2012.11.14 № 5028/17/22/2012 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА          
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
«14» листопада 2012 р.     
Справа № 5028/17/22/2012  
vgsuТак, згідно статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України «Про страхування», яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З приписів зазначених норм не вбачається що позивач мав безпосередньо звертатись до відповідача-3 з вимогою щодо отримання від останнього суми виплаченого страхового відшкодування, однак передбачено перехід до нього права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов’язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на постановуКиївського апеляційного господарського судувід29.08.2012р.у справі№5028/17/22/2012Господарського судуЧернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті»до1.     Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» 2.   Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» 3.          Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» в особі Чернігівської регіональної дирекціїпростягнення суми

за участю представників

— позивача:Бартосевич Б.В. (довіреність від 23.12.2011р.), —

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» (далі -позивач) просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» (далі — відповідач-1) борг в розмірі 10168,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів ст.27 Закону України «Про страхування» в межах виплаченого відшкодування право вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як власник автомобіля, яким завдано шкоди.

За клопотанням відповідача-1 ухвалою від 17.05.2012р. було залучено до участі у справі інших відповідачів, а саме Дочірнє підприємство «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» (далі — відповідач-2) та Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» в особі Чернігівської регіональної дирекції (далі -відповідач-3).

До вирішення спору позивач подав уточнення до позовної заяви, в якій просив стягнути 10168,00 грн. з відповідача-3.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2012р. (суддя Кушнір І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судове рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

Відповідачі не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі договору оренди транспортних засобів від 19.04.2007р., укладеного між відповідачем-1 (ВАТ «Чернігівавтосервіс») та відповідачем-2 (ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс»), орендодавець (відповідач-1) за актом прийому-передачі транспортних засобів від 19.04.2007р. передав, а орендар (відповідач-2) прийняв автобус «ПАЗ-32051», реєстраційний номер СВ0131АА, рік випуску — 2002, який належить йому на праві приватної власності в тимчасове оплатне користування орендарем (відповідач-2) з метою перевезення пасажирів на строк з 19.04.2007р. по 31.12.2012р.

Згідно тимчасового реєстраційного талону, виданого Чернігівським МРЕВ 19.04.2007р. (дійсний до 31.12.2012р.) власником автобуса «ПАЗ-32051», реєстраційний номер СВ0131АА зазначено ВАТ «Чернігівавтосервіс» ДП «Пассервіс».

Відповідно до полісу №ВС/7980588 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автобус «ПАЗ-32051», реєстраційний номер СВ0131АА, застрахований Чернігівською регіональною дирекцією філії ВАТ «СТ «Гарантія» (відповідача-3). Страхувальником в даному полісі визначене ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» (відповідача-2). Строк дії зазначеного полісу з 24.04.2009р. по 23.04.2010р.

Судами також встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якої є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дукат» 04.12.2008р. укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності у формі полісу №19G-0288526, відповідно до якого застраховано автомобіль «ISUZU NQR 71R», державний реєстраційний номер АА9754 ІА.

21.05.2009р. в м. Чернігові трапилась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля «ISUZU NQR 71R» під керуванням водія Мариніча В.В. та вказаного автобуса «ПАЗ-32051», державний реєстраційний номер СВ0131АА, під керуванням водія Сусло В.А., внаслідок чого застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Згідно довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Чернігова в Чернігівській області від 28.05.2009р. ДТП трапилась внаслідок порушення водієм Сусло В.А. п.12.1, 13.1, 2.3б Правил дорожнього руху України.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.06.2009р. Сусло В.А. за вчинене правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно акту виконаних робіт №А-00000358 від 30.06.2009р., підписаного між ТОВ «АВЕРС ЛТД» (виконавець) та ТОВ «ТД «ДУКАТ» (замовник) виконавцем проведені роботи по ремонту автофургону (держномер н/п, авт. АА9754 ІА) на суму 12228,00 грн., які були сплачені замовником виконавцю 23.06.2009р. платіжним дорученням №6026.

На підставі вищезазначеного акту та заяви страхувальника від 22.05.2009р. позивачем складений страховий акт №79689 від 30.06.2009р., відповідно до якого вказана подія визнана страховою, розмір збитку завданого об’єкту страхування складає 10168,00грн. (12228,00 грн. — вартість відновлювального ремонту; 2060,00 грн. — франшиза; 12228,00 грн. — 2060грн).

Згідно платіжного доручення №733 від 03.07.2009р., позивачем здійснена виплата страхового відшкодування у розмірі 10168,00 грн.

19.03.2012р. позивачем була надіслана відповідачу-1 претензія №79689/1 від 15.03.2012р. про відшкодування шкоди, завданої ДТП на суму 10588,00 грн., в тому числі 10168,00 грн. страхового відшкодування та 420,00 грн. — вартість експертизи, яка відповідачем-1 21.03.2012р. отримана, відповіді на претензію відповідач-1 не надав.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи в позові виходив з того, що оскільки позивач не звертався до відповідача-3 з письмовою вимогою відшкодувати виплачене страхове відшкодування, тому це питання не розглядалось відповідачем-3 у досудовому порядку, відтак останній прав позивача не порушив.

Між тим, з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Так, згідно статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України «Про страхування», яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається що позивач мав безпосередньо звертатись до відповідача-3 з вимогою щодо отримання від останнього суми виплаченого страхового відшкодування, однак передбачено перехід до нього права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов’язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Подібна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відтак, судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням вказаних норма права.

Оскільки із встановлених судами обставин справи не вбачається, що суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення, прийняти нове, про задоволення позову.

Разом з тим, оскільки позивач уточнивши свої вимоги просив стягнути ту ж саму суму з тих же підстав але лише з відповідача-3, фактично відмовившись від позову до інших відповідачів і цю відмову прийнято господарським судом першої інстанції, провадження у справі в цій частині належить припинити.

Відповідно до положень статі 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати за рахунок другої сторони, тому з відповідача-3 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст.80 ч.1 п.4, 1115, 1117, 1119 п.п.2, 4, ч.1 ст.11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, —

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012р. та рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2012р. у справі №5028/17/22/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» в особі Чернігівської регіональної дирекції на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 10168 (десять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 00 коп. страхового відшкодування.

Провадження у справі в частині Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс» та Дочірнього підприємства «Пассервіс» Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтосервіс», припинити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» в особі Чернігівської регіональної дирекції на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 3219 (три тисячі двісті дев’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.

Головуючий суддя                                                                             Г.А. Кравчук
Судді                                                                                       Г.М. Мачульський                                              А.М. Уліцький