2013.09.18 № 6-65цс13 ВСУ: Прецедентне рішення

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 18 вересня 2013 року
ВАСПравова позиція,
висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі № 6-65цс13
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У зобов’язаннях, не пов’язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов’язань. У такому разі відбувається перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб — спадкоємців.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України самостійною підставою заміни кредитора в зобов’язанні є правонаступництво.
Зобов’язання за договором банківського вкладу не є такими, що нерозривно пов’язані з особою вкладника, а тому в разі його смерті спадкоємцеві, який прийняв спадщину, повертається як сума банківського вкладу, так і проценти на нього до дня, який передує поверненню вкладу.


Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого — Яреми А. Г., суддів — Григор’євої Л. І., Гуменюка В. І., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Лященко Н. П., Патрюка М. В., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів за договором банківського вкладу, встановила:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі — ПАТ «КБ «ПриватБанк») про стягнення процентів за договором банківського вкладу.

Зазначав, що 14 квітня 2010 року між його батьком — ОСОБА_2, і ПАТ «КБ «ПриватБанк» було укладено договір НОМЕР_1 про залучення вкладу «Стандарт». За умовами договору останній передав банку 17 тис грн. на строк не менш ніж 3 місяці з відсотковою ставкою за вкладом 18,5 % річних, період нарахування процентів — 1 місяць. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на вказаний вклад. 2 листопада 2011 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а 29 листопада 2011 року отримав у відповідача грошові кошти за вкладом у сумі 17245 грн. 92 коп.

Посилаючись на те, що нарахування процентів на банківський вклад відповідачем проведено неправильно, зокрема, безпідставно знижувалась відсоткова ставка з 18,5 % до 14,5 % та до 12 %, а також не нараховувались проценти на вклад після смерті вкладника, позивач просив стягнути з ПАТ «КБ «ПриватБанк» з урахуванням отриманих ним коштів 4635 грн. 29 коп. заборгованості за договором банківського вкладу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 2 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2012 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на його користь 70 грн. 69 коп. процентів за договором банківського вкладу від 14 квітня 2010 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у вищевказаній справі на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду касаційної інстанції й направлення справи на новий касаційний розгляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, — неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ст. ст. 608, 1228 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року та від 9 квітня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що 14 квітня 2010 року між батьком позивача — ОСОБА_2 і ПАТ «КБ «ПриватБанк» було укладено договір банківського вкладу «Стандарт» НОМЕР_1. За вказаним договором ПАТ «КБ «ПриватБанк» прийняло від ОСОБА_2 17 тис грн. строком на 3 місяці з виплатою процентів щомісяця в розмірі 18,5 % річних. Відповідно до п. 6 зазначеного договору в разі, якщо клієнт не заявив банку про відмову від продовження терміну дії вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один термін, при цьому розрахунок процентів на кожний повний період вкладу здійснюється по відсотковій ставці, що діє в банку для продовження депозитних вкладів (а. с. 36).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, виданим 18 вересня 2010 року. 2 листопада 2011 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, у тому числі й на банківський вклад НОМЕР_1 з відповідними процентами та нарахованими компенсаціями, відкритий 14 квітня 2010 року, що знаходиться в Дніпровському відділенні Запорізького РУ ПАТ «КБ «ПриватБанк» на рахунку НОМЕР_2 (а. с. 38). 29 листопада 2011 року ОСОБА_1 отримав за вказаним вкладом кошти в сумі 17245 грн. 92 коп. згідно з квитанцією НОМЕР_4 (а. с. 39 зв.).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення процентів за банківським вкладом, не нарахованих банком після смерті вкладника, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що відсутні правові підстави для нарахування процентів за депозитним вкладом після смерті вкладника. Відповідно до ст. 1218 ЦК України у спадкоємця виникло право на отримання вкладу та процентів на суму вкладу, нарахованих на час смерті спадкодавця.

Аналогічний висновок зроблений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2013 року, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України зазначене судове рішення не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Разом із тим у іншій справі, яка виникла з подібних правовідносин, у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року, касаційний суд, скасовуючи рішення апеляційного суду й залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов’язання по вкладу зі смертю кредитора не припинилося, оскільки воно не є нерозривно пов’язаним з особою кредитора, а тому проценти на вклад повинні нараховуватися до дня, який передує його поверненню вкладникові.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 608, ст. 1228 ЦК України, ухвалення ним різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, згідно зі ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття і не припинилися внаслідок його смерті.

Смерть однієї зі сторін зобов’язання за загальним правилом не призводить до припинення зобов’язання. Згідно із ч. 2 ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов’язане з особою кредитора.

У зобов’язаннях, не пов’язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов’язань. У такому разі відбувається перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб — спадкоємців.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України самостійною підставою заміни кредитора в зобов’язанні є правонаступництво.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір у силу ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

В ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Висновки суду у справі, яка переглядається, суперечать вищезазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення, суд не врахував, що зобов’язання за договором банківського вкладу «Стандарт», укладеним між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 не пов’язані з особою вкладника, а тому не припинилися у зв’язку з його смертю. До спадкоємців вкладника переходить право на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу до дня фактичного повернення коштів.

Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року — скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 355, 3602, 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року задовольнити.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий:
А. Г. Ярема
Судді:
Л. І. Григор’єва
В. І. Гуменюк
Н. П. Лященко
В. В. Онопенко
Л. І. Охрімчук
М. В. Патрюк
Я. М. Романюк
Ю. Л. Сенін