2013.01.08 ВГСУ № 5028/10/12/2012: Окреме рішення

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА          
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
«08» січня 2013 р.     
vgsuСтаттею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування» передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 989 ЦК України на страхувальника покладено обов’язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Зі змісту пункту 5 частини першої статті 989, статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України «Про страхування» вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.
Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.
Тобто за змістом зазначених норм можна дійти висновку, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов’язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком

Справа № 5028/10/12/2012  Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.,суддівСамусенко С.С., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р.у справі№ 5028/10/12/2012 господарського суду Чернігівської області за позовомпублічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»доприватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача — 1. Капічуленко Сергій Іванович  2. Фабриченко Валентин Іванович,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача — 1. Чубатий Сергій Леонідович,простягнення страхового відшкодування у сумі 111 684,27 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Курінний С.Ю., дов. від 14.09.2012

від відповідача: Стрілко О.В., дов. від 18.09.2012

від третьої особи на стороні позивача-1: не з’явилися

від третьої особи на стороні позивача-2: не з’явилися

від третьої особи на стороні відповідача: не з’явилися

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 111684, 27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення зобов’язань за договором добровільного страхування транспортних засобів (АВТОКАСКО) № 052/014/0000017 від 18.03.2010р. не виплатив позивачу повну суму страхового відшкодування, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 979, 990, 625 ЦК України, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» відповідач зобов’язаний здійснити на користь позивача, як вигодонабувача, виплату невиплаченої частини страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у зв’язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.05.2012р. (суддя Мурашко І.Г.) в задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

При цьому, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що розмір страхового відшкодування в сумі 59 702, 55 грн. було визначено відповідачем та виплачено позивачу обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства та умов договору добровільного страхування транспортних засобів (АВТОКАСКО) № 052/014/0000017 від 18.03.2010р., а також визнав правомірним та законним зменшення відповідачем розміру страхового відшкодування, яке належить до виплати, на 50% відсотків, оскільки таке право в разі прострочення повідомлення страхувальником про настання страхового випадку через диспетчерську службу технічного асистансу передбачено умовами Договору страхування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. (судді: Ільєнок Т.В. -головуючий, Коротун О.М., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задоволено частково. Рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Прийнято нове рішення, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» 59 702, 55 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 83, 58 грн. інфляційних нарахувань, 1 592, 50 грн. 3% річних та 1 227, 57 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» 613, 80 грн. судового збору за апеляційним оскарженням.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що місцевим господарським судом безпідставно було зменшено розмір страхового на 50% із застосуванням п. 24.2. Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії A3 №052/014/0000017 від 18.03.2010р., оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про фактичну неможливість повідомлення страхувальником свого страховика (відповідача) про настання страхового випадку у строки передбачені п. 24.2 Договору страхування, з огляду на те, що водій застрахованого автомобіля був важко травмований та не міг оперативно повідомити свого роботодавця (страхувальника) про скоєння ним ДТП.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись при цьому на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 26.10.2007р. між публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (банк, позивач) та Капічуленком Сергієм Івановичем (позичальник, третя особа-1 на стороні позивача) укладено Договір кредитної лінії № 52-14/МК/2007-840 та додаткову угоду № 1 від 26.10.2207р. до вказаного договору, відповідно до п. п. 1.-5. якої сторони домовились, що банк надає позичальнику транш у розмірі 29 000,00 дол. США. Термін користування траншем з 26.10.2007р. по 20.10.2012р. Процентна ставка за користування траншем встановлюється з розрахунку 14,5% річних по терміновому кредиту і 29% річних по простроченому кредиту. Ціль отримання траншу — споживчі потреби.

Позивач здійснив на користь позивача кредитування на загальну суму 29000,00 дол. США. Відповідно до розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, заборгованість за кредитним Договором станом на 22.11.2010р. (час скоєння ДТП)складала 18 021,58 дол. США по тілу кредиту, 377,60 дол. США по відсотках, 192,86 дол. США пені за прострочення сплати кредиту, 41,69 дол. США пені за прострочення сплати відсотків, а всього 18 633,73 дол. США, що за курсом гривні (7,9377) станом на 22.11.2010р. склала 147 908,97 грн.

Згідно п. 2.1. Договору кредитної лінії в забезпечення виконання зобов’язань по цьому Договору, які полягають у поверненні кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків в зв’язку з порушенням цього Договору, майновий поручитель Фабриченко В.І. передає у заставу сідловий тягач RENAULT PREMIUM HR 400 SA, 2000 р.в., колір білий, р/н СВ 4884 АН, позичальник передає у заставу пилораму стрічкову, тнп ПЛГР-700-3600.

