2012.01.31 № 18/113-53/81 ВГСУ: Окреме рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
31.01.2012 р.
Справа № 18/113-53/81
vgsuВираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І. А. — головуючого, Самусенко С. С., Саранюка В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури міста Києва та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року у справі N 18/113-53/81 господарського суду міста Києва за позовом Закритого акціонерного товариства спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями «Укрелектроват» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (за участю прокуратури міста Києва, представників сторін: позивача — Пономаренко І. С., відповідача — Бондар М. П., Вавдійчук Б. П., Коваленко М. О., Білан О. П., прокуратури — Громадського С. О.) про стягнення 154268280,35 грн., встановив:

Закрите акціонерне товариство спільне україно-американське підприємство з іноземними інвестиціями «Укрелектроват» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення основного боргу в сумі 2563047,90 грн., інфляційних втрат — 1735602,41 грн. та трьох процентів річних — 459679,96 грн.

31 жовтня 2008 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 95616098,61 грн., у тому числі 4020411,85 грн. комісійної винагороди згідно з Договором доручення N 1348А від 02 березня 1998 року та Угодою N 1 від 19 травня 1998 року; 585221,62 грн. збитків у вигляді комісії по переводу, сервісу банку бенефіціара та курсової різниці між курсом НБУ і біржовим курсом, пов’язаних із перерахуванням 2290955,00 доларів США по договору купівлі-продажу векселів N 606 від 14 вересня 1998 року та договору поруки N 1032-НАЕК від 30 листопада 1999 року; 2092653,79 грн. збитків у вигляді комісії по переводу, сервісу банку бенефіціара і курсової різниці між курсом НБУ і біржовим курсом, пов’язаних із перерахуванням 2806557,14 доларів США по договору N 811-НАЕК купівлі-продажу електроенергії від 29 квітня 1999 року і договору поруки N 813 від 01 квітня 1999 року; 2563047,90 грн. основного боргу за угодою N 05/R від 01 листопада 2001 року; 1735602,41 грн. інфляційних втрат; 459679,96 грн. — три проценти річних; 10611018,31 грн. пені; 78306793,04 грн. за відстрочення кінцевого розрахунку за передане свіже ядерне паливо згідно договору N 1331 від 24 листопада 1997 року та додаткової угоди N 1 від 02 березня 1998 року та угоди N 1 від 19 травня 1998 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10 листопада 2008 року прийнято до розгляду зустрічний позов ДП «НАЕК «Енергоатом» до ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» про тлумачення змісту правочину для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 11 листопада 2008 року провадження у справі N 18/113 зупинено у зв’язку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої доручено ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист».

Ухвалою від 09 липня 2009 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 28 липня 2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28 липня 2009 року провадження у справі N 18/113 було зупинено вдруге у зв’язку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої було доручено ТОВ «Центр правової допомоги «Правозахист».

30 серпня 2010 року, в порядку ст. 22 ГПК України позивач заявив про стягнення з відповідача на свою користь 2562101,36 грн. боргу, 118209236,35 грн. боргу у вигляді компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку, 1207585,52 грн. збитків внаслідок курсової різниці валютних курсів, 2229652,67 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, 1283659,85 грн. — три проценти річних з простроченої суми, 24755633,11 грн. пені, 4020411,85 грн. комісійної винагороди, а всього 154268280,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08 вересня 2010 року провадження у справі N 18/113 за позовом ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання було припинено на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 21 вересня 2010 року провадження у справі за зустрічним позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» до ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» про тлумачення змісту правочину припинено у зв’язку з відмовою позивача від зустрічної позовної вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2011 року, ухвалу господарського суду міста Києва від 08 вересня 2010 року про припинення провадження у справі N 18/113 скасовано, а справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

