2012.01.10 № 5021/386/2011 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» січня 2012 р. Справа № 5021/386/2011
vgsuКрім того, судом апеляційної інстанції також вірно зазначено, що норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» щодо обовязкового переоформлення дозволу на викиди в атмосферне повітря у разі припинення юридичної особи або зміни її назви є імперативними нормами та не містять жодних застережень щодо переходу такого дозволу в порядку правонаступництва від однієї юридичної особи до іншої.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоровя.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд цілком правомірно встановив наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми (ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря») та у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.
Наступними елементами складу цивільного правопорушення є шкода та наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Самусенко С.С.,
Саранюк В.І.,
розглянувши
касаційну скаргу державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів»
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 22.08.2011 року
у справі№ 5021/386/2011
господарського суду Сумської області
за позовомДержавної екологічної інспекції в Сумській області
доДержавного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» в особі філії «Хлібна база»
простягнення 168378, 64 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: ОСОБА_1. дов. від 05.01.2012

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2011 року Державна екологічна інспекція в Сумській області звернулася до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» в особі філії «Хлібна база» про стягнення 168378,64 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» протягом 2009 року та з січня по вересень 2010 року здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 168378, 64 грн., які мають бути ним відшкодовані.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.05.2011 року (суддя П.І.Левченко) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач чинне законодавство в галузі охорони атмосферного повітря не порушував, оскільки здійснював викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за наявності відповідного на те дозволу. При цьому, керуючись ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»суд дійшов до висновку, що оскільки Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області рішення щодо анулювання раніше виданого державному підприємству «Хлібна база №82» дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 06.02.2008 року не приймало, то цей дозвіл з 23.07.2008 року діє для державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів», як правонаступника державного підприємства «Хлібна база №82» до 06.02.2013 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року (судді: Черленяк М.І. головуючий, Терещенко О.І., Ільїн О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» в особі філії «Хлібна база» на користь Державного бюджету України 168 378, 64 грн. збитків та судові витрати.

При цьому, апеляційний господарський суд, керуючись ч. 3 ст. 4, п. 7, п. 8 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», виходив з того, що ліквідація державного підприємства «Хлібна база № 82» і приєднання його до державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» в якості філії «Хлібна база» свідчить про припинення юридичної особи Державного підприємства «Хлібна база № 82», яка мала дозвіл на викиди від 06.02.2008 року та зміну нею у звязку з цим своєї назви, що відповідно є підставами для переоформлення зазначеного дозволу, яке відповідачем здійснено не було. Відтак, оскільки зазначений дозвіл на час проведення позивачем перевірки діяльності відповідача був недійсний, то відповідач, здійснюючи викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та має нести цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування завданої ним державі шкоди.

В касаційній скарзі державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів» просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись, при цьому, на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у період з 07.09.2010 року по 27.09.2010 року Державною екологічною інспекцією в Сумській області була проведена планова перевірка дотримання державним підприємством «Охтирській комбінат хлібопродуктів» вимог природоохоронного законодавства, під час якої були виявлені порушення природоохоронного законодавства, зокрема, в галузі охорони атмосферного повітря.

За результатами перевірки складено акт перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 07.09-27.09.2010 року, в якому, зокрема, встановлено, що згідно з наказом Держкомрезерву України № 40 від 01.08.2008 року державне підприємство «Хлібна база № 82» ліквідоване та приєднане до державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів». Державним управління охорони навколишнього середовища в Сумській області виданий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Державного підприємства «Хлібна база № 82» від 06.02.2008 року № 5920610300-4 з терміном дії до 06.02.2013 року.

