П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
6 листопада 2013 року      м. Київ
Судова палата у цивільних справах
  Верховного Суду України в складі:

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
у справі за № 6-113 цс 13

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України “Про індексацію грошових доходів населення”. 

головуючого    Яреми А.Г.,
суддів:    Григор’євої Л.І.,    Лященко Н.П.,    Охрімчук Л.І.,
Гуменюка В.І.,    Онопенка В.В.,    Патрюка М.В.,
Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та стягнення суми індексації,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із  зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2004 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у твердій грошові сумі в розмірі 200 грн. ОСОБА_1 з моменту ухвалення рішення ухиляється від сплати аліментів у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 16 300 грн.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово уточнювала позовні вимоги та, посилаючись на частину другу статті 184 та частину першу статті 192 Сімейного кодексу України (далі — СК України), просила суд стягнути з відповідача на її користь суму індексації аліментів у розмірі 9 508 грн.  15 коп., а також змінити розмір стягуваних аліментів на 50 % від прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від      29 жовтня 2012 року позов задоволено частково: збільшено розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, до   600 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили й до повноліття дитини; вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2013 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня      2012 року змінено. Скасовано рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення суми індексації та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з   ОСОБА_1 на її користь 9 508 (дев’ять тисяч п’ятсот вісім) грн. 15 коп. у рахунок відшкодування суми індексації аліментів. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2012 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду та рішення  апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2013 року залишено без змін.
У серпні 2013 року до Верховного Суду України звернувся     ОСОБА_1 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції частини першої статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та частини другої статті 184 СК України, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.
У зв’язку з цим ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року в частині залишення без змін рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.
Установлено, що рішенням Червонозаводського районного суду                     м. Харкова від 9 грудня 2004 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у твердій грошовій сумі в розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 1 вересня 2004 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення суми індексації розміру аліментів суд першої інстанції  виходив із того, що відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” аліменти не є об’єктом індексації. При цьому місцевий суд послався на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2012 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2     188 098 грн. 80 коп. пені за час прострочення сплати аліментів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що індексація розміру аліментів, визначених судом у твердій грошові сумі, передбачена частиною другою статті 184 СК України, тому Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” підлягає застосуванню судом в частині визначення порядку проведення індексації на підставі частини восьмої статті 8 ЦПК України.
ОСОБА_1 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Для прикладу наводить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за аліментами з урахуванням індексу інфляції та нарахованої пені.
Зазначеним судовим рішенням суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, що розмір аліментів не підлягає індексації відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, тому скасував рішення апеляційного суду залишивши в силі рішення місцевого суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми індексації аліментів.
Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини першої статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та частини другої статті 184 Сімейного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою  (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За змістом статті 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов’язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.
Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.
Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів, підлягає індексації відповідно до закону.
Оскільки спеціального закону про індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє  Закон України “Про індексацію грошових доходів населення”, апеляційний суд, з висновками якого, погодився й суд касаційної інстанції, встановивши, що за рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі, проте за весь період прострочення сплати аліментів індексація ні органом державної виконавчої служби ні судом не провадилась, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 застосувавши аналогію закону.
Касаційним судом у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, правильно застосовано, у визначений спосіб, частину другу статті 184 СК України, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права.
За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та скасування ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року відсутні.
Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий                        А.Г. Ярема
Судді:                            Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк
Ю.Л. Сенін