07 квітня 2011 року прокуратурою міста Києва подано заяву про вступ прокурора до участі у справі N 18/113-53/81.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04 серпня 2011 року (судді Грєхова О. А., Ярмак О. М., Блажівська О. Є.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року (судді Мельниченко А. О., Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.) у справі N 18/113-53/81 позов задоволено частково, стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» 2562101,36 грн. основного боргу, 1207585,52 грн. курсової різниці при зміні валютних курсів, 118209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором N 1331 від 24 листопада 1997 року і додаткової угоди N 1 від 02 березня 1998 року та угоди N 1 від 19 травня 1998 року, 1283659,85 грн. — три проценти річних від простроченої суми, 4020411,84 грн. комісійної винагороди згідно договору доручення N 1348А від 02 березня 1998 року та угоди N 1 від 19 травня 1998 року, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04 серпня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при винесенні постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Заступник прокурора міста Києва також не погоджується з прийнятими у справі рішенням та постановою та просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 грудня 1996 року Відкрите акціонерне товариство «ТВЕЛ» (продавець) та Рівненська АЕС (покупець) у відповідності з Угодою між Урядом Російської Федерації та Урядом України про науково-технічне та економічне співробітництво в області атомної енергетики від 14 січня 1993 року уклали та підписали Контракт N 21-06/1820, в рамках якого встановили відповідальність та взаємні зобов’язання продавця та покупця щодо поставки, якості при виготовленні та експлуатації продукції, що поставляється, транспортування, фізичного захисту, взаєморозрахунків та відшкодування можливих збитків, якщо такі виникнуть, внаслідок здійснення поставок в Україну ядерного палива для реакторів ВВЕР-440 Рівненської АЕС. Продавець, зокрема, зобов’язався поставити покупцю ядерне паливо у відповідності з технічними умовами ТУ 95.598-79 (444.00.20000 ТУ), які дозволяють експлуатувати його у складі активних зон реакторів на проектному рівні потужності протягом строку служби (п. 1.1 § 1 «Предмет Контракту»).

Згідно з пунктами 6.4, 6.5 § 6 «Умови розрахунків» Контракту покупець перераховує аванс за поставлену продукцію в розмірі 50 % вартості поставки продукції не пізніше 15 банківських днів до останнього дня кварталу (місяця) поставки, якщо інше не обумовлено графіком поставки, а частину вартості продукції, що залишилась, оплачує протягом 30 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі ядерного палива.

У відповідності з пунктом 19.7 Контракт вступає в силу з дня підписання і діє до 31 грудня 2007 року. Дія контракту автоматично продовжується на наступний рік, якщо ні одна зі сторін не заявить про його зупинення не пізніше, ніж за один рік до закінчення терміну його дії (т. 1, а. с. 34 — 49).

Судами встановлено, що даний контракт має ознаки договору купівлі-продажу та договору поставки, який в силу статті 712 Цивільного кодексу України також регулюється положеннями про купівлю-продаж.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, 24 листопада 1997 року між Державним підприємством «Рівненська АЕС» (підприємство) та фірмою «Евіс Трейдінг Груп» (фірма) був укладений Договір N 1331 з протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого Фірма бере на себе зобов’язання за дорученням Підприємства, від його імені і за його рахунок або за свій рахунок з наступною компенсацією, укладати угоди та інші юридичні дії для забезпечення зовнішньоекономічних операцій Підприємства, пов’язаних з договірними відносинами на території Російської Федерації, а Підприємство наділяє Фірму відповідними повноваженнями, приймає від нього виконане за дорученням та оплачує її послуги.

Пунктом 1.3 Договору N 1331 сторони передбачили, що будь-яке доручення, надане Фірмі за цим договором оформляється додатковими угодами, які є невід’ємними його частинами (т. 1, а. с. 53 — 57).

За своєю правовою природою Договір N 1331 від 24 листопада 1997 року є договором доручення.

02 березня 1998 року, на виконання Договору N 1331 між Відокремленим структурним підрозділом «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» (правонаступник ДП «Рівненська АЕС») та Фірмою «Евіс Трейдінг Груп» було укладено Додаткову угоду N 1, якою ДП НАЕК «Енергоатом» доручило Фірмі, а остання прийняла на себе зобов’язання по оплаті поставки свіжого ядерного палива за графіком 4-го кварталу 1997 року згідно Контракту N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року.

