20180612 № 905/1552/16 ВС: паспорт прив’язки

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1552/16

Провадження № 12-124гс18

У справі мають місце обставини, які вказують на існування правової проблеми в застосуванні судами положень законів України «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2011 № 244.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, яка залишала без змін постанову апеляційного господарського суду, підставою для встановлення такої тимчасової споруди є отримання паспорта прив’язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення, а також наявність належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою.

Такий висновок узгоджується з приписами ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», положень законів України «Про благоустрій населених пунктів» і «Про місцеве самоврядування в Україні» та вимогами Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2011 № 244

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,

учасники справи:

позивач — Волноваська місцева прокуратура (від прокуратури — Скрипка М. В.),

відповідачі — Волноваська міська рада (представник — не з’явився), Фізична особа-підприємець Ветров Олександр Анатолійович (представник — не з’явився)

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 905/1552/16 Господарського суду Донецької області за позовом Волноваської місцевої прокуратури до Волноваської міської ради, Фізичної особи-підприємця Ветрова Олександра Анатолійовича про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та звільнення земельної ділянки за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2017 року (головуючий суддя

Будко Н. В., судді Дучал Н. М., Мартюхіна Н. О.),

УСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року Волноваська місцева прокуратура (далі — прокуратура) звернулася до господарського суду з позовом до Волноваської міської ради та Фізичної особи-підприємця (далі — ФОП) Ветрова Олександра Анатолійовича про:

1.1 визнання недійсним рішення Волноваської міської ради від 19 грудня 2014 року № 6/47-1283 «Про надання дозволу на розміщення нового торгового об’єкту на території міста Волноваха» (далі — Рішення ради № 6/47-1283);

1.2 визнання недійсним договору від 29 грудня 2014 року про встановлення земельного сервітуту, укладеного між Волноваською міською радою та ФОП Ветровим О. А.;

1.3 зобов’язання ФОП Ветрова О. А. звільнити та повернути до земель Волноваської міської ради земельну ділянку на вул. Леніна (біля автовокзалу), площею 54 м2, вартістю 27491,4 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що спірне Рішення ради № 6/47-1283 прийнято з порушенням вимог статті 401 Цивільного кодексу України, статті 98 Земельного кодексу України, оскільки сторони, уклавши договір про встановлення земельного сервітуту, оформили відносини з оренди земельної ділянки, у зв’язку із чим позивач просив визнати спірне Рішення № 6/47-1283 недійсним у судовому порядку.

3. 30 травня 2016 року на адресу Господарського суду Донецької області від Волноваської місцевої прокуратури надійшла заява від 20 травня 2016 року № 05-81-2632вих16 про припинення провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору. На обґрунтування зазначеного клопотання прокурор послався на те, що 13 травня 2016 року між Волноваською міською радою та ФОП Ветровим О. А. укладено договір про встановлення земельного сервітуту, який було зареєстровано 13 травня 2016 року згідно з інформаційною довідкою № 59211675, а отже, негативні наслідки щодо допущених відповідачами порушень вимог чинного земельного законодавства відсутні, а прокурор досягнув мети захисту інтересів держави, оскільки спірні правовідносини вирішено, а тому загрози для порушення інтересів держави немає.

4. 23 червня 2016 року на адресу Господарського суду Донецької області від Волноваської місцевої прокуратури надійшли письмові пояснення у справі, у яких прокурор просить про:

4.1. залишення без розгляду заяви від 20 травня 2016 року № 05-81-2632вих16 про припинення провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору;

4.2. визнання недійсним Рішення ради № 6/47-1283;

4.3. визнання недійсним договору від 13 травня 2016 року про встановлення земельного сервітуту, укладеного між Волноваською міською радою та ФОП Ветровим О. А.;

4.4. зобов’язання ФОП Ветрова О. А. звільнити земельну ділянку на вул. Леніна (нині Центральна) біля автовокзалу, площею 54 м2, вартістю 27491,4 грн.

5. Суд задовольнив заяву прокуратури щодо залишення без розгляду заяви від 20 травня 2016 року № 05-81-2632вих16 про припинення провадження у справі.

6. Таким чином, суд розглянув первісні позовні вимоги, заявлені прокуратурою, а саме: про визнання недійсним Рішення ради № 6/47-1283, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 29 грудня 2014 року, укладеного між Волноваською міською радою та ФОП Ветровим О. А., і зобов’язання ФОП Ветрова О. А. звільнити та повернути до земель Волноваської міської ради земельну ділянку на вул. Леніна (біля автовокзалу), площею 54 м2, вартістю 27491,4 грн.

