2018.08.21 № 820/18328/14 ВС: непред’явлення службового посвідчення

Непред'явлення службового посвідчення, податкова перевірка, адміністративний арешт, податкова перевірка платника податків, недопуск до перевіркиПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 серпня 2018 року

справа №820/18328/14

адміністративне провадження №К/9901/5636/18

Суд вважає помилковою позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що пред’явлення посадовою особою податкового органу при виході на перевірку витягу з наказу про призначення на посаду замість службового посвідчення надає право приступити до проведення перевірки. Пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік документів, що мають бути пред’явлені посадовими особами податкового органу в повному обсязі платнику податків, що є обов’язковою умовою, яка надає право приступити до проведення перевірки. Дана норма не встановлює альтернативних видів документів, які можуть замінити зокрема службове посвідчення.

Відтак, відсутність службового посвідчення є законною підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу платником податків до перевірки, що унеможливлює застосування податковим органом адміністративного арешту майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сплав» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у складі судді Чудних С.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у складі колегії суддів Курило Л.В., Русанова В.Б., Присяжнюк О.В. у справі № 820/18328/14 за поданням Західної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сплав» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

У С Т А Н О В И В :

07 листопада 2014 року Західна об’єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі — податковий орган, заявник) звернулася до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сплав» (далі — Товариство, платник податків) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого на підставі рішення в.о. начальника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна від 06 листопада 2014 року.

25 грудня 2014 року Харківський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року подання податкового органу задоволено у повному обсязі, підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення в.о. начальника Західної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна від 06 листопада 2014 року.

Ухвалюючи постанову суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки платник податків не допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, керівником органу правомірно та обґрунтовано застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків.

05 березня 2015 року Товариством подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій платник податків вказує на не надання належної правової оцінки обставинам справи, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши постанову суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги обґрунтовує тим, що у особи, яка прибула на підприємство було відсутнє службове посвідчення, а тому посадові особи контролюючого органу не мали права приступати до проведення перевірки, вважає, що відмова у допуску до документів Товариства є законною.

11 березня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/18328/14.

28 квітня 2015 року справа № 820/18328/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

18 січня 2018 року № 820/18328/14 передана до Верховного Суду.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу від податкового органу до суду не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права,  вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на виконання наказу Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року №22, у зв’язку із ненаданням відповіді та її документального підтвердження на запитувану інформацію, відповідно до наказу в.о. начальника Західної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03 листопада 2014 року №2425 на направлення на перевірку від 03 листопада 2014 року №1957 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Бездєтко В.М. здійснено вихід за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сплав».

Однак, уповноваженою особою відповідача, фахівця контролюючого органу не допущено до проведення перевірки у зв’язку із відсутністю в останнього службового посвідчення.

Через неможливість розпочати планову виїзну перевірку Товариства фахівцями контролюючого органу складено акт «Відмови від допуску до проведення виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сплав» №1267/20-33-22-03-07/38383183 від 04 листопада 2014 року.

На підставі акту №1267/20-33-22-03-07/38383183 від 04 листопада 2014 року начальник відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту звернувся до в.о. начальника Західної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області із зверненням від 06 листопада 2014 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

06 листопада 2014 року за результатами розгляду вказаного звернення, в.о. начальника податкового органу прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сплав».

З метою підтвердження обґрунтованості накладення арешту, податковий орган звернувся із зазначеним поданням до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи подання, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що контролюючим органом дотримано вимоги статті 94 Податкового кодексу України щодо прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту від 06 листопада 2014 року та протягом визначеного законом терміну із дотриманням  статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України звернено подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відхиляючи доводи Товариства щодо законного недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з підстав не пред’явлення службового посвідчення, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що з направленнями та наказом про проведення перевірки уповноважена особа Товариства ознайомлена у передбаченому законом порядку, а також врахували пред’явлення посадовою особою податкового органу замість службового посвідчення витягу з наказу №2-о від 01 липня 2013 року про призначення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту.

Суди попередніх інстанцій врахували ту обставину, що на момент проведення перевірки податкова інспекція перебувала в процесі реорганізації, а тому видача службових посвідчень встановленого зразка була неможлива з об’єктивних причин.

Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Стаття 94 Податкового кодексу України встановлює адміністративний арешт майна, за положеннями пункту 94.1 цієї статті, адміністративний арешт майна платника податків (далі — арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Обставини застосування арешту майна наведені пунктом 94.2, серед яких, підпунктом 94.2.3 передбачено застосування адміністративного арешту у випадку, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України.

Пунктом 81.1. цієї статті встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — платника податку, який перевіряється) або об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці — адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред’явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судами попередніх інстанцій установлений факт непред’явлення посадовою особою контролюючого органу службового посвідчення, що є законною підставою згідно пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Суд вважає помилковою позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що пред’явлення посадовою особою податкового органу при виході на перевірку витягу з наказу про призначення на посаду замість службового посвідчення надає право приступити до проведення перевірки. Пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік документів, що мають бути пред’явлені посадовими особами податкового органу в повному обсязі платнику податків, що є обов’язковою умовою, яка надає право приступити до проведення перевірки. Дана норма не встановлює альтернативних видів документів, які можуть замінити зокрема службове посвідчення.

Відтак, відсутність службового посвідчення є законною підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу платником податків до перевірки, що унеможливлює застосування податковим органом адміністративного арешту майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, в межах спірних правовідносин підлягають дослідженню норми, за якими передбачено правове регулювання застосування видів адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до приписів статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується, зокрема, що  платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов’язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Аналіз наведених норм доводить, що наслідки застосування повного та умовного арешту майна в залежності від його виду є різними.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій керівник податкового органу рішенням застосував умовний адміністративний арешт майна платника податків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Звертаючись до суду податковий орган просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна, без визначення його виду.

Постановою суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції підтверджена обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків без визначення виду адміністративного арешту.

Враховуючи, що повний та умовний адміністративні арешти мають різні правові наслідки, застосовуючи винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначення виду адміністративного арешту, підтвердження  обґрунтованості якого здійснюється в судовому порядку, є обов’язковим. Без зазначення виду адміністративного арешту майна платника податків, про підтвердження обґрунтованості якого просить податковий орган, судове рішення втрачає елемент правової визначеності, як для сторін спору так і для необмеженого кола осіб.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню із ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні подання.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сплав» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 820/18328/14 скасувати, відмовити у задоволенні подання Західної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сплав» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова

Судді:                                                                                                     І.А.Гончарова

                                                                                                          І.Я.Олендер