2013.09.25 № 6-82ц13 ВСУ: Прецедентне рішення

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
  ВАС25 вересня 2013 року       м. Київ
 ЦС № 6-82ц13   ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
 
Правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого Яреми А.Г.
Суддів: Патрюка М.В., Лященко Н.П., Романюка Я.М.,
Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа — ОСОБА_3, про розірвання попереднього договору та стягнення сплачених за ним грошових коштів,

в с т а н о в и л а :

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору та стягнення сплачених за ним грошових коштів. Позивачка зазначала, що 11 квітня 2007 року між нею та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 було укладено та нотаріально посвідчено попередній договір з метою укладення в майбутньому договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1. В рахунок майбутніх платежів за придбання житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 було сплачено відповідачеві 176 000 грн. Однак в подальшому договір купівлі-продажу укладено не було, оскільки, як стверджує позивачка, відповідач не надав нотаріусу необхідних для цього документів.

За таких обставин позивачка просила розірвати попередній договір та стягнути з відповідача сплачені нею за цим договором 176 000 грн., 140 096 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 28 728,99 грн., а всього 344 824,99 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 176 000 грн. сплачених за попереднім договором коштів, 140 096 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 28 728,99 грн. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 листопада
2012 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових сум скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 12 березня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду касаційної інстанції й ухвалити нове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 570 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення   ОСОБА_1 на підтримання заяви, а також представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачених нею за попереднім договором коштів апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що зазначені кошти є завдатком, а оскільки укладення основного договору не відбулося з вини ОСОБА_1, то завдаток повинен залишитися у ОСОБА_2.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Саме так застосував зазначену норму закону Вищий спеціалізований    суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 27 липня 2011 року у справі № 6-11579 св 11  та в ухвалі від 10 квітня 2013 року у справі № 6-215 св 13, на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 570 ЦК України посилається заявниця.

Таким чином, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки рішення касаційного суду у справі, яка переглядається, є незаконним, то його на підставі ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України слід скасувати.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2013 року скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 Головуючий

  А.Г. Ярема

 Судді  

М.В. Патрюк     В.І. Гуменюк

 Н.П. Лященко    Л.І. Охрімчук

 Я.М. Романюк

 Ю.Л. Сенін