У відповідності до п. 2.2 додаткової угоди, Фірма «Евіс Трейдінг Груп» взяла на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунки за графіком платежів, обумовлених у Контракті N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року та доповненнях до нього, а при порушеннях строків платежів — прийняти на себе у повному обсязі штрафні санкції ВАТ «ТВЕЛ» до ВСП «Рівненська АЕС».

Пунктом 3.2 цієї ж Додаткової угоди N 1 від 02 березня 1998 року встановлено, що Фірма «Евіс Трейдінг Груп» має забезпечити оплату постачання свіжого ядерного палива на відособлений структурний підрозділ (ВСП) «Рівненська АЕС» шляхом фінансування поставки в порядку надання ДП НАЕК «Енергоатом» товарного кредиту.

Згідно п. 3.6 Додаткової угоди N 1 для практичної реалізації схем розрахунків на Україні Фірма може представити Підприємству уповноваженого представника — резидента України, з яким Підприємство має укласти договір на практичну реалізацію угод по супроводу розрахунків за договором N 1331 від 24 листопада 1997 року (т. 1, а. с. 58 — 60).

02 березня 1998 року, з метою погашення заборгованості ДП НАЕК «Енергоатом» перед Фірмою «Евіс Трейдінг Груп» і виконання Договору N 1331 та Додаткової угоди N 1, ВСП «Рівненська АЕС» (довіритель) та ЗАТ «Укрелектроват» (повірений) уклали Договір доручення N 1348А, за умовами якого ЗАТ «Укрелектроват» зобов’язалось від імені та за рахунок довірителя придбати продукцію підприємств, здійснити її реалізацію та перерахувати грошові кошти на реалізацію Договору N 1331 та Додаткової угоди N 1 від 02 березня 1998 року. Крім цього, пунктом 2.1.4 договору доручення сторони передбачили обов’язок відповідача, після пред’явлення звіту про виконання доручень (п. 2.2.4) сплатити повіреному винагороду у розмірі 0,5 % від суми погашеної заборгованості (т. 1, а. с. 61 — 63).

27 березня 1998 року Фірма «Евіс Трейдінг Груп» уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «АС ENERGY HOLDING L.L.C. Ltd» (ТОВ «Енерджи») Угоду про відступлення права вимоги за Договором N 1331 та Додатковій угоді N 1 від 02 березня 1998 року (Угода про відступлення права вимоги від 27 березня 1998 року), відповідно до умов якої ТОВ «Енерджи» прийняло на себе право вимоги та стало кредитором за Договором N 1331 та Додатковій угоді N 1 (т. 1, а. с. 64 — 65).

27 березня 1998 року за участю НАЕК «Енергоатом» (Покупець), ВАТ «ТВЕЛ» (Продавець), Фірма «Евіс Трейдінг Груп» (Платник-1) та ТОВ «Енерджи» (Платник-2) було укладено Додаткову угоду N 3 до Контракту N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року, відповідно до умов якої були припинені повноваження Фірми «Евіс Трейдінг Груп» як платника по здійсненню розрахунків за поставки свіжого ядерного палива та комплектуючих на суму 14535470,50 доларів США за графіком поставки 4-го кварталу 1997 року, що відповідає 50 % поставки, заявленої ДП НАЕК «Енергоатом». При цьому, повноваження щодо проведення розрахунків з поставки свіжого ядерного палива та комплектуючих на суму 14535470,50 доларів США були надані ТОВ «Енерджи».

Контрактом N 21-06/1820 передбачено, що датою поставки продукції Покупцю є дата штемпеля на залізничній накладній про перетин російсько-українського кордону.

