2014.03.05 № 6-10цс14 ВСУ: Прецедентне рішення

ВАСП О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
5 березня 2014 року                                                                      
м. Київ
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі № 6-10 цс 14)
 
Основними принципами кооперації згідно із статтею 4 Закону України «Про кооперацію» є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу – один голос).
Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим статтею 15 Закону України «Про кооперацію» та статутом кооперативу.
 За змістом статті 15 Закону України «Про кооперацію» і статуту кооперативу для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматися процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.
Право окремих членів кооперативу на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів.

 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

 

 

головуючого Яреми А.Г.,   
суддів: Григор’євої Л.І.,  Лященко Н.П., Патрюка М.В., Романюка Я. М.,
  Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
  Онопенка В.В.,  Сімоненко В.М.,
     

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Вест-Тарханкут», третя особа – ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення загальних зборів  за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від  25 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

 

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  обслуговуючого кооперативу «Вест-Тарханкут» (далі – ОК «Вест-Тарханкут») про визнання недійсним рішення загальних зборів від 17 грудня 2011 року, оформленого протоколом НОМЕР_1, посилаючись на те, що на зборах не було кворуму для їх проведення, члени кооперативу не були повідомлені про час, місце проведення і порядок денний зборів, рішення про відкликання голови кооперативу та про обрання ОСОБА_2 головою кооперативу прийняті з порушенням процедури, установленої пунктом 7.5 статуту кооперативу.

          Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року  в задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.

          Рішенням Апеляційного суду  Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів ОК «Вест-Тарханкут» від 17 грудня         2011 року, стягнуто з ОК «Вест-Тарханкут» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 160 грн 95 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від            12 вересня 2012 року залишено без змін.

 16 грудня 2013 року надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2012 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві про перегляд ОСОБА_2 порушує питання про скасування зазначеної ухвали з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права — статей 12, 15 Закону України «Про кооперацію».

На обґрунтування заяви  ОСОБА_2 додав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від  30 жовтня          2013 року, від 19 червня 2013 року та від 13 березня 2013 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом  статей 12, 15 Закону України «Про кооперацію» у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2014 року зазначену справу допущено до розгляду Верховним Судом України в порядку глави 3 розділу V ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове   застосування   судом   (судами)  касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права,  що  потягло ухвалення   різних   за   змістом   судових   рішень  у  подібних правовідносинах.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У  справі,  яка  переглядається,  судами  встановлено, що ОСОБА_1 є членом  ОК «Вест-Тарханкут».

17 грудня 2011 року в м. Дніпропетровську відбулися загальні збори членів ОК «Вест-Тарханкут», на яких прийнято рішення, оформлене протоколом  НОМЕР_1, про затвердження порядку денного, внесення змін до статуту кооперативу, відкликання ОСОБА_3 з посади голови правління та із членів правління, обрання ОСОБА_2 головою правління, затвердження витрат кооперативу, виключення осіб із членів кооперативу, затвердження комісії з передачі повноважень, документів і печатки новому голові, затвердження списку членів кооперативу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на цих зборах були присутні та зареєстровані 10 членів кооперативу із загальної кількості членів кооперативу — 19 осіб, члени кооперативу, у тому числі й відсутні на зборах, про час і місце проведення загальних зборів 17 грудня     2011 року були належним чином повідомлені, а їхня незгода з прийнятим зборами рішенням не може бути підставою для визнання його недійсним у судовому порядку, оскільки питання, з яких зборами прийнято рішення, відносяться до внутрішньої діяльності кооперативу та не належать до компетенції суду.

При цьому суд  зазначив, що про місце і час проведення загальних зборів 17 грудня 2011 року члени кооперативу були повідомлені завчасно – на зборах від 5 листопада 2011 року, а саме рішення з питань, віднесених до компетенції загальних зборів, прийнято більшістю членів кооперативу, склад яких визначено згідно зі списками станом як на день проведення зборів, так і згідно з протоколом  НОМЕР_2 попередніх зборів від 5 листопада 2011 року.

Скасовуючи зазначене рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції вважав, що  матеріали справи не містять даних про повідомлення всіх членів кооперативу про час та місце проведення загальних зборів ОК «Вест-Тарханкут»  17 грудня 2011 року, кількісний склад членів кооперативу належно не визначений, порушено встановлену пунктом 7.5 статуту кооперативу процедуру обрання голови кооперативу, а тому права ОСОБА_1 на участь у зборах кооперативу як члена кооперативу є порушеними й підлягають захисту шляхом визнання недійсним оспорюваного рішення, як такого, що прийняте з порушенням вимог закону і статуту кооперативу.

Разом з тим із доданих до заяви про перегляд судових рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від     30 жовтня 2013 року, від 19 червня 2013 року та від 13 березня 2013 року, на які посилається заявник як на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, убачається, що інші члени ОК                      «Вест-Тарханкут»:  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 — звертались до суду з аналогічними позовами про визнання недійсним цього самого рішення загальних зборів від 17 грудня 2011 року, з тих самих підстав, однак, ухвалюючи  рішення у цих справах згідно із статтями 12, 15 Закону України «Про кооперацію» та скасовуючи рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про дотримання вимог закону й положень статуту кооперативу при прийнятті загальними зборами кооперативу оскаржуваного рішення. Ухвалюючи ці рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що позивачі всупереч вимогам статті 60 ЦПК України не довели факту відсутності кворуму на загальних зборах та не спростували висновок суду першої інстанції про загальний кількісний склад членів кооперативу – 19 осіб, з яких 10 – були присутні на зборах, більшість із них (9 із 10 осіб) голосували за прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, за одних і тих самих фактичних обставин та однакового правового регулювання правовідносин, суд касаційної інстанції, застосовуючи норми статей 12, 15 Закону України «Про кооперацію», у судовому рішенні у справі, яка переглядається, та у наданих для порівняння судових рішеннях дійшов протилежних висновків щодо законності рішення загальних зборів ОК          «Вест-Тарханкут» від 17 грудня 2011 року та дотримання вимог закону про порядок скликання і проведення загальних зборі членів кооперативу.

 Аналіз наведених судових рішень свідчить про те, що неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права – статей 12, 15 Закону України «Про кооперацію» потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Таким чином, предметом перегляду в справі є застосування касаційним судом статей 12, 15 Закону України «Про кооперацію» при  визначенні правомочності прийнятих загальними зборами кооперативу рішень та додержання прав членів кооперативу при скликанні і проведенні загальних зборів.

 Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права –  статей 12,      15 Закону України «Про кооперацію», Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Основними принципами кооперації згідно із статтею 4 Закону України «Про кооперацію» є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу – один голос).

Відповідно до частини 1 статті 12 цього Закону до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов’язки його членів (частина 3 статті 12 Закону України «Про кооперацію).

Частиною третьою статті 41 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що до приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об’єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим статтею 15 Закону України «Про кооперацію» та статутом кооперативу.

Так, статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об’єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

 За положеннями пункту 6.8 статуту кооперативу в редакції, яка була чинною на день проведення зборів, загальні збори кооперативу правомочні вирішувати всі питання, у випадку присутності на них більше половини його членів.

Пунктом 6.10 цього статуту передбачено, що рішення зборів правомочне, якщо за нього проголосувало не менше як 75% членів кооперативу, присутніх на загальних зборах.

Таким чином, за змістом статті 15 Закону України «Про кооперацію» і статуту кооперативу для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматися процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.

Право окремих членів кооперативу на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів.

Оскільки, застосовуючи до спірних правовідносин норми ст. ст. 12, 15 Закону України «Про кооперацію» апеляційний суд, з рішенням якого погодився суд касаційної інстанції, не встановив, чи всі члени кооперативу, в тому числі заявниця були у встановленому законом порядку повідомлені про скликання загальних зборів та про порядок денний зборів, в який спосіб були повідомлені про це ті члени кооперативу, які не були присутні на попередніх загальних зборах від 5 листопада 2011 року, кількість членів кооперативу, які особисто були присутні на зборах від 17 листопада 2011 року і особисто взяли участь у голосуванні за прийняті зборами рішення, висновок суду про порушення прав заявниці у зв’язку з недотриманням поряку скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу не можна визнати законним і обгрунтованим.

Відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу, та скасовує судове рішення повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, якщо установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним.

 Оскільки у справі, яка переглядається, судом касаційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права – ст. ст. 12, 15 Закону України «Про кооперацію», що призвело до ухвалення незаконного рішення, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи  на новий  розгляд до суду касаційної інстанції.

 Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, частиною першою   статті 3602, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

                                          п о с т а н о в и л а:

Заяву  ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 Головуючий                            А.Г. Ярема

 Судді:                                      Л.І. Григор’єва

                                                Н.П. Лященко         

                                                М.В. Патрюк

          Л.І. Охрімчук

             В.В. Онопенко

                                                               Я.М. Романюк

                                                             Ю.Л. Сенін

                                                      

                                                              

                                                            В.М. Сімоненко