І. ГуменюкН.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Ю.Л. Сенін