2013.07.18 № 5011-64/9991-2012 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.07.2013 р.
Справа № 5011-64/9991-2012
vgsuІнспекція як орган державної податкової служби відповідно до наданих їй повноважень провела перевірку платника податків — Товариства, за результатами якої було складено акт — службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм податкової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. При складанні акта було використано інформацію, одержану за результатами здійсненого податкового контролю і призначену для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Інспекції. З огляду на наведене Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що викладена в актах перевірки інформація не може бути підставою для задоволення позову Товариства до Інспекції про спростування недостовірної інформації та відкликання зазначених актів, оскільки у даному випадку мала місце реалізація органом державної податкової служби визначених ПК України повноважень стосовно отримання інформації, що, відповідно, не може розглядатися як поширення недостовірної інформації

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого — Першикова Є. В., суддів — Дроботової Т. Б., Яценко О. В. розглянула касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплата» (далі — Товариство) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі N 5011-64/9991-2012 господарського суду міста Києва за позовом Товариства до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (далі — Інспекція), третя особа — товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» (далі — ТОВ «Регіон»), про визнання відомостей недостовірними.

В засіданні взяли участь представники: позивача — не з’явились; відповідачів — Б. І. І. (за дов. від 06.03.2012 N 9); третьої особи — не з’явились.

Ухвалою від 04.07.2013 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого — Першикова Є. В., суддів — Ходаківської І. П., Яценко О. В. касаційна скарга Товариства б/н від 11.06.2013 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 18.07.2013.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 18.07.2013 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 18.07.2013 представники Товариства та ТОВ «Регіон» не з’явилися.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 18.07.2013 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась 18.07.2013 за наявними матеріалами справи за участю представника Інспекції.

У зв’язку з перебуванням судді Ходаківської І. П. у відпустці, розпорядженням Вищого господарського суду України від 16.07.2013 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий — Першиков Є. В., судді — Дроботова Т. Б., Яценко О. В.

Про вказані обставини представника Інспекції повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 16.01.2013 господарського суду міста Києва (суддя Зеленіна Н. І.) в задоволенні позовних вимог Товариства про визнання відомостей недостовірними відмовлено.

Постановою від 22.05.2013 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого — Чорної Л. В., суддів — Гончарова С. А., Смірнової Л. Г.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 16.01.2013 господарського суду міста Києва — без змін.

Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, положеннями ст. ст. 93, 94 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про інформацію», приписами Закону України «Про державну податкову службу України».

Крім того, судові рішення обґрунтовані тим, що Інспекція правомірно виконувала свої повноваження з дотриманням вимог податкового законодавства щодо документальних перевірок юридичних осіб, а сама інформація, викладена в актах N 193/22-3/36883128 від 28.04.2012 та N 4088/22-02/32523248 від 07.06.2013 є достовірною і встановлена в межах повноважень, визначених законодавством.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 16.01.2013 господарського суду міста Києва і постанову від 22.05.2013 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти у справі нове рішення, яким зобов’язати Інспекцію спростувати недостовірну інформацію щодо Товариства, викладену в акті N 193/22-3/36883128 від 28.04.2013 і акті N 4088/22-02/32523248 від 07.06.2013, та відкликати документи, в яких ця інформація міститься.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: п. 73.5 Податкового кодексу України, п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N 1232), ст. ст. 94, 275, 277 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника Інспекції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 28.04.2012 Інспекцією згідно з вимогами п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Регіон» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством за січень 2012 року, за результатами якої складено акт N 4088/22-02/32523248 від 07.06.2012.

Зазначеним актом було встановлено, що згідно інформації, отриманої від ГВПМ ДПІ у Солом’янському районі м. Києва ДПС (службова записка від 12.04.2012 N 1587/7/07-09/6), в ході відпрацювання Товариства встановлено відсутність такого підприємства за місцем реєстрації, про що 16.02.2012 складено довідку за формою 2 та висновок про наявність у Товариства (код за ЄДРПОУ 36883128) ознак фіктивності.

