2012.05.11 № 21/5005/14068/2011 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11.05.2012 р.
Справа № 21/5005/14068/2011
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого — судді Кузьменка М. В., суддів — Васищака І. М., Чернова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Перетворювач-Ділер» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. у справі N 21/5005/14068/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватного виробничо-технічного підприємства «Укрпромавтоматика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Перетворювач-Ділер» про стягнення 112219,31 грн. (за участю представників: ПВТП «Укрпромавтоматика» — Кузьміченко С. В.; ТОВ «ТД «Перетворювач-Ділер» — не з’явилися), встановила:

Приватне виробничо-технічне підприємство «Укрпромавтоматика» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача — Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Перетворювач-Ділер» 112219,31 грн., у т. ч. 111998,38 грн. основної заборгованості та 220,93 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за умовами договору підряду N 02 від 02.02.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т. 1 а. с. 3 — 5).

В поясненнях від 19.12.2011 р. N 146 позивач посилався на те, що між сторонами був укладений договір підряду у спрощений спосіб; виконання та прийняття робіт підтверджується актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт; виконані роботи відповідачем не оплачені (т. 2 а. с. 104 — 107).

Відповідач у справі — ТОВ «ТД «Перетворювач-Ділер» у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що:

— відповідачем не підписувався договір у наданій позивачем редакції;

— позивачем не дотриманий досудовий порядок врегулювання спору (т. 1 а. с. 42).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 р. позов задоволено повністю (т. 2 а. с. 112 — 117).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

— відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений строк, допустивши заборгованість у розмірі 111998,38 грн.;

— за порушення виконання грошових зобов’язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням процентів річних, у зв’язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2011 р. виправлено описку у резолютивній частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 р. та зазначено, що заборгованість підлягає стягненню не за договором підряду N 02 від 02.02.2011 р., а за виконані підрядні роботи (т. 2 а. с. 122 — 123).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 р. залишено без змін (т. 3 а. с. 104 — 107).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ «ТД «Перетворювач-Ділер» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову (т. 4 а. с. 51 — 54).

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

До розгляду поданої касаційної скарги по суті, скаржник направив телеграму про відкладення розгляду касаційної скарги, посилаючись на хворобу директора та неможливість направити в судове засідання іншого повноважного представника, яке відхилено касаційною інстанцією з тих підстав, що: явка представників сторін в засідання касаційної інстанції не є обов’язковою і не визнана такою судом; скаржником, в порушення вимог ст. 36 ГПК України, не надано доказів наявності обставин, на які він посилається у клопотанні; у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

ПВТП «Укрпромавтоматика» у період з лютого 2011 року по серпень 2011 року за замовленням ТОВ «ТД «Перетворювач-Ділер» виконувало налагоджувальні роботи електрообладнання на об’єкті замовника. При цьому, сторонами були підписані та скріплені печатками акти здачі-прийомки виконаних робіт. Загальна вартість виконаних позивачем робіт згідно зазначених актів становить 297995,82 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень,якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судами правильно визначено, що шляхом підписання актів приймання виконаних робіт сторони уклали договір підряду у спрощений спосіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, — це цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт згідно актів, доданих до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних робіт згідно вищезазначених актів, незважаючи на вимогу позивача про оплату, яка була направлена відповідачу 15.11.2011 р., допустивши заборгованість у розмірі 111998,38 грн.

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 111998,38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо задоволення вимоги про стягнення процентів в розмірі 220,93 грн.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 — 11111 ГПК України, колегія суддів постановила:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. у справі N 21/5005/14068/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Перетворювач-Ділер» — без задоволення.

Головуючий, суддя:
М. В. Кузьменко
Судді:
І. М. Васищак

Є. В. Чернов