Судами встановлено, що поставка свіжого ядерного палива до ВСП «Рівненська АЕС» була здійснена у повному обсязі 21 квітня 1998 року, про що є відмітка на ВМД — на суму 29661081,10 грн. за курсом НБУ на дату поставки, що відповідає додатковій угоді N 3 до контракту N 21-06/1820 від 27 березня 1998 року пп. 1.2 (поставка 118 касет на суму 14535470,50 доларів США.). Платником за поставку свіжого ядерного палива виступило ТОВ «Енерджи».

Угодою N 1 від 19 травня 1998 року про проведення розрахунків з оплати свіжого ядерного палива, яке надійшло до НАЕК «Енергоатом» (ВП «Рівненська АЕС») за Контрактом N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року (Угода N 1 від 19 травня 1998 року), НАЕК «Енергоатом» (Компанія), Відокремлений структурний підрозділ «Рівненська АЕС» (Станція), Фірма «Евіс Трейдінг Груп» (Фірма) та ЗАТ «Укрелектроват» (Повірений) домовились про прийняття НАЕК «Енергоатом» на себе зобов’язань по розрахунку з Фірмою «Евіс Трейдінг Груп». При цьому розмір заборгованості має узгоджуватись актом звірки між Станцією та Фірмою станом на дату підписання цієї Угоди (т. 1, а. с. 125 — 126).

У зв’язку зі зміною пп. 3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4 Додаткової угоди N 1 від 02 березня 1998 року до Договору N 1331 від 24 листопада 1997 року, дійсною Угодою сторони передбачили надання Компанії Фірмою відстрочки для погашення заборгованості, яка виникла у Компанії перед Фірмою внаслідок виконання останньою доручення Станції.

Згідно п. 2.1 Угоди за відстрочку погашення заборгованості Фірмі виплачується компенсація, розмір якої розраховується наступним чином: за відстрочку у перші 20 календарних днів з моменту закінчення строку розрахунків — 1,32 % від суми заборгованості Компанії перед Фірмою; за відстрочку з 21 до 50 календарних днів — 4,32 %; за відстрочку з 51 до 80 календарних днів — 8,32 %; за відстрочку з 81 дня та до повного погашення заборгованості — 8,32 % та 0,2 % пені від суми заборгованості.

У відповідності до п. 2.2 Угоди сума компенсації за надання відстрочки погашення заборгованості сплачується Компанією після повного погашення основної суми заборгованості, розмір якої визначається актом виконаних робіт (наданих послуг).

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що ВАТ «ТВЕЛ» (постачальник по контракту N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року) своїм листом N 42-10/3179 від 30 вересня 1998 року інформувало НАЕК «Енергоатом» та ВСП «Рівненська АЕС» про зарахування на розрахунковий рахунок ВАТ «ТВЕЛ» грошових коштів в сумі 7267736,00 доларів США в оплату за поставлене паливо, зазначивши платником коштів ТОВ «Енерджи» (т. 2, а. с. 72).

У свою чергу, НАЕК «Енергоатом» листом N 4687/05 від 14 жовтня 1998 року на адресу ТОВ «Енерджи» схвалила перерахунок зазначеної суми грошових коштів на рахунок ВАТ «ТВЕЛ» за поставку другої частини свіжого ядерного палива і комплектуючих активної зони (118 касет), поставлених на Рівненську АЕС за Контрактом N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року (т. 2, а. с. 73).

Таким чином, вартість поставленого свіжого ядерного палива ТОВ «Енерджи» сплатило повністю, а тому, з моменту зарахування зазначеної суми коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «ТВЕЛ» у ТОВ «Енерджи» виникло право вимоги до відповідача стосовно погашення цієї заборгованості.

Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що ДП НАЕК «Енергоатом» заборгувала ТОВ «Енерджи» 14535470,50 дол. США, перерахованих цим товариством на рахунок ВАТ «ТВЕЛ» за поставку свіжого ядерного палива.