7. Суд першої інстанції звернув увагу, що договір від 13 травня 2016 року про встановлення земельного сервітуту, який був укладений між Волноваською міською радою та ФОП Ветровим О. А. протягом розгляду справи, не є предметом позову. Однак, частиною першою статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Фактичні обставини справи, установлені судами

8. Як установлено судами попередніх інстанцій, 16 грудня 2014 року до Волноваської міської ради надійшла заява ФОП Ветрова О. А. про надання згоди на розміщення нового торгового об’єкта.

9. 19 грудня 2014 року Волноваська міська рада прийняла рішення № 6/47-1283 «Про надання дозволу на розміщення нового торгового об’єкту на території міста Волноваха», відповідно до пункту 1.1 якого ФОП Ветрову О. А. надано згоду на розміщення на території м. Волноваха на вул. Леніна (біля автовокзалу) нового торгового об’єкта — тимчасової споруди (павільйону) для ведення підприємницької діяльності. Це рішення в установленому порядку не скасоване та є чинним.

10. 29 грудня 2014 року ФОП Ветрову О. А. видано паспорт прив’язки тимчасової споруди (далі — ТС) на ведення підприємницької діяльності. Згідно з указаним паспортом прив’язки визначено назву та кількість ТС: торговельний павільйон (4,0х7,0 м), адреса місця розташування ТС: біля автовокзалу на вул. Леніна в м. Волноваха; паспорт прив’язки дійсний до 29 грудня 2019 року.

11. 29 грудня 2014 року між Волноваською міською радою та ФОП Ветровим О. А. було укладено договір про встановлення земельного сервітуту. Цим договором установлюється земельний сервітут строком до 5 років, а саме до 29 грудня 2019 року, з моменту видачі 29 грудня 2014 року паспорту прив’язки ТС. Плата відповідно до договору розрахована в розмірі 9% нормативної грошової оцінки землі, що становить 2474,22 грн на рік, щомісячна плата становить 206,18 грн, з огляду на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 27491,40 грн.

12. Протягом розгляду справи щодо тієї ж самої земельної ділянки 13 травня 2016 року між Волноваською міською радою та ФОП Ветровим О. А. було укладено договір про встановлення земельного сервітуту. За пунктом 1 цього договору відповідно до Рішення ради № 6/47-1283 власником встановлюється земельний сервітут щодо земельної ділянки площею 1,219 га, кадастровий номер 1421510100:01:006:0486, із земель житлової та громадської забудови Волноваської міської ради, яка розташована за адресою: біля автовокзалу на вул. Центральній (колишня Леніна) у м. Волноваха в інтересах сервітуарія згідно з кадастровим планом земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту (додаток до договору, який є його невід’ємною частиною). Площа земельного сервітуту становить 0,0054 га. Вид земельного сервітуту — право на розміщення ТС (малих архітектурних форм). Відповідно до пункту 2.1 договору встановлюється земельний сервітут на строк дії паспорта прив’язки ТС — до 29 грудня 2019 року.

13. Посилаючись на недійсність оспорюваних правочинів (Рішення ради № 6/47-1283 та договору від 29 грудня 2014 року про встановлення земельного сервітуту) позивач вважає, що у ФОП Ветрова О. А. відсутні належні правові підстави для зайняття земельної ділянки. Водночас на обґрунтування вимоги про зобов’язання ФОП Ветрова О. А. звільнити земельну ділянку на вул. Леніна (нині Центральна) біля автовокзалу, площею 54 м2 у м. Волноваха Донецької області позивач посилається на норми статті 216 Цивільного кодексу України, якою встановлено правові наслідки недійсності правочину, та статті 212 Земельного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Господарський суд Донецької області рішенням від 21 липня 2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року, позовні вимоги прокуратури до Волноваської міської ради та ФОП Ветрова О. А. задовольнив частково: визнав недійсним договір про встановлення земельного сервітуту, укладений 29 грудня 2014 року; визнав недійсним договір про встановлення земельного сервітуту, укладений 13 травня 2016 року; зобов’язав ФОП Ветрова О. А. звільнити земельну ділянку на вул. Леніна (нині вул. Центральна) біля автовокзалу, площею 54 м2 у м. Волноваха Донецької області. У задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним Рішення ради № 6/47-1283 судом відмовив.