З огляду на те, що державне підприємство «Хлібна база № 82» було ліквідовано та приєднано до державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» в якості філії «Хлібна база» в акті перевірки зроблено висновок, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвіл на викиди забруднюючих речовин анулюється і, таким чином, підприємство працює без дозволу забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

У звязку з тим, що підприємство відповідача працює без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря позивач здійснив розрахунок збитків за забруднення атмосферного повітря, заподіяних саме внаслідок роботи підприємства без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 2009 рік та 9 місяців 2010 року, що склали 168 378,64 грн., які і просить суд стягнути з відповідача на рахунок місцевого бюджету м. Охтирка.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
— протиправної поведінки;
-шкоди, її розмір;
-причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
-вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як вбачається з обставин справи, спірним є питання наявності або відсутності в діях відповідача саме протиправної поведінки.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

За твердженням відповідача, вимоги ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» щодо наявності відповідного дозволу при здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, ним порушені не були, оскільки виданий 06.02.2008 року державному підприємству «Хлібна база №82» дозвіл рішенням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області анульовано не було, у звязку з чим зазначений дозвіл не припинився, а продовжував свою дію з 23.07.2008 року але вже для державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів», як правонаступника державного підприємства «Хлібна база №82».

Однак, таке твердження відповідача є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначено в Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Статтею 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено основні вимоги, зокрема до порядку анулювання та переоформлення документів дозвільного характеру.

Відповідно до п. 7 ст. 41 зазначеного Закону припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) є однією з підстав для анулювання документа дозвільного характеру.

Рішення про анулювання документа дозвільного характеру видається особисто або надсилається суб’єкту господарювання поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше п’яти робочих днів з дня прийняття (винесення) рішення, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, пунктом 8 статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначені підстави для переоформлення документа дозвільного характеру, до яких відносяться:

— зміна найменування суб’єкта господарювання — юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи — підприємця;
— зміна місцезнаходження суб’єкта господарювання.

Таким чином, ліквідація державного підприємства «Хлібна база № 82» і приєднання його до державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» в якості філії «Хлібна база», свідчить про припинення юридичної особи державного підприємства «Хлібна база № 82», яка мала дозвіл на викиди № 5920610300-4 від 06.02.2008 року, та зміну нею у звязку з цим своєї назви (ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» в особі філії «Хлібна база ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів»), є підставами для переоформлення зазначеного дозволу, про що цілком вірно зазначив апеляційний господарський суд.

У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб’єкт господарювання зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або державному адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню, і відповідний документ, що підтверджує зазначені зміни (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців).

Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, зобов’язаний видати переоформлений на новому бланку документ дозвільного характеру з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення документа дозвільного характеру.

Одночасно з переоформленим на новому бланку документом дозвільного характеру дозвільний орган на вимогу суб’єкта господарювання видає останньому безоплатно засвідчену ним копію такого документа дозвільного характеру.

Не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним.

Апеляційним господарським судом встановлено, що жодних дій з переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5920610300 4 від 06.02.2008 року відповідачем здійснено не було, а відтак, керуючись вищенаведеними нормами законодавства, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до цілком правомірного висновку, що на час здійснення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства зазначений дозвіл був недійсним відповідно до вимог п. 8 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Крім того, судом апеляційної інстанції також вірно зазначено, що норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» щодо обовязкового переоформлення дозволу на викиди в атмосферне повітря у разі припинення юридичної особи або зміни її назви є імперативними нормами та не містять жодних застережень щодо переходу такого дозволу в порядку правонаступництва від однієї юридичної особи до іншої.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоровя.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд цілком правомірно встановив наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми (ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря») та у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наступними елементами складу цивільного правопорушення є шкода та наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв’язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв’язку.

Апеляційним господарськими судами цілком правомірно встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та ст. 41 "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» без відповідного на те дозволу спричинив державі збитки (причинно-наслідковий зв’язок). При цьому, розмір збитків, розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої наказом Міністерства природи України № 639 від 10.12.2008 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064, є цілком обґрунтованим та складає 168378, 64 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ст.ст. 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає, що особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст. 69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд цілком правомірно дійшов до висновку, що відповідач, на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою позовні вимоги задоволено, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2011 року у справі № 5021/386/2011 без змін.

ГоловуючийН. Кочерова

СуддіС. Самусенко

В. Саранюк