Судами також встановлено, що 07 жовтня 1998 року Державним підприємством НАЕК «Енергоатом» (Покупець), ВАТ «ТВЕЛ» (Продавець), ТОВ «Енерджи», США (Платник) та ЗАТ «Укрелектроват» (Агент) була підписана Угода N 629-НАЕК про механізм погашення заборгованості за поставлене свіже ядерне паливо, за умовами якої Продавець, Покупець та Платник уповноважують, а Агент приймає на себе зобов’язання вчинити в інтересах вищезазначених осіб від імені останніх або ж від свого імені юридичні дії, спрямовані на організацію погашення заборгованості Покупця за поставлене йому свіже ядерне паливо на суму 14535470,50 доларів США згідно Контракту N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року (т. 1, а. с. 66 — 72).

Згідно пункту 1.5 Угоди N 629-НАЕК для організації погашення заборгованості ДП НАЕК «Енергоатом» у першочерговому порядку виділяє ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» квоти на постачання електроенергії та передає інші активи (векселі, боргові зобов’язання, права вимоги) — надалі «Активи», за підприємствами-споживачами електроенергії, які зазначені у Додатку N 1 до цієї угоди. У свою чергу, пунктом 1.6 Угоди N 629 передбачено, що ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» від свого імені реалізує отримані Активи, у тому числі шляхом придбання продукції підприємств-споживачів електроенергії та її подальшої реалізації. Грошові кошти, що надходять ДП НАЕК «Енергоатом» від Агента у якості оплати за передані Активи, являтимуться одним з джерел погашення заборгованості.

Пунктом 3.1 Угоди N 629 передбачалося, що всі розрахунки з Продавцем (ВАТ «ТВЕЛ») за свіже ядерне паливо та комплектуючі активної зони на суму 14535470,50 доларів США здійснює Платник (ТОВ «Енерджи») до 12 жовтня 1998 року.

Відповідно до актів звірок взаєморозрахунків між ДП НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Енерджи» N 1- N 7 станом на 16 листопада 1999 року заборгованість Відповідача перед ТОВ «Енерджи» після часткового погашення становила 7386097,35 доларів США.

За Угодою N 05/К від 01 листопада 2001 року про уступку права вимоги по Договору N 1331 від 24 листопада 1997 року, Додатковою угодою N 1 до нього від 02 березня 1998 року та Угодою N 1 від 19 травня 1998 року ТОВ «Енерджи» та ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват», маючи на меті прискорення погашення заборгованості НАЕК «Енергоатом» за поставку свіжого ядерного палива за Контрактом N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року досягли домовленості про те, що ТОВ «Енерджи» передає, а ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» приймає на себе право вимоги заборгованості від ДП НАЕК «Енергоатом» за Договором N 1331 від 24 листопада 1997 року та стає другим кредитором на суму 500000,00 доларів США, у зв’язку чим того ж дня, 01 листопада 2001 року сторони угоди підписали акт прийому-передачі документів, що посвідчують право вимоги до боржника — НАЕК «Енергоатом», повідомивши про це відповідача листом N 35 від 08 листопада 2001 року (т. 1, а. с. 83 — 90).

Відповідно до акта звірки N 15 взаєморозрахунків між ДП НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Енерджи» станом на 01 вересня 2002 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Енерджи» становила 6886097,35 доларів США (7386097,35 доларів США — 500000,00 доларів США).

Згідно пункту 4 Угоди N 05/К від 01 листопада 2001 року, право вимоги до Відповідача на суму 500000,00 доларів США переходить від ТОВ «Енерджи» до ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» з моменту укладення цієї Угоди, тобто з 01 листопада 2001 року.

ДП НАЕК «Енергоатом» розрахувалось із ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» лише частково, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень від 12 грудня 2001 року, 17 грудня 2001 року, 19 лютого 2002 року, 13 березня 2002 року, 03 квітня 2002 року про сплату 100088,86 грн.