15. Суди зазначили, що уклавши договори від 29 грудня 2014 року та 13 травня 2016 року про встановлення земельного сервітуту, сторони оформили відносини оренди земельної ділянки, а відповідачу фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів. Також суди вказали на відсутність у договорах ознак користування чужим майном (сервітуту), а тому ці договори земельного сервітуту суперечать вимогам законодавства та підлягають визнанню недійсними відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

16. Вищий господарський суд України постановою від 25 квітня 2017 року скасував постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2016 року та рішення Господарського суду Донецької області від 21 липня 2016 року в частині задоволення позову про звільнення та повернення земельної ділянки на вул. Леніна (нині вул. Центральна) біля автовокзалу, площею 54 м2 у м. Волноваха Донецької області, у цій частині справу направив на новий розгляд до Господарського суду Донецької області, в решті вказані судові акти залишив у силі.

17. Суд касаційної інстанції зазначив, що за наявності чинного рішення міськради про надання дозволу на розміщення малої архітектурної форми (далі — МАФ) та невстановленого факту анулювання паспорта прив’язки в суду відсутні підстави для зобов’язання ФОП Ветрова О. А. звільнити спірну земельну ділянку від належного йому МАФу.

18. Господарський суд Донецької області рішенням від 01 серпня 2017 року позовні вимоги прокуратури до Волноваської міської ради та ФОП Ветрова О. А. про зобов’язання останнього звільнити земельну ділянку на вул. Леніна (нині вул. Центральна) біля автовокзалу, площею 54 м2 у м. Волноваха Донецької області, вартістю 27491,4 грн задовольнив повністю: зобов’язав ФОП Ветрова О. А. протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили звільнити спірну земельну ділянку.

19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що розміщення ТС і оформлення земельних ділянок у користування є різними за змістом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами. Рішенням ради № 6/47-1283 було вирішено питання щодо надання ФОП Ветрову О. А. дозволу на розміщення ТС, однак суду не надано доказів виникнення права користування земельною ділянкою на вул. Леніна (нині вул. Центральна) біля автовокзалу, площею 54 м2 у м. Волноваха Донецької області.

20. Донецький апеляційний господарський суд постановою від 30 жовтня 2017 року рішення Господарського суду Донецької області від 01 серпня 2017 року скасував. У задоволенні вказаних позовних вимог прокуратури до Волноваської міської ради та ФОП Ветрова О. А. відмовив.

21. Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» між ФОП Ветровим О. А. як замовником та Волноваською міською радою як виконавцем укладено договір від 29 червня 2017 року щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою на території м. Волноваха № 1 за умовами якого замовник зобов’язується оплачувати пайову участь в утриманні об’єкта благоустрою — асфальтного покриття на вул. Центральній (біля автовокзалу), на території якого розташовано ТС — торговельний павільйон площею 28 м2, власником якого є замовник, а виконавець зобов’язується забезпечити належне утримання прилеглої території. Суд зазначив, що за наявності чинних паспорта прив’язки ТС, Рішення ради № 6/47-1283 та дійсного договору, предметом якого є оплата пайової участі ФОП Ветрова О. А. в утриманні об’єкта благоустрою, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги прокурора про зобов’язання ФОП Ветрова О. А. звільнити спірну земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. У листопаді 2017 року заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2017 року, у якій просив зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 01 серпня 2017 року в цій справі.

23. Скаржник указує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на підстави позову, який подано у сфері земельних правовідносин, а не у зв’язку з порушенням законодавства про благоустрій. Прокурор зазначає, що згідно із Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 листопада 2011 року № 244

(далі — Порядок), визначено механізм розміщення ТС, реалізація якого можлива на підставі документів на право користування земельною ділянкою. Проте ФОП Ветров О. А. правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій ним розміщено ТС для здійснення підприємницької діяльності, у встановленому земельним законодавством порядку не отримав.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

24. У листопаді 2017 року заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з указаною касаційною скаргою на підставі статті 109 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного судового рішення).

25. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

26. На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України вказана касаційна скарга разом зі справою передані до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

27. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області, призначив її до розгляду та надав строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

28. Відповідно до частини п’ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

29. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 квітня

2018року передав цю справу разом з касаційною скаргою заступника прокурора Харківської областіна розгляд Великої Палати Верховного Суду.

30. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що правова проблема зводиться до того, що на сьогоднішній день технічно неможливо укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням — для розміщення тимчасової споруди, оскільки Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему України від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, не містить такого виду цільового призначення. Суди попередніх інстанцій, скасовуючи договори про встановлення земельних сервітутів, які були зареєстровані в реєстрі, посилались на те, що міська рада приховала договір оренди земельної ділянки договором про встановлення земельного сервітуту.

31. Також у своїй ухвалі суд касаційної інстанції зазначив, що мають місце обставини, які вказують на існування правової проблеми в застосуванні судами положень законів України «Про благоустрій населених пунктів» і «;Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року № 1330/20068.

32. З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і під час вирішення питань, які Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає виключною правовою проблемою, ухвалою від 14 травня 2018 року справу прийнято та призначено до розгляду Великої Палати Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

33. Заступник прокурора Харківської області вказує на помилковість рішення суду апеляційної інстанції, яке винесено з порушенням статей 1, 13, 16, 23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки відповідно до Порядку складовою комплекту документів для отримання паспорту прив’язка ТС є схема її розміщення, яка включає в себе інформацію про площу земельної ділянки згідно із документами на землекористування. Водночас ФОП Ветров О. А. правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розміщено ТС, у встановленому законодавством порядку не отримав.

(2) Позиція інших учасників справи

34. ФОП Ветров О. А. у відзиві на касаційну скаргу від 27 березня 2018 року зазначає, що Прокуратура Харківської області порушує його право на здійснення підприємницької діяльності, яке закріплене в статті 42 Конституції України, вимагаючи демонтувати ТС за наявності таких чинних документів: рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл на розміщення на території міста нового торгового об’єкта; діючий паспорт прив’язки ТС, виданий на підставі цього рішення, та договір щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою.

35. У своєму відзиві на касаційну скаргу Волноваська міська рада зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, адже підставою для розміщення ТС законодавець указує саме паспорт прив’язки (який є чинним та не анульований, не скасований) та волевиявлення власника об’єкта благоустрою (Волноваська міська рада), отже, ТС ФОП Ветрова О. А. розміщено на об’єкті благоустрою комунальної власності на законних підставах.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

36. Відмовляючи в задоволенні касаційної скарги заступника прокурора Харківської області, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

37. Як установлено судами попередніх інстанцій, 19 грудня 2014 року Волноваська міська рада рішенням № 6/47-1283 «Про надання дозволу на розміщення нового торгового об’єкту на території міста Волноваха» надала ФОП Ветрову О. А. згоду на розміщення на території м. Волноваха по вул. Леніна біля автовокзалу нового торгового об’єкту — ТС для ведення підприємницької діяльності. 29 грудня 2014 року ФОП Ветрову О. А. видано паспорт прив’язки ТС для ведення підприємницької діяльності. Відповідно до вказаного паспорта прив’язки визначено назву та кількість ТС: торговельний павільйон (4,0х7,0 м), адреса місце розташування ТС: біля автовокзалу на вул. Леніна у м. Волноваха; паспорт прив’язки дійсний до 29 грудня 2019 року.

38. У статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів визначено як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

39. До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (підпункти 1, 2 частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

40. Відповідно до частини п’ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

41. За змістом частини першої статті 26 цього Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів тощо.

42. Згідно із частинами другою та третьою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності — це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом, її встановлення здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

43. Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» установлено, що розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

44. Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/211.

45. На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок.

46. Отже, механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності регулюється вказаним Порядком.

47. Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку ТС — це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС можуть бути пересувними та стаціонарними.

48. За положеннями пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив’язки ТС, установлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив’язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив’язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.

49. Згідно з пунктами 2.4 та 2.5 Порядку відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви перевіряє відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю.

50. Відповідно до пунктів 2.10., 2.12., 2.24., 2.25 Порядку паспорт прив’язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив’язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий — у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив’язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС). Паспорт прив’язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

51. За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку перелік документів для отримання паспорта прив’язки ТС є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення ТС.

52. Згідно з пунктом 2.7 Порядку паспорт прив’язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

53. Таким чином, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов’язкового попереднього або наступного набуття суб’єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.