26.10.2007р. на виконання п. 2.1. Договору кредитної лінії, між позивачем (заставодержатель) та Фабриченком В.І. (заставодавець, третя особа-2 на стороні позивача) укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовою Л.Л. та зареєстрований в реєстрі 26.10.2007р. за № 14095.

Відповідно до п. 1.1., 1.3. Договору застави, Фабриченко В.І. (заставодавець) для забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань Капічуленка С.Л. (позичальника) за Договором кредитної лінії та Додаткових угод до нього передав в заставу заставодержателю (позивачу) автомобіль марки RENAULT PREMIUM НR 400 SA, сідловий тягач-Е, рік випуску 2000, колір білий, шасі (кузов) №YF622GVA000101065, об’єм двигуна 11116 диз., реєстраційний № СВ 4884 AН, зареєстрований PEГ 2-го МРВ ДАІ міста Прилуки ВДАІ УМВС у Чернігівській області 19.10.2007р., який належить заставодавцю (Фабриченку В.І.) на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СВС № 033042, виданого PEГ 2-го МРВ ДАІ міста Прилуки В ДАІ УМВС у Чернігівській області 19.10.2007р. За згодою сторін, зазначений автомобіль передано в заставу за вартістю 168 339, 00грн.

Згідно копії Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, наявної в матеріалах справи, 30.10.2007р. позивачем зареєстровано обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Судами також встановлено, що 18.03.2010р. між акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Прилуцького районного відділення (страховик, відповідач) та Фабриченком Валентином Івановичем (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії A3 № 052/014/0000017 (далі -Договір страхування), зі строком дії з 20.03.2010р. до 19.03.2011р., предметом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом RENAULT PREMIUM НR 400 SA, вантажний, 2000 року випуску, білий, р.н. СВ 4884 АН, об’єм двигуна 11116, № кузова YF622GVA000101065.

Частиною 2 ст. 985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

За умовами договору страхування (п.5), вигодонабувачем за вказаним договором є позивач у справі — ВАТ КБ «Надра».

За умовами Договору страхування страхова сума склала -168339,00 грн., франшиза — 10 % від страхової суми у випадку конструктивної загибелі транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Такі ж положення зазначені в ст.16 Закону України «Про страхування».

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Судами було встановлено, що 21.11.2010р. о 19 год. 20 хв. на трасі Київ-Суми-Юнаківка на 127км-400м сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля RENAULT, р/н СВ 4884 АН, з п/причепом р.п СВ 8592 XX під керуванням водія Чубатого С.Л. (третя особа на стороні відповідача), який керував зазначеним транспортним засобом на підставі укладеного з СПД Фабриченко В.І. (третя особа-2, на стороні позивача) трудового Договору від 17.12.2008р.

Згідно Довідки ДАІ вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Чубатим С.Л. правил дорожнього руху, в результаті чого транспортний засіб RENAULT, д.н. СВ 4884 АН, власником якого є Фабриченко В.І., отримав значні технічні пошкодження.

В результаті медичного огляду водія Чубатого С.Л., проведеного КЛПЗ «Прилуцька ЦМЛ» 22.11.2010 р. о 00 год. 20 хв., ознак сп’яніння водія виявлено не було, що підтверджується Висновком № 586 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння.

Пунктом 5 частини 1 статті 989 ЦК України та пунктом 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно п. 21.2.7. Договору страхування, при настанні події, яка в подальшому може кваліфікуватись як страховий випадок, страхувальник зобов’язаний негайно, але не пізніше 30хв. з моменту її настання, повідомити про таку подію диспетчерську службу технічного асистансу страховика (відповідача), а також письмово повідомити страховика (відповідача) протягом 2 (двох) робочих днів з дня настання події. Якщо страхувальник або особа на яку поширюється дія цього Договору з поважних причин не мали можливості виконати визначені дії, вони повинні довести це документально. Неповідомлення та/або невчасне повідомлення без поважних причин диспетчерської служби технічного асистансу страховика є підставою для відмови у виплаті частини або повного об’єму страхового відшкодування по такій події.

Судами на підставі листа ТОВ «Транспортний ассістанс» № 4784 від 22.12.2011р., наданого представником відповідача до матеріалів справи, встановлено, що 22.11.2010р. об 11год. 29хв. до ТОВ «Транспортний ассістанс» звернувся Капічуленко С.І. з повідомленням про настання страхового випадку.

Також 22.11.2010р. Капічуленком С.О. (третя особа-1 на стороні позивача) було подано до Прилуцького відділення АТ «Українська пожежно-страхова компанія» письмову заяву-повідомлення (АВТОКАСКО) на виплату страхового відшкодування разом з документами, яка була зареєстрована в журналі реєстрації відповідача за № 5.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За нормами ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1.17 Правил добровільного страхування наземного транспорту, затверджених 31.03.2009р. Головою правління AT «УПСК» та зареєстрованих у визначеному чинним законодавством порядку, з якими відповідно до тексту договору страхування при його укладенні був ознайомлений страхувальник Фабриченко В.І., повна конструктивна загибель транспортного засобу — це рівень пошкодження транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок настання страхового випадку, коли витрати на відновлюваний ремонт становлять не менше 70% відповідної страхової суми (дійсної вартості об’єкта страхування).

