2012.11.22 № 18/1190/12 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.11.2012 р.
Справа № 18/1190/12
vgsuОскільки Законом України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону, а приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» до таких правовідносин не застосовуються

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого-судді Палія В. В. (доповідач), суддів: Бондар С. В., Грека Б. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 у справі N 18/1190/12 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Колективного підприємства «Полтавський м’ясокомбінат» про стягнення 68131,35 грн. (за участю представників: позивача: Міняйло Г. Ю. — предст. (дов. від 04.01.2012 р.), відповідача: не з’явився), встановив:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Колективного підприємства «Полтавський м’ясокомбінат» про стягнення 68131,35 грн. (з них: 42426,20 грн. — основного боргу, 25224,54 грн. — пені за невиконання договірних зобов’язань, 206,84 грн.-3 % річних, 273,77 грн. — інфляційних втрат).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 року (суддя Бунякіна Г. І.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року (судді Камишева Л. М., Здоровко Л. М., Лакіза В. В.) апеляційну скаргу Колективного підприємства «Полтавський м’ясокомбінат» задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 року у справі N 18/1190/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме, в частині стягнення 42426,20 грн. — основного боргу, 206,84 грн.-3 % річних, 273,77 грн. — інфляційних втрат та 1271,75 грн. — пені; в частині стягнення 23952,79 грн. пені — у позові відмовлено. Висновок апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені у розмірі 23952,79 грн. мотивовано тим, що судом I інстанції не було враховано, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» не встановлює обмежень щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню і такий розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, скаржник зазначає, що судом при винесенні постанови не було враховано положення Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», що відноситься до спеціального законодавства у сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги.

Від КП «Полтавський м’ясокомбінат» відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» та Колективним підприємством «Полтавський м’ясокомбінат» укладені договори на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, а саме:

— N 600 від 16.10.2000 року та додаткова угода до нього N 12 від 20.10.2011 року. Заключений період на опалення з 16.10.2000 року по 31.12.2005 року і вважається подовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 17 договору);

— N 3074 «С» від 05.10.2010 року та додаткові угоди до нього N 1 від 22.02.2011 року та N 2 від 13.09.2011 року. Заключений період для опалення з 05.10.2010 року по 31.12.2015 року. Договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення договору або його перегляд не буде заявлено однією із сторін (п. 36 договору).

Відповідно до умов вказаних договорів позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води, з метою забезпечення опалення приміщень магазинів відповідача.

Пунктом 11 договору N 600 в редакції додаткової угоди N 12 передбачено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Вартість 1 Гкал — 802,18 грн. (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ)- для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Обсяг теплової енергії, який поставляється Споживачу в розрахунковому періоді, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об’єктів з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, та наведений у п. 3 Додатка «Розрахунок обсягу теплової енергії» (п. 10 договору N 600 в редакції додаткової угоди N 12).

Пунктом 29 договору N 3074 «С» передбачено, що оплата за опалення, яку проводить Споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. На момент укладення договору відповідно до діючих тарифів:

Вартість 1 Гкал — 656,04 грн., з врахуванням ПДВ для споживачів III групи.

Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

Всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунку, виписаного Теплопостачальною організацією Споживачу з обов’язковим застосуванням діючих тарифів. Споживач зобов’язується сплачувати за опалювання за затвердженим тарифом один раз в місяць в строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів, а також можлива попередня оплата (п. 30 договору N 3074 «С»).

Факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем на виконання умов договорів у період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року відпущено відповідачу теплову енергію на суму 59527,20 грн., яка частково оплачена відповідачем у розмірі 17101,00 грн.

Предметом спору є вимога позивача до відповідача про стягнення з відповідача 42426,20 грн. — основного боргу, який виник у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань із внесення оплати за відпущену теплову енергію, 25224,54 грн. — пені за невиконання договірних зобов’язань, 206,84 грн. — 3 % річних, 273,77 грн. — інфляційних втрат.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено обов’язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 42426,20 грн., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань в частині внесення оплати за відпущену теплову енергію.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

За наявності встановленого судами факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 273,77 грн. — інфляційних втрат та 206,84 грн. — 3 % річних.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суди встановили, що в п. 11.3 договору N 600 в редакції додаткової угоди N 12 та п. 30 договору N 3074 «С» у випадку неоплати у вказані в договорі строки нараховується пеня у розмірі 1,0 % за кожен день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» N 686-XI від 20.05.99 року, а також стягуються 3 % річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за надані послуги, та, враховуючи вимоги Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», що відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги, а також умови пп. 11.3, 30 договорів, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 25224,54 грн. за період прострочення з 16.11.2011 року по 14.05.2012 рік без застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Натомість, суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови припустився неправильного застосування норм матеріального права та скасував у частині стягнення пені законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Наведене свідчить, що суд I інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, повно з’ясував фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 11111 ГПК України у разі скасування чи зміни рішення у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат.

У зв’язку з тим, що касаційна скарга Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року — скасуванню в частині відмови у стягненні пені у розмірі 23 952,79 грн., а рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 року підлягає залишенню в силі, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 50 % від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що відповідно складає 804,75 грн. підлягає стягненню з Колективного підприємства «Полтавський м’ясокомбінат» на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

Судовий збір за апеляційне провадження судом апеляційної інстанції в сумі 804,75 грн. сплачений відповідачем. Так як постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року у справі N 18/1190/12 підлягає скасуванню частково, а рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 року підлягає залишенню в силі — цей судовий збір не підлягає поверненню відповідачу.

Керуючись ст. ст. 1115 — 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року у справі N 18/1190/12 скасувати частково, а саме, у частині скасування рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 року та відмови у стягненні пені у розмірі 23952,79 грн.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.07.2012 року у справі N 18/1190/12 залишити в силі.

Стягнути з Колективного підприємства «Полтавський м’ясокомбінат» (м. Полтава, вул. Харчовиків, 6, код ЄДРПОУ 23505788) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 804,75 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.

Головуючий, суддя
В. В. Палій
Судді:
С. В. Бондар

Б. М. Грек