20191120 № 480/4006/18ВС: критерій ризикованості

Критерій ризикованості 1.6 оскарження, службова інформація, податковий кодекс, податковий адвокат, зобов'язати виключити зі списку.ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №480/4006/18

адміністративне провадження №К/9901/18097/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що внесення до системи АІС «Податковий блок» податкової інформації, щодо відповідності ТОВ «ПВП «Стандарт» критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — Білоуса О.В.,

суддів — Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (головуючий суддя Кононенко З.О., судді — Калитка О.М., Калиновський В.А.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» (далі — ТОВ «ПВП «Стандарт») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі — ГУ ДФС у Сумській області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у Сумській області, викладене у протоколі від 22 березня 2018 року №2/2018 про визначення ТОВ «ПВП «Стандарт» таким, що відповідає п.п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку; зобов`язати ГУ ДФС у Сумській області виключити з бази ризикових платників ТОВ «ПВП «Стандарт» АІС «Податковий блок» режим — «Журнал ризикових платників».

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних позивач звернувся до ГУ ДФС у Сумській області із запитом про надання інформації про причини зупинення їх реєстрації. Листом від 23 жовтня 2018 року відповідач повідомив про рішення комісії ГУ ДФС у Сумській області про включення позивача до переліку ризикових платників, які відповідають п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, оформлене протоколом засідання комісії 22 березня 2018 року. ТОВ «ПВП «Стандарт» вважаючи таке рішення необґрунтованим та безпідставним, просило його скасувати.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року позов ТОВ «ПВП «Стандарт» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДФС у Сумській області, викладене у протоколі від 22 березня 2018 року №2/2018 про визначення ТОВ «ПВП «Стандарт» таким, що відповідає п.п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку. У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити дії відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ТОВ «ПВП «Стандарт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 залишити в силі.

ГУ ДФС у Сумській області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комісією ГУ ДФС у Сумській області 22 березня 2018 року прийняте протокольне рішення про включення ТОВ «ПВП «Стандарт» до переліку ризикових платників, які відповідають п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, що в подальшому стало підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, поданих позивачем на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, встановлено, що на підставі вказаного рішення ТОВ «Стандарт» було внесено до системи АІС «Податковий блок» за ознаками ризику «наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником».

Підставою для ухвалення такого рішення став аналіз наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних системах контролюючого органу, та яка свідчить про наявність ознак здійснення платником податків ризикових операцій.

ТОВ «ПВП «Стандарт» вважаючи таке рішення необґрунтованим та безпідставним, звернулось до суду цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії Головного управління ДФС у Сумській області, викладене у протоколі від 22 березня 2018 року №2/2018 не відповідає вимогам пунктів 1, 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для такого прийняття рішення, відтак є протиправним та підлягає скасуванню. В обґрунтування рішення, судом зазначено, що висновки викладені у протокольному рішенні відповідача щодо поширення на ТОВ «ПВП «Стандарт» критеріїв ризиковості, породжують правові наслідки для позивача, оскільки внесення його до Журналу ризикових платників є підставою для зупинення реєстрації всіх податкових накладних, поданих позивачем на реєстрацію.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому Податковим кодексом України (далі — ПК України). Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Суд апеляційної інстанції вважав, що права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються, а відтак позовні вимоги є безпідставними, на обґрунтування чого судом зазначено, що підставою для прийняття рішення податковим органом про зупинення реєстрації податкової накладної приймається не на підставі інформації, що міститися в базі АІС «Податковий блок», а відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

За приписами пункту 61.1 статті 61 ПК України визначено, податковий контроль — система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

В свою чергу, згідно пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів — комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом врегульовано статтями 72, 73 ПК України.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі — Порядок №117).

Пунктом 2 Порядку №117 передбачено, що терміни вживаються у такому значенні: моніторинг — сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства;

критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, — визначений показник моніторингу, що характеризує ризик;

ризик порушення норм податкового законодавства — ймовірність складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а»/»б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а»/»б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Отже, контролюючий орган здійснює моніторинг податкових, накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі — Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку-даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена Верховного Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 826/1902/15, від 18 вересня 2018 року у справі № 818/398/15.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що внесення до системи АІС «Податковий блок» податкової інформації, щодо відповідності ТОВ «ПВП «Стандарт» критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх