ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

від 23 березня 2011 року

Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 3 до Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” (далі – ПАТ “ПроКредит Банк”), відділення N 1 Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” у м. Донецьку про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 8 листопада 2010 року, встановила:

У липні 2010 року Особа 3 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з 24 вересня 2008 року працювала на посаді касира відділу роздрібного бізнесу відділення N 1 ПАТ “ПроКредит Банк” у м. Сєверодонецьку. 3 червня 2010 року наказом ПАТ “ПроКредит Банк” від 2 червня 2010 року N 488/к її звільнено із займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) у зв’язку з відмовою від продовження роботи у нових істотних умовах праці. Вважає звільнення незаконним, оскільки вона має неповнолітню дочку, Особу 4, та є одинокою матір’ю, – роботодавцем її звільнено з порушенням вимог ст. 184 КЗпП. Просила суд поновити її на посаді касира відділу роздрібного бізнесу відділення N 1 ПАТ “ПроКредит Банк” у м. Сєверодонецьку, стягнути з ПАТ “ПроКредит Банк” на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 5000 грн. моральної шкоди, 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Сєверодонецького міського суду Луганської області від 12 серпня 2010 року у задоволенні позову Особі 3 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 8 листопада 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Особи 3 задоволено частково. Поновлено Особу 3 на посаді касира відділу роздрібного бізнесу ПАТ “ПроКредит Банк”. Стягнуто із ПАТ “ПроКредит Банк” на користь Особи 3 17887 грн. 30 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 3 червня 2010 року до 8 листопада 2010 року, 500 грн. – на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

У касаційній скарзі ПАТ “ПроКредит Банк” просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПКУ), установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Особа 3, яка є одинокою матір’ю з дитиною віком до чотирнадцяти років, було звільнено з порушенням вимог ст. 184 КЗпП.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення Особи 3 на роботі та стягнення на її користь з ПАТ “ПроКредит Банк” середнього заробітку за час вимушеного прогулу та грошових коштів на відшкодування моральної шкоди.

Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Згідно з ч. 4 ст. 32 КЗпП, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та убачається з матеріалів справи, що позивачка є одинокою матір’ю та має дитину, Особу 4. Згідно з наказом ПАТ “ПроКредит Банк” від 24 вересня 2008 року N 3600/К Особу 3 прийнято на посаду касира відділу роздрібного бізнесу відділення N 1 ПАТ “ПроКредит Банк” у м. Сєверодонецьку.

Наказом ПАТ “ПроКредит Банк” “Про внесення змін до штатного розпису” від 31 березня 2010 року N 131 змінено організацію виробництва і праці та припинено діяльність відділення ПАТ “ПроКредит Банк” у м. Сєверодонецьку.

1 квітня 2010 року ПАТ “ПроКредит Банк” повідомило позивачку про зміну істотних умов праці та про переведення до м. Донецька. 2 червня 2010 року Особа 3 направила на адресу роботодавця заяву, згідно з якою вона не погоджується переїхати працювати до м. Донецька.

Наказом ПАТ “ПроКредит Банк” від 2 червня 2010 року N 488/к її звільнено із займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП у зв’язку з відмовою від продовження роботи у нових істотних умовах праці.

Оскільки звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, припинення трудового договору без врахування гарантій, передбачених ст. 184 КЗпП, у даному випадку можливе.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову Особи 3, вказане врахував та дійшов законного й обґрунтованого висновку, що Особу 3 звільнено з дотриманням вимог трудового законодавства на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.

Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 345 ЦПКУ, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк” задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 8 листопада 2010 року скасувати, рішення Сєверодонецького міського суду Луганської області від 12 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.