54. Стосовно додатка 1 до Порядку, який передбачає надання інформації щодо площі земельної ділянки згідно з документами землекористування, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видало лист від 21 лютого 2012 року № 7/14-2737, відповідно до якого було роз’яснено, що така інформація наводиться у випадках, коли заявник уже є власником земельної ділянки і має намір розмістити ТС саме на цій земельній ділянці. У інших випадках надання такої інформації не є обов’язковим.

55. Отже, додаток 1 до Порядку не встановлює, порівняно з текстом Порядку, нових норм і правил поведінки, а лише визначає форму документа, що має назву «Паспорт прив’язки».

56. Таким чином, для розміщення ТС за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов’язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб’єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.

57. Отже, посилання прокурора на те, що право встановлення ТС має лише власник землі або землекористувач, є безпідставним.

58. Суд апеляційної інстанції встановив, що ФОП Ветров О. А. посилається на те, що ТС, яка відповідає паспорту прив’язки зі строком дії до 29 грудня 2019 року, виданого відділом архітектури і землевпорядкування Волноваської міської ради, розміщена не на земельній ділянці, а на асфальтному покритті, що, на його думку, є об’єктом благоустрою, тому земельна ділянка як об’єкт цивільного права в даному випадку відсутня.

59. Згідно із частиною четвертою статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об’єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов’язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об’єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

60. Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 листопада 2013 року № 537 «Про затвердження Типового договору щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою» й зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2013 року за № 2073/24605.

61. Суд апеляційної інстанції встановив, що ФОП Ветров О. А. додав до матеріалів справи копію договору від 29 червня 2017 року № 1 щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою на території міста Волноваха, укладеного між ним як замовником та Волноваською міською радою як виконавцем за умовами якого замовник зобов’язується оплачувати пайову участь в утриманні об’єкта благоустрою — асфальтного покриття на вул. Центральна (біля автовокзалу), на території якого розташовано ТС — торговельний павільйон площею 28 м2, власником якого є замовник, а виконавець зобов’язується забезпечити належне утримання прилеглої території.

62. Відповідно до пункту 6.1 зазначеного договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до 29 грудня 2019 року.

63. Також суд установив, що договір від 29 червня 2017 року № 1 щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою на території міста Волноваха укладено раніше за прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення в цій справі —

01 серпня 2017 року, тобто станом на 01 серпня 2017 року між відповідачами вже було укладено договір стосовно об’єкта благоустрою — асфальтного покриття за вказаною вище адресою, на якому розміщено ТС ФОП Ветрова О. А.

64. З аналізу статей 13, 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» убачається, що асфальтне покриття на території автовокзалу, де розташована ТС ФОП Ветрова О. А., належить до об’єкта благоустрою м. Волноваха, тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

65. Крім того, згідно з умов пункту 1.2 договору щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою на території м. Волноваха сторони погодили, що замовник за період дії паспорта прив’язки ТС щомісячно з 28 числа поточного місяця сплачує виконавцю пайову участь в утриманні об’єкта благоустрою в розмірі 556,78 грн. Доказів розірвання або визнання недійсним цього договору матеріали справи не містять.

66. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об’єктів благоустрою. Цей нормативний припис забезпечує додаткове надходження коштів для поліпшення зовнішнього благоустрою, санітарного стану, забезпечення чистоти та порядку, підвищення контролю за виконанням правил благоустрою на території міста, отже, інтереси держави щодо сплати пайових внесків у цьому випадку є дотриманими.

67. Оскільки суд апеляційної інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про благоустрій населених пунктів», то Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Донецького апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про зобов’язання ФОП Ветрова О. А. звільнити земельну ділянку на вул. Леніна (нині вул. Центральна) біля автовокзалу, площею 54 м2, вартістю 27491,4 грн.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

69. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області — без задоволення.

Щодо судових витрат

70. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

71. Зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду не змінює судових рішень у даній справі та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не проводиться.

Висновок щодо застосування норм права

72. За змістом статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з урахуванням положень законів України «Про благоустрій населених пунктів» і «;Про місцеве самоврядування в Україні» та Порядку, отримання паспорта прив’язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення, а також наявність належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою є підставою для встановлення такої тимчасової споруди.

Керуючись статтями 300-302, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 30 жовтня 2017 року у справі № 905/1552/16 — без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач В. Ю. УркевичСудді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Д. А. ГудимаЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук О. Г. Яновська