2012.11.01 № 5011-32/5219-2012: Окреме рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.11.2012 р.
Справа № 5011-32/5219-2012
vgsuНаявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддів — С. Могил, Є. Борденюк, І. Вовка розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Астра Банк » на постанову від 17.09.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі N 5011-32/5219-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» до публічного акціонерного товариства «Астра Банк» про стягнення 103858,12 грн. (в судове засідання прибули представники сторін: позивача — Граб Ю. І. (дов. від 07.03.2012), відповідача — Проскурякова Н. В. (дов. від 18.10.2012)).

Заслухавши суддю-доповідача — Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Астра Банк» про стягнення з відповідача інфляційних втрат — 73732,49 грн. та 3 % річних — 30125,63 грн. нарахованих за період з 01.06.2009 по 01.02.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2012 (Ю. Підченко), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 (колегія суддів: С. Алданова, С. Дикунська, Є. Пономаренко), позовні вимоги задоволені повністю з посиланням на таке.

11.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» (Лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Астра Банк» (Лізингоодержувач) укладений договір оперативного лізингу транспортних засобів N 20081022, предметом якого є транспортні засоби, які Лізингодавець передав у користування Лізингоодержувачу, а останній взяв на себе зобов’язання оплатити користування ними.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справи N 48/241 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» до Відкритого акціонерного товариства «Астра Банк» про розірвання договору, договір оперативного лізингу транспортних засобів від 11.03.2008 N 20081022 розірваний.

В ході розгляду господарським судом Київської області справи N 3/115-09/4 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Астра Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» про стягнення 100057,25 грн., останнім заявлений зустрічний позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Астра Банк» заборгованості зі сплати лізингових платежів у сумі 376570,42 грн., пені в сумі 14052,89 грн. за період з січня 2009 р. по травень 2009 р., 3 % річних у сумі 1756,61 грн. за той же період, інфляційних втрат в сумі 9394,25 грн. за період з 01.11.2009 по 01.04.2009 в зв’язку з простроченням договірних зобов’язань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 скасоване рішення господарського суду Київської області у справі N 3/115-09/4 від 11.05.2011, яким в задоволенні зустрічного позову відмовлено, та прийнято нове, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задоволені. Вказана постанова в цій частині залишена без зміни постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011.

Оскільки, з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, то позивач, з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, звернувся з даним позовом до суду про стягнення з останнього інфляційних втрат в сумі 73732,49 грн. за період з 01.06.2009 по 01.02.2012 та 3 % річних в сумі 30125,63 грн. за період з 01.06.2009 по 01.02.2012.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 у справі N 3/115-09/4 встановлений факт невиконання зобов’язань ВАТ «Астра Банк» зі сплати лізингових платежів за листопад 2008 — березень 2009 року частково, а за квітень 2009 року в повному обсязі. Матеріали справи не містять доказів про сплату ВАТ «Астра Банк» лізингових платежів за листопад 2008 року — березень 2009 року в повному обсязі та доказів сплати лізингових платежів за квітень-травень 2009 року. Акта приймання-передачі транспортних засобів, що передбачено умовами договору від Лізингоодержувача до Лізингодавця в судовому засіданні сторонами не надано.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом ст. ст. 598 — 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається виходячи з такого.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі N 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно зі статтею 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 — 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Астра Банк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 у справі N 5011-32/5219-2012 залишити без зміни.

Судді:
С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк