2012.07.04 № 20/5007/121/11 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04.07.2012 р.
Справа N 20/5007/121/11
vgsuУхилення боржника від одержання на підприємстві зв’язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов’язання (відмова від його прийняття, нез’явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред’явленою.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого — Мирошниченка С. В., суддів — Барицької Т. Л., Прокопанич Г. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Пост-Київ і Ко» на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. у справі N 20/5007/121/11 господарського суду Житомирської області за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Пост-Київ і К» «Пост-Гранд» (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача — Товариства з обмеженою відповідальністю «Степок»; Закритого акціонерного товариства «Пост-Київ і Ко») про звернення стягнення на предмет іпотеки (за участю представників: позивача — Положенцева Т. В., відповідача — не з’явилися, третьої особи-1 — не з’явилися, третьої особи-2 — не з’явилися), встановив:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.01.2012 р. (суддя Гнисюк С. Д.) у справі N 20/5007/121/11 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського від 26.01.2012 р. (судді: Коломис В. В., Огороднік К. М., Тимошенко О. М.) рішення господарського Житомирської області від 26.01.2012 р. у справі N 20/5007/121/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, Закрите акціонерне товариство «Пост-Київ і Ко» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» (кредитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Степок» (позичальник/третя особа 1) був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії N 81ю/2010/05-601/2-1 (далі — кредитний договір, т. 1, а. с. 12 — 19), відповідно до п. 1.1 якого, кредитор зобов’язувався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо — «транш», а у сукупності — «транші», зі сплатою 24 (двадцять чотири) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід’ємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом — «тарифи», в межах максимального ліміту заборгованості до 3000000,00 грн., з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості: з 07.09.2011 р. максимальний ліміт заборгованості становить 2000000,00 грн.; з 07.10.2011 р. максимальний ліміт заборгованості становить 1000000,00 грн.; з 07.12.2011 р. максимальний ліміт заборгованості становить 0,00 грн. та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 07.12.2011 р. на умовах, визначених цим договором (п. 1.1.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.3.2 кредитного договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань, щодо повернення кредиту сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає: з майновим поручителем ДП ЗАТ «Пост-Київ і Ко» «Пост-Гранд» іпотечний договір N 04-604/1-1 від 08.12.2010 р., предметом іпотеки за яким виступає нежитлове приміщення — будівля офісу загальною площею 342.2 кв. м, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, проїзд Скорульського, 3.

На виконання умов кредитного договору та з метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором, 10.12.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» (іпотекодержатель/позивач) та Дочірнім підприємство Закритого акціонерного товариства «Пост Київ і Ко» «Пост-Гранд» (іпотекодавець/відповідач) в особі директора Амосова О. Є., який діє на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів ЗАТ «Пост-Київ і Ко» згідно Протоколу N 1 від 27.02.2008 р., а також на підставі Протоколу N 5 Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Пост-Київ і Ко» від 15.10.2002 р., Протоколу N 2 Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Пост-Київ і Ко» від 05.11.2010 р.) був укладений іпотечний договір N 04-604/1-1.

Судами встановлено, що відповідно до протоколу N 2 Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Пост-Київ і Ко» від 05.11.2010 р. ДП ЗАТ «Пост-Київ і Ко» «Пост-Гранд» надано право виступати майновим поручителем ТОВ «Степок».

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, іпотекодержатель має право відповідно до чинного законодавства України задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги (п. 2.4.6 договору іпотеки).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе за кредитним договором зобов’язання та надав ТзОВ «Степок» кредитні кошти, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позичальника за період з 08.12.2010 року по 30.12.2010 року (т. 1, а. с. 21).

Натомість, ТзОВ «Степок» в порушення умов кредитного договору та взятих на себе зобов’язань кредитні кошти в зазначені строки повернув частково, відсотки за їх користуваня сплатив частково, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку ТзОВ «Степок» за період з 08.12.2010 року по 07.12.2011 року (т. 1, а. с. 56 — 82).

В зв’язку з неналежним виконанням ТзОВ «Степок» зобов’язань за кредитним договором, банк 26 липня 2011 року на адресу позичальника надіслав вимогу N 25.1/139 про дострокове повернення кредиту у розмірі 3000000,00 грн., сплату процентів та штрафних санкцій.

Вказана вимога банку, як вбачається, була отримана позичальником 26.07.2011 р., про що свідчить особистий підпис директора ТзОВ «Степок» Степанчука Ю. В. (т. 1, а. с. 25), однак залишена останніми без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку щодо передчасності звернення позивача до суду з вимогою щодо дострокового стягнення заборгованості, оскільки позивач має всі правові підставі для дострокового стягнення заборгованості, які в свою чергу передбачені умовами кредитного договору та нормами чинного законодавства.

Згідно із п. 4.1 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що право ПАТ «Банк Національний кредит» задоволити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено відповідними нормами Закону України «Про іпотеку», положеннями договору іпотеки та ст. ст. 589, 590 ЦК України.

Так, згідно п. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, одним з яких передбачено стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», 23.08.2011 року позивачем на адресу відповідача (іпотекодавця) та третьої особи 1 (боржника) була направлена вимога про погашення боргу за кредитним договором в розмірі 3050000,00 грн. (станом на 22.08.2011 р.) з пропозицією погасити його в тридцятиденний строк. При цьому, банк попередив останніх, що у випадку непогашення боргу буде розпочата процедура звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а. с. 26).

Дана вимога отримана ТзОВ «Степок» (боржником) 29.08.2011 р., що в свою чергу підтверджується підписом уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Від відповідача дана вимога повернулась на адресу позивача з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, апеляційний господарський суд вірно встановив, що позивачем виконано в повному обсязі вимоги Закону України «Про іпотеку» та умови договору іпотеки, укладеного з відповідачем, шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованим листом на адресу відповідача, погоджену ним в договорі іпотеки. При цьому, неотримання відповідачем зазначеної вимоги обумовлено виключно ігноруванням останнього та, відповідно, не може бути доказом порушення позивачем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідача станом на 03.10.2011 р. становить 3224323,78 грн., з яких: 3000000,00 грн. — прострочена заборгованість за кредитом; 60000,00 грн. — нараховані несплачені відсотки за вересень 2011 року; 66000,00 грн. — прострочені відсотки за серпень 2011 року; 77712,33 грн. — пеня за несвоєчасне сплату кредитної заборгованості; 2248,14 — пеня за несвоєчасне сплату відсотків за кредитом; 15041,10 грн. — 3 % річних від несвоєчасно сплаченої заборгованості по кредиту; 596,21 — 3 % річних від несвоєчасно сплаченої заборгованості по відсоткам; 2726,00 грн. — індекс інфляції за весь час прострочення від несвоєчасно сплачених відсотків за користування кредитом.

Апеляційний господарський суд зазначив, що позичальник та іпотекодавець доказів погашення вищевказаної заборгованості (на момент прийняття судом першої інстанції рішення), так само як і заперечень щодо її розміру ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надали, а відтак, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що у ПАТ «Банк Національний кредит» виникло право на стягнення з ДП ЗАТ «Пост Київ і К» «Пост-Гранд» заборгованості в сумі 3224323,78 грн. за рахунок предмету іпотеки.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд обґрунтовано зазначає, що до стягнення підлягає заборгованість в розмірі 1822022,24 грн.

При цьому, ціну позову позивач визначив на підставі експертного висновку про ринкову вартість об’єкту оцінки.

Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції, наданий позивачем звіт суб’єкта оціночної діяльності щодо вартості предмету іпотеки є належним доказом у справі та безпідставно не прийнятий судом першої інстанції, оскільки складений на виконання та у відповідності до ст. 43 Закону України «Про іпотеку» та п. 4.9 договору іпотеки.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, Вищий господарський суд України вважає, що апеляційний господарський суд правомірно зазначив про невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, в зв’язку з чим, апеляційну скаргу ПАТ «Банк Національний кредит» було правомірно задоволено, а рішення господарського суду Житомирської області — скасовано.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Пост-Київ і Ко» залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. у справі N 20/5007/121/11 залишити без змін.

Головуючий
С. В. Мирошниченко
Судді:
Т. Л. Барицька

Г. К. Прокопанич