Згідно зазначеної інформації (службова записка від 28.04.2012 N 1856/7/07-09/6) в ході відпрацювання Товариства ініційовано та проведено експертне дослідження документів електронної звітності, які надавались до Інспекції Товариством. За результатами такого дослідження отримано висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 26.04.2012 N 227, відповідно до якого: підписи від імені гр. М. М. В., зображення яких наявні в документах Товариства, а саме: картка реєстрації електронної заявки на посилений сертифікат підписувача ЕЦП від 22.08.2011; наказ про призначення N 1 від 04.01.2010; протокол загальних зборів учасників N 1 від 03.12.2009; картка приєднання N 36883128/2120811-1 до договору про надання послуг з обробки даних, видачі та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, які було використано в якості зразка при копіюванні, ймовірно виконані однією особою, а підпис від імені гр. М. М. В., зображення якого наявне у копії паспорта гр. М. М. В., який був використаний у якості зразка при копіюванні, ймовірно виконаний другою особою.

Крім того, встановлено, що відповідно до акту N 4088/22-02/32523248 від 07.06.2012 встановлено порушення ТОВ «Регіон» пп. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 82336,00 грн.

Також встановлено, що за результатами перевірки Інспекцією складено та надіслано ТОВ «Регіон» податкове повідомлення-рішення N 0003292202 від 05.07.2012 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 102920,00 грн., в тому числі основний платіж — 82336,00 грн., штрафні (фінансові) санкції — 20584,00 грн.

Зазначене повідомлення ТОВ «Регіон» оскаржило до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2012 N 2а-10150/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, позов ТОВ «Регіон» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 05.07.2012 N 000329202.

Також вказаною постановою встановлено, що актом про неможливість проведення зустрічної звірки встановлено ознаки щодо можливої фіктивності контрагента позивача Товариства, що дає підстави для перевірки правильності обчислення та декларування сум податкового кредиту Товариства, а тому податковий орган зобов’язаний виконати покладені на нього обов’язки, які полягають в контролі за своєчасністю та повнотою сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів.

При цьому зазначеними судами було встановлено, що документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Регіон» від 07.06.2012, за результатами якої було складено акт N 4088/22-02/32523248, проведена Інспекцією правомірно та в порядку, передбаченому законодавством.

Товариство вважає, що при складанні актів перевірки його контрагентів, зокрема ТОВ «Регіон», було використано акт N 193/22-3/36883128 від 28.04.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2012 року, що, на його думку, є поширенням недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до частини першої ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, відтак юридична особа має право на захист особистого немайнового права у спосіб, передбачений, зокрема, ст. 277 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частина перша ст. 277 ЦК України встановлює, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, а за приписами ч. 3 вказаної статті негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Станом на момент вчинення Інспекцією дій, в яких Товариство вбачає порушення його особистих немайнових прав, ст. 1 Закон України «Про інформацію» (у чинній на момент спірних правовідносин редакції) визначала, що інформація — це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про інформацію» (у чинній на момент спірних правовідносин редакції) податкова інформація — це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Перелік та порядок адміністрування податків та зборів, платники податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенція контролюючих органів, повноваження та обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 75, 86 Податкового кодексу України (на момент спірних правовідносин редакції) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки; результати перевірок оформлюються у вигляді акта чи довідки

Інформація, одержана підрозділами податкової служби за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби (ст. 71 Податкового кодексу України).

Таким чином, Інспекція, як орган державної податкової служби відповідно до наданих повноважень провела перевірку платника податків — Товариства, за результатами якої було складено акт — службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм податкової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. При складання акту було використано інформацію, одержану за результатами здійсненого податкового контролю, яку використану для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції дійшли до висновку, що викладена у спірних актах інформація не може бути підставою для задоволення позову Товариства до Інспекції про спростування недостовірної інформації та відкликання актів перевірки N 193/22-3/36883128 від 28.04.2013 та акті N 4088/22-02/32523248 від 07.06.2013, оскільки у спірному випадку мала місце реалізація органом податкової служби повноважень, визначених у Податковому кодексі України щодо отримання інформації, що не може розглядатися як поширення недостовірної інформації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оцінка дій Інспекції, та викладеної в актах перевірки, здійснена в межах даного спору та у відповідності до діючого податкового законодавства та Закону України «Про інформацію».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кіберплата» б/н від 11.06.2013 залишити без задоволення.

Постанову від 22.05.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі N 5011-64/9991-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий
Є. Першиков
Судді:
Т. Дроботова

О. Яценко