20181123 № 489/4756/16-а ВС: триваючим, ДАБІ

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давностіПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 489/4756/16-а

адміністративне провадження №К/9901/43158/18

Правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, оскільки ним не було виконано припис відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагалося до 29.06.2016р. усунути порушення містобудівного законодавства шляхом оформлення відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у порядку, встановленому чинним законодавством. Цей припис не було виконано ні протягом наданого строку (до 29.06.2016р.), ні після спливу цього строку. Порушення тривало на час, коли його було зафіксовано (05.09.2016р.).

Триваюче правопорушення — це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об’єктивно існує цей обов’язок, виконанням обов’язку відповідним суб’єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.

З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача обов’язки відповідно до обов’язкового до виконання припису відповідача не виконано, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності в межах строків, визначених у ст. 38 КУпАП.

 Законодавством не встановлено обов’язку відповідача здійснити перевірку виконання свого припису протягом якогось певного обмеженого строку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — Стародуба О.П.,

суддів — Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. (судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

— визнати незаконною та скасувати постанови відповідача № 224 від 19.09.2016р. про накладення на нього штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

— поновити строк на оскарження, визнати незаконною та скасувати постанову відповідача  № 229 від 12.10.2015р. про накладення на нього штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в порушення вимог закону справу про адміністративне правопорушення розглянуто без його участі.Також посилається не те, що ним здійснено лише внутрішнє перепланування та поточний косметичний ремонт цього будинку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва 21.12.2016р. відмовлено в задоволені клопотання про поновлення строку на оскарження постанови управління ДАБІ в Миколаївській області № 229 від 12.10.2015р. та в цій частині позов залишено без розгляду.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.12.2016р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано незаконною та скасовано постанову відповідача від 19.09.2016р. № 224 про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладення адміністративного штрафу в розмірі 6 800 грн.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в    якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно — будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 533, перевірка виконання суб’єктом містобудування вимог припису є підставою для проведення наступної позапланової перевірки, а за невиконання вимог припису суб’єкти містобудування несуть адміністративну відповідальність згідно з ч. 1 ст. 188-42 КУпАП .

Крім того, скаржник у своїй касаційній скарзі вказує, що невиконання припису є триваючим правопорушенням, яке вчиняється постійно до моменту усунення порушення шляхом оформлення відповідних документів.

Позивач у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу крім іншого посилається на те, що відповідач пропустив передбачений ч.1 ст. 38 КУпАП, двомісячний строк на притягнення його до адміністративної відповідальності та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником садового (індивідуального) житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

В 2015 році перевіркою вимог будівельного законодавства встановлено, що на об’єкті «Реконструкція житлового будинку» за адресою АДРЕСА_1, виконуються будівельні роботи з реконструкції житлового будинку, а саме: житловий будинок (літ. «А-1») та приміщення (кухня літ « 2-б») об’єднані єдиним фундаментом та стінами з навісом (літ. «Ж-1») та сараєм (літ. «З-1»), в результаті чого утворилось одне приміщення з прибудовою, розмірами в плані 11,6х3,7м — 1й поверх. Також виконуються будівельні роботи по другому поверху.

За результатами перевірки 29.09.2015р. складено протокол про адміністративне правопорушення та надано припис № 258 про зупинення виконання будівельних робіт (термін виконання: негайно) та усунення порушення вимог містобудівного законодавства шляхом оформлення відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у порядку, встановленому чинним законодавством (термін виконання: до 29.06.2016 року). (а.с31,32)

Акт перевірки, протокол та припис отриманні позивачем особисто 29.09.2015р., про що свідчить його підпис, та не оскаржені.

12.10.2015р. відповідачем розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно позивача та винесено постанову № 229, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн, який добровільно сплачений ним у повному обсязі. (а.с.37)

Відповідачем 05.09.2016р. здійснено перевірку виконання вимог припису № 258 від 29.09.2015р., за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки 05.09.2016р. складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зафіксовано невиконання позивачем припису від 29.09.2015р. №258 в частині оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку (а.с.6).

Крім того, складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача, винесено припис № 299 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Зазначені документи надіслані позивачу поштою 05.09.2016р.

19.09.2016р. відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу 6800 гривень.

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано у наданий строк вимоги п. 2 припису відповідача від 29.09.2015р. № 258, а тому його правомірно притягнуто до відповідальності за невиконання вимог припису.

В свою чергу, апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що приписом № 258 від 29.09.2015р., позивачу надано термін в дев’ять місяців для усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом оформлення відповідних документів, які дають право на роботи з реконструкції житлового будинку за адресою АДРЕСА_1

Під час проведення повторної перевірки відповідачем було встановлено, що виявлені порушення не усунуті, вимоги припису не виконано, тому вважається що з 30.06.2016р. позивач допустив невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення №224 від 19.09.2016р. винесена з порушенням строку, передбаченого ч.1 ст.38 КУпАП, що є підставою для її скасування, оскільки згідно з ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності позивача тільки 19.09.2016р., тобто більше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення.

Такі висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до положень п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно — будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, для посадових осіб відповідача не встановлено будь-яких обмежень щодо строків перевірки виконання суб’єктом містобудування приписів про усунення порушень. Тобто законодавством не встановлено обов’язку відповідача здійснити перевірку виконання свого припису протягом якогось певного обмеженого строку.

Правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, оскільки ним не було виконано припис відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагалося до 29.06.2016р. усунути порушення містобудівного законодавства шляхом оформлення відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи з реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у порядку, встановленому чинним законодавством. Цей припис не було виконано ні протягом наданого строку (до 29.06.2016р.), ні після спливу цього строку. Порушення тривало на час, коли його було зафіксовано (05.09.2016р.).

Триваюче правопорушення — це проступок, пов’язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об’єктивно існує цей обов’язок, виконанням обов’язку відповідним суб’єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.

З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача обов’язки відповідно до обов’язкового до виконання припису відповідача не виконано, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності в межах строків, визначених у ст. 38 КУпАП.

Крім, того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено в порушення вимог законодавства без участі позивача.

Згідно положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, згідно пункту 13 Порядку здійснення державного архітектурно — будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 суб’єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, надано право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що передбачає повідомлення суб’єкта містобудування про дату та час її проведення.

В порушення вимог статті 159 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) щодо законності та обґрунтованості судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій не з’ясовано чи виконано відповідачем вимоги Порядку здійснення державного архітектурно — будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 щодо повідомлення позивача про дату та час проведення позапланової перевірки. Не встановлено, коли позивачу направлено поштою складені за результатами позапланової перевірки 05.09.2016р. акт, припис та протокол про адміністративне правопорушення та чи отримав він зазначені документи, а також дату їх отримання.

Крім того,  судами не встановлено чи здійснив відповідач своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідно, чи було розглянуто справу без відсутності позивача з дотриманням вимог ст. 268 КУпАП

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 349, 343, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.12.2016р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб      

Я.О. Берназюк        

В.М. Кравчук