01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України. Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу його дія застосовується до цивільних відносини, що виникли після набрання чинності ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про застосування до правовідносин, що існують та продовжують існувати між позивачем та відповідачем, положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положення статей 525, 526 ЦК України визначають, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що в порушення умов договорів та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов’язання належним чином, в установлений строк не здійснив розрахунок у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу в сумі 2562101,36 грн., розмір якого документально підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовано задоволенні.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем неодноразово подавались заяви про застосування до заявлених позивачем вимог строку позовної давності. В яких відповідач зазначав, що за пунктом 3.2 угоди N 629-НАЕК від 07 жовтня 1998 року передбачено, що ДП НАЕК «Енергоатом» зобов’язаний провести повне погашення заборгованості перед ВАТ «ТВЕЛ» за контрактом N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року в строк до 10 грудня 1998 року. Таким чином, позивач набув права на позов з 11 грудня 1998 року, з якого почався перебіг строку позовної давності та минув по закінченню чотирьох років — 11 грудня 2002 року у відповідності до Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року.

Суд першої інстанції, вирішуючи дані заяви, дійшов висновку, що до правовідносин, що виникли з укладеного між ДП «Рівненська АЕС» та фірмою «Евіс Трейдінг Груп», США Договору N 1331 від 24 листопада 1997 року та Додаткової угоди N 1 до нього, а також інших договорів та угод, метою яких було прискорення погашення заборгованості НАЕК «Енергоатом» у зв’язку з поставкою ядерного палива по Контракту N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року, мають застосовуватись саме положення Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, підписаної Україною 14 червня 1974 року, яка набула чинності 01 квітня 1994 року.

У відповідності до статей 8, 9, 10 Конвенції строк позовної давності встановлюється в чотири роки і починає свій перебіг з моменту виникнення права на позов. Право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення.

Стаття 20 Конвенції визначає, що у разі, якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов’язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк позовної давності.

Поставка свіжого ядерного палива була здійснена у повному обсязі 21 квітня 1998 року — на суму 29661081,10 грн. за курсом НБУ на дату поставки, що відповідає додатковій угоді N 3 до контракту N 21-06/1820 від 27 березня 1998 року пп. 1, 2 (поставка 118 касет на суму 14535470,50 доларів США). Платником за поставлене свіже ядерне паливо виступило ТОВ «Енерджи».

Судами встановлено, що наявність заборгованості відповідача перед ТОВ «Енерджи» (платника за поставлене свіже ядерне паливо) підтверджується актами звірки: N 1 станом на 31 жовтня 1998 року, сальдо на користь ТОВ «Енерджи» 12914543,01 доларів США; N 2 станом на 31 грудня 1998 року, сальдо на користь ТОВ «Енерджи» 12549882,45 доларів США; N 3 станом на 01 березня 1999 року, сальдо на користь ТОВ «Енерджи» 12339241,61 доларів США; N 4 станом на 25 червня 1999 року, сальдо на користь ТОВ «Енерджи» 10910515,01 доларів США; N 5 станом на 01 серпня 1999 року, сальдо на користь ТОВ «Енерджи» 9762198,13 доларів США; N 6 станом на 16 листопада 1999 року, сальдо на користь ТОВ «Енерджи» 7386097,35 доларів США; N 7 станом на 01 січня 2000 року, сальдо на користь ТОВ «Енерджи» 7386097,35 доларів США.

Отже, із 02 січня 2000 року (наступний день від дня підписання акта звірки) почав обчислюватися встановлений Конвенцією чотирирічний строк позовної давності.

01 листопада 2001 року між ТОВ «Енерджи» та ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» було підписано Угоду N 05/К, за умовами якої ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» набув право вимоги від ДП НАЕК «Енергоатом» заборгованості у сумі 500000,00 доларів США.

Відповідно до п. 4.3 Угоди N 629 Платник (ТОВ «Енерджи») або Агент (ЗАТ СУАП з ІІ «Укрелектроват») у строк до 30-го числа зобов’язаний надати Покупцю (ДП НАЕК «Енергоатом») проект Акта звірки у 2-ох екземплярах. В свою чергу, Покупець зобов’язаний у п’ятиденний строк з моменту отримання проекту Акта звірки розглянути його, у випадку необхідності провести перемови з Платником (Агентом), а при наявності заперечень за Актом — у той же строк надати мотивовану відмову. Акт звірки, не розглянутий Покупцем у встановленому порядку, вважається прийнятим.

