2014.07.01 № 3-32гс14 ВСУ: Прецедентне рішення

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
01 липня 2014 року
 
                           м. Київ
 ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов’язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.
Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов’язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ВАСУ розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.
Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов’язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 6.6 договору за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.
Судом стягнуто з відповідача 6 140 грн 45 коп. пені, нарахованої на підставі п. 6.4 договору, яким сторони погодили нарахування пені.
Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Барбари В.П.,    
суддів: Балюка М.І., Ємця А.А., Потильчака О.І.,
  Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б.,
  Гуля В.С., Колесника П.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 5010/1575/2012-20/83 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод» до товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» про стягнення заборгованості,

 

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод» (далі – ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод») звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рогатин-Корм» (далі – ТОВ «Рогатин-Корм») про стягнення 544 218 грн 20 коп. заборгованості за поставлений за договором від 19 вересня 2012 року № 190912 товар, 6 140 грн 45 коп. пені та 76 754 грн 55 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 12 542 грн 26 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року скасовано в частині стягнення 76 754 грн 55 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, в цій частині у позові відмовлено.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних відносин положень ст.ст. 536, 549, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року та постановити нове рішення, яким рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

В обґрунтування заяви ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» надано копію постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2013 року у справі № 06/5026/1902/2012.

Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від 22 травня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Встановлено, що 19 вересня 2012 року між ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» і ТОВ «Рогатин-Корм» укладено договір поставки № 190912.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар (шрот соняшника) на загальну суму 544 218 грн 20 коп., проте ТОВ «Рогатин-Корм» зобов’язання з оплати поставленого товару не виконало.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов’язується на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5 % від суми простроченого грошового зобов’язання.

За змістом п. 6.6 договору за невиконання грошових зобов’язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України застережено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов’язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов’язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов’язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 6.6 договору за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

Судом стягнуто з відповідача 6 140 грн 45 коп. пені, нарахованої на підставі п. 6.4 договору, яким сторони погодили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні справи, яка розглядається, правильно застосував норми матеріального права, заява ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод» відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.

Головуючий В.П. Барбара 
Судді М.І. Балюк 
  І.С. Берднік 
  В.С. Гуль 
  А.А. Ємець 
  Т.Є. Жайворонок 
  П.І. Колесник 
  О.І. Потильчак 
   І.Б. Шицький