Відповідно до п.п. 22.5., 22.8. Договору страхування, страховик приймає рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 30 робочих днів з моменту отримання останнього документу за виплатною ставкою. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик повідомляє про це страхувальника письмово з обґрунтуванням причин відмови протягом 15 робочих днів з моменту прийняття такого рішення. Строк виплати страхового відшкодування за ризиками ДТП, ПДТО та ГВП складає 15 робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, якщо інший строк не встановлено Договором страхування. В разі виплати суми страхового відшкодування готівкою, шляхом безготівкового розрахунку на рахунок страхувальника або вигодонабувача, страховик тимчасово утримує із суми матеріального збитку суму податку на додану вартість. Сума податку на додану вартість включається до суми матеріального збитку, який є основою для визначення суми страхового відшкодування і підлягає виплаті, лише після підтвердження факту її сплати або в разі направлення суми страхового відшкодування безпосередньо на рахунок СТО, яка проводить ремонт автомобіля.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 19 Договору страхування, вартість матеріального збитку встановлюється згідно акту товарознавчої експертизи або калькуляції АUDАТЕХ чи рахунку СТО погодженої із страховиком (відповідачем).

Згідно Висновку № 149/10 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля RENAULT PREMIUM HR 400 SA, р.н.з. СВ 4884 АН від 16.12.2010р., здійсненого за заявою власника ТЗ Фабриченко В.І., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля складає — 177 880, 06грн., вартість відновлювального ремонту станом на 16.12.2010р. складає -222 259, 50 грн.

Пунктом 22.15. Договору страхування передбачено, що в разі повної конструктивної загибелі транспортного засобу та/чи додаткового обладнання страховик (відповідач) проводить, на власний розсуд, виплату страхового відшкодування за одним із варіантів:

— у розмірі страхової суми або дійсної вартості транспортного засобу (якщо дійсна вартість є меншою за страхову суму), з вирахуванням встановленої франшизи та залишкової вартості транспортного засобу. При цьому транспортний засіб залишається у страхувальника;

— у розмірі страхової суми, з вирахуванням встановленої франшизи, якщо страхувальник у письмовій формі заявить страховику про відмову від своїх прав на застрахований транспортний засіб. Витрати по зняттю з обліку страховиком не відшкодовуються;

— у розмірі вартості відновлювального ремонту.

Судами з’ясовано, що внаслідок страхового випадку, що стався 21.11.2010р. із забезпеченим за договором страхування автомобілем, мала місце повна конструктивна загибель застрахованого транспортного засобу RENAULT PREMIUM HR 400 SA, р.н.з. СВ 4884 АН (більше 70%).

За таких обставин, відповідач, як страховик забезпеченого автомобіля, з вини водія якого сталася ДТП, відповідно до умов договору страхування на власний розсуд, обрав один з варіантів виплати страхового відшкодування передбачених у п. 22.15 Договору страхування, а саме: у розмірі страхової суми або дійсної вартості транспортного засобу (якщо дійсна вартість є меншою за страхову суму), з вирахуванням встановленої франшизи та залишкової вартості транспортного засобу. При цьому транспортний засіб залишився у страхувальника.

Крім того, відповідач, врахувавши вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та ФДМ України № 142/5/2092 від 24.11.2003р. та використавши портал «Автоонлайн» визначив залишкову вартість застрахованого автомобіля, яка склала 32 100,00 грн.

24.03.2011р. відповідачем складено страховий акт № 0263/11, за змістом якого ДТП, що сталась 21.11.2010р. із забезпеченим за договором страхування автомобілем, була визнана страховим випадком, сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті вигодонабувачу (ВАТ КБ «Надра»), склала 59 702, 55 грн.

При цьому, сума страхового відшкодування була зменшена відповідачем на 50%. Зменшення страхового відшкодування страховик мотивував несвоєчасним повідомленням про настання страхового випадку, оскільки умовами договору страхування, зокрема п. 24.2. передбачено право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування: … в розмірі 50% від суми страхового відшкодування в разі якщо страхувальник або особа на яку поширюється дія цього Договору повідомили про страховий випадок диспетчерську службу технічного асистансу страховика з простроченням строку встановленого в п. 21.2.7. цього Договору понад 12 годин, але не пізніше однієї доби.

У зв’язку з цим судами попередніх інстанцій було також встановлено, що диспетчерську службу технічного асистансу страховика було повідомлено про страховий випадок, що стався 21.11.2010р. із застрахованим автомобілем, лише через 16 год. 09 хв. після настання страхового випадку.