Листом N 1/01 від 14 січня 2002 року ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» направляло ДП НАЕК «Енергоатом» акт звірки заборгованості N 1 станом на 01 грудня 2001 року на суму 500000,00 доларів США, що станом на 01 грудня 2001 року за курсом НБУ (528,65 грн. за 100 доларів США) становило 2643250,00 грн.; акт звірки заборгованості N 2 станом на 01 січня 2002 року на суму 494572,16 доларів США.

Зазначені акти звірки ДП НАЕК «Енергоатом» підписані не були та не повертались позивачу. Крім того, відповідач не надсилав на адресу позивача заперечення або відмову у підписанні Актів. Таким чином, зазначені Акти звірок відповідно до п. 4.3. Угоди N 629 прийняті відповідачем. Оскільки акти звірок були отримані відповідачем 16 січня 2002 року, то з урахуванням строку на розгляд та підписання стороною актів, з 21 січня 2002 року розпочався новий чотирирічний строк позовної давності.

Згідно платіжних доручень від 12 грудня 2001 року, 17 грудня 2001 року, 19 лютого 2002 року, 13 березня 2002 року, 03 квітня 2002 року, копії яких містяться у матеріалах справи, ДП НАЕК «Енергоатом» частково розрахувався із ЗАТ СУАП з ІІ «Укрелектроват». Загальна сума за зазначеними платіжними дорученнями становить 100088, 86 грн. та свідчить про визнання відповідачем заборгованості перед ЗАТ СУАП з ІІ «Укрелектроват».

Лист N 66/Д-04 від 15 грудня 2004 року свідчить, про повторне звернення позивача до відповідача з вимогою підписати Акт звірки розрахунків станом на 13 грудня 2004 року на суму 481178,97 доларів США та погасити кредиторську заборгованість. Однак, акт звірки відповідачем повернутий не був та залишився не підписаним. Будь-яких заперечень чи мотивованої відмови з боку відповідача від підписання акта звірки на адресу позивача не надходило.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок про те, що даний акт вважається прийнятим відповідачем 30 грудня 2004 року і у відповідності з пунктом 4.3. Угоди N 629, перебіг нового чотирирічного строку позовної давності розпочався з 03 січня 2005 року, відтак, мав закінчитися 03 січня 2009 року.

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом 27 лютого 2008 року у межах чотирирічного строку позовної давності. Отже, суд правомірно відхилив заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовано до договорів та угод положення Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, оскільки укладення таких сторонами було спрямоване на виконання Контракту N 21-06/1820 від 31 грудня 1996 року, який є міжнародним договором.

Тобто, твердження відповідача про порушення судами попередніх інстанцій чинного законодавства при обрахуванні строку позовної давності є необґрунтованими.

Таким чином, вимоги ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» про стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» 2562101,36 грн. основного боргу за Угодою 05/К від 01 листопада 2001 року є такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах та підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач просив суд стягнути з відповідача 2229652,67 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у сумі 1283659,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладені норми закону, судова колегія погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 1283659,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2229652,67 грн. інфляційних втрат необхідно зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено зобов’язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов’язання.

Стаття 627 цього ж Кодексу визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 2 статті 198 Господарського кодексу України.

Як зазначається у п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 26 липня 2002 року N 01-8/870 вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних із знеціненням валюти боргу. При цьому роз’яснено, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Суди дійшли правильного висновку про безпідставність заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат та відмову у задоволенні такої вимоги.

Правомірною є і позиція суду щодо відмови позивачеві у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 24755633,11 грн. з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Якщо правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, такий є нікчемним.

Зважаючи на ту обставину, що позивачем не було представлено належних доказів на підтвердження існування між договірними сторонами письмової угоди щодо сплати пені за неналежне виконання зобов’язання, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні такої вимоги.

Водночас, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача збитків у вигляді комісії з переводу та курсової різниці у розмірі 1207585,52 грн.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» валютний курс — це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

14 вересня 1998 року між ДП НАЕК «Енергоатом» та ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» було укладено Договір N 606 купівлі-продажу векселів (довгостроковий).

29 квітня 1999 року між цими ж сторонами були укладені Договір N 811-НАЕК купівлі-продажу електроенергії та Договір поручительства N 813.

30 листопада 1999 року ДП НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Енерджи» (поручитель) було укладено Договір поручительства N 1032-НАЕК, на виконання якого ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» за повідомленням ДП НАЕК «Енергоатом» перераховувало на валютний рахунок ТОВ «Енерджи» доларовий еквівалент зазначеної у повідомленні суми, виходячи з офіційного курсу НБУ на день сплати.

У зв’язку з виконанням доручення з перерахування валюти ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» понесло втрати у вигляді комісії з переводу у сумі 4866,53 грн., сервісу банка бенефіціара — 82182,41 грн., курсової різниці між курсом НБУ та біржовим курсом — 498172,68 грн.

На виконання Договору поручительства N 813 від 01 квітня 1999 року ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» за повідомленням ДП НАЕК «Енергоатом» перераховувало на валютний рахунок ТОВ «Енерджи» доларовий еквівалент зазначеної у повідомленні суми, виходячи з офіційного курсу НБУ на день сплати.

У зв’язку з виконанням доручення з перерахування валюти ЗАТ СУАП «Укрелектроват» понесло втрати у вигляді: комісії з переводу у сумі 4210,55 грн., сервісу банка бенефіціара — 71019,16 грн., курсової різниці між курсом НБУ та біржовим курсом — 2017424,08 грн.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення 1207585,52 грн. курсової різниці є документально підтверджені, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На переконання колегії, є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку за користування товарним кредитом згідно з Договором N 1331 від 24 листопада 1997 року та Додатковою угодою N 1 від 02 березня 1998 року та угодою N 1 від 19 травня 1998 року в розмірі 118209236,00 грн., виходячи з наступного.

У відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» чинного на момент виникнення та існування правовідносин з поставки свіжого ядерного палива, товарний кредит визначається як товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під певний відсоток.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

З листа НБУ від 28.04.99 р. N 13-125/829 слідує, що у відносинах між ДП НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Енерджи» йдеться саме про комерційний (товарний) кредит. При цьому розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати за користування товарним кредитом встановлюється на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника і обумовлюється договором.

П. 2 Угоди N 1 від 19 травня 1998 року сторони погодили, що Фірма надає Компанії відстрочку для погашення заборгованості, яка виникла у Компанії перед Фірмою внаслідок виконання Фірмою доручення Станції. Відстрочка погашення заборгованості надається на умовах сплати компенсації. При цьому, сума компенсації по наданню відстрочки сплачується Компанією після повного погашення основної суми заборгованості, розмір якої визначається актом виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.2. Угоди N 1).

Таким чином, вимоги ЗАТ СУАПІІ «Укрелектроват» про стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» 118209236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку за користування товарним кредитом згідно з Договором N 1331 від 24 листопада 1997 року та Додатковій угоді N 1 від 02 березня 1998 року та угоди N 1 від 19 травня 1998 року є правомірними та обґрунтованими.

Суди надали належну оцінку заявленій позивачем вимозі про стягнення комісійної винагороди в розмірі 4020411,84 грн., яка обґрунтована наданим розрахунком та не була спростована відповідачем не спростована, а тому суд дійшов правильного висновку про задоволення даної позовної вимоги у розмірі, заявленому позивачем.

Доводи відповідача про неточне зазначення судом пункту угоди, судова колегія відхиляє, оскільки їх зміст судом викладено вірно та не суперечить встановленим судом обставинам.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційних скарг, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційні скарги — без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, постановив:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Прокуратури міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року зі справи N 18/113-53/81 залишити без змін.

Головуючий, суддя
І. А. Плюшко
Судді:
С. С. Самусенко

В. І. Саранюк