Тобто, за оцінкою суду першої інстанції згідно п. 24.2. Договору страхування страховик мав право відмовити у виплаті страхового відшкодування в розмірі 50% від суми страхового відшкодування в разі несвоєчасного повідомлення про страховий випадок диспетчерської служби технічного асистансу страховика з простроченням строку встановленого в п. 21.2.7. цього Договору понад 12 годин, але не пізніше однієї доби.

Відтак, відповідачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 59702, 55 грн.: (168 339,00 грн. (страхова сума) -32 100,00 грн. (залишкова вартість) -16 833,90 грн. (франшиза) = 119 405,10 грн. / 50% = 59 702,55 грн. (розмір страхової виплати).

Відповідно до п.п. 22.5., 22.8. Договору страхування страховик приймає рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 30 робочих днів з моменту отримання останнього документу за виплатною ставкою. Строк виплати страхового відшкодування за ризиками ДТП складає 15 робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, якщо інший строк не встановлено Договором страхування.

Судами встановлено, що Постанова Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області по справі № 3-3281/2010 р. про притягнення до адміністративної відповідальності водія Чубатого С.Л., винного в скоєнні 21.11.2010р. ДТП на застрахованому автомобілі RENAULT PREMIUM НR 400 SA, д.н. СВ 4884 АН, була надана позивачем відповідачу 15.02.2011р., а банківські реквізити для перерахування страхового відшкодування були повідомлені позивачем відповідачу 09.03.2011р.

25.03.2011р. відповідач (страховик) виконав свої зобов’язання по Договору страхування, сплативши позивачу страхове відшкодування в розмірі 59 702,55 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією меморіального ордеру № 136907 від 25.03.2011р.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв’язку з тим, що відповідачем не було виплачено повну суму страхового відшкодування, що підлягало виплаті позивачу -публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Надра», як вигодонабувачу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 988 ЦК України  та ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Посилання скаржника на те, що враховуючи несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку, страховик мав право на зменшення суми страхового відшкодування на підставі ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» є необґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування» передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Однак, з аналізу п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, яким на страхувальника покладено обов’язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, та ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування» випливає, що правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому. Сам по собі факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку — звернення до асистуюючої компанії із запізненням, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Тобто, виходячи зі змісту цих норм, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов’язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Подібна позиція відображена в роз’ясненнях Верховного суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», викладених в листі від 19.07.2011р., про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.03.2011р. відповідачем було складено страховий акт, в якому дорожньо-транспортна пригода, що сталась 21.10.2010р. була визнана страховим випадком. Тому несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов’язок виплатити страхове відшкодування.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність у страхової компанії (відповідача) перешкод переконатися, що дана дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, а навпаки, визначено її такою в акті, а заява про страховий випадок була подана страховику на наступний день після дорожньо-транспортної пригоди — 22.10.2010р., тобто у строк, встановлений у договорі (в п. 21.2.7.).

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зокрема Довідки КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» № 15 від 25.04.2012р. та Висновку № 586 щодо результатів медичного огляду від 22.11.2010р., одразу після ДТП, що сталась 21.11.2010р. о 19 год. 20 хв., а саме 21.11.2010р. о 20 год. 45 хв. водія Чубатого С.Л. працівником ДАІ Поліщуком В.О. було направлено до закладу швидкої медичної невідкладної допомоги, де було проведено його обстеження на явність ознак алкогольного сп’яніння, а також водію було надано невідкладну медичну допомогу, з огляду на виявлення у нього черепно-мозкової травми (струс головного мозку).

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що наявні у справі документи свідчать про фактичну неможливість повідомлення Фабриченком В.І. (третя особа-2, на стороні позивача) свого страховика (відповідача) про настання страхового випадку у строки передбачені п. 24.2 Договору страхування, оскільки водій Чубатий С.Л. був важко травмований та не міг оперативно повідомити свого працедавця — ФОП Фабриченка В.І. про скоєне ним ДТП.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, визначивши його розмір у сумі 59 702,55 грн. (168 339,00 грн. (страхова сума) -32 100,00 грн. (залишкова вартість) -16 833,90 грн. (франшиза) = 119 405,10 грн. -59 702,55 грн. (розмір виплаченої страхової виплати згідно меморіального ордеру від 25.03.2011 р. № 136907) = 59 702,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем було необґрунтовано відмовлено у здійсненні виплати страхового відшкодування у повному обсязі, а саме у розмірі 119 405, 10 грн., то мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання. Відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, здійснивши перерахунок цих сум.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове, яким частково задовольнив позовні вимоги.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. у справі № 5028/10/12/2012 без змін.

Головуючий                            Н. Кочерова

Судді  С. Самусенко  О. Попікова