2012.06.01 Апеляційний суд м. Києва: Узагальнення практики судової практики та вивчення правильності застосування Митного кодексу України, який набрав чинності з 01 червня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики та вивчення правильності застосування Митного кодексу України, який набрав чинності з 01 червня 2012 року

12Апеляційним судом м. Києва проведено узагальнення практики розгляду районними судами м. Києва справ про адміністративні правопорушення, пов’язаних з порушенням митних правил за період набрання чинності Митним кодексом України з 01 червня по 15 серпня 2012 р. За вказаний період Солом’янським районним судом м. Києва розглянуто 117 справ зазначеної категорії. На розгляд інших районних суддів м. Києва зазначена категорія справ не надходила. При цьому Солом’янським районним судом м. Києва з розглянутих 117 справ закрито 15, з них: за відсутності події та складу правопорушення — 8; у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення про порушення митних правил — 6; з інших підстав (ч. 1 ст. 460 МК України) — 1 справа.

1. Типові помилки, що допускаються при складанні протоколу про порушення митних правил

Згідно ч. 1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Тому Міністерством юстиції України 20 червня 2012 р. за N 1015/21327 затверджено та зареєстровано форми процесуальних документів у справах про порушення митних правил, у тому числі протокол про порушення митних правил.

Протокол про порушення митних правил є основним джерелом доказів. Проте він може бути визнаний таким лише за умов: по-перше, коли протокол складений уповноваженою посадовою особою митних органів; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим ст. 494 МК України.

Ст. 490 МК України визначено коло посадових осіб митних органів, уповноважених складати протокол про порушення митних правил. Однак законодавець чітко не визначив, які ж посадові особи мають право на складання протоколів, а тому, на нашу думку, для з’ясування цього питання потрібно звертатися до посадових інструкцій осіб, які склали протоколи та яким надане таке право. Окрім того, оскільки посадові особи уповноважуються на складання протоколу про порушення митних правил керівником Державної митної служби України або керівником митниці, то слід звертатися також до відомчих нормативних актів. Проте судами при розгляді справ про порушення митних правил не завжди перевіряються повноваження посадових осіб, що склали протокол про порушення митних правил, що може бути наслідком прийняття незаконних рішень.

П. 3 ч. 2 ст. 494 МК України встановлено, що протокол про порушення митних правил повинен містити необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності. При цьому слід виходити з того, що згідно із ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України можуть бути лише особи, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами — посадові особи підприємств.

Крім цього, ст. 489 МК України зобов’язано посадову особу при розгляді справи про порушення митних правил з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, та чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності.

З наведених норм закону випливає, що суд може прийняти до провадження справу про порушення митних правил та розглянути її по суті, коли особа, яка вчинила правопорушення, встановлена та щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення. У разі якщо особа не встановлена, суди, згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 527 МК України, повинні приймати рішення про проведення додаткової перевірки для встановлення особи, що вчинила правопорушення. Такі ж рекомендації містяться в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 03.06.2005 р. «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил».

Проте деякими посадовими особами Київської регіональної митниці, уповноваженими на складання протоколів про порушення митних правил, зазначених положень закону, не враховано при складані протоколів: N 1911/10000/11 від 14.11.2011 р., N 0174/10000/12 від 14.01.2012 р., N 0588/10000/12 від 10.04.2012 р., N 0589/10000/12 від 10.04.2012 р., N 0674/10000/12 від 07.05.2012 р., N 0827/10000/12 від 27.06.2012 р. та ін., по фактах переміщення відправниками міжнародних поштових відправлень через митний кордон України, заборонених до пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів: холодної зброї та спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, у зв’язку з чим у названих протоколах взагалі не вказані особи, які вчинили правопорушення.

Судді Солом’янського районного суду м. Києва, розглядаючи за цими протоколами справи за NN 3-5412/12, 3-5426/12, 3-5430/12, 3-5667/12, 3-5830/12, 3-5833/12, не звернули увагу на те, що в протоколах не вказані особи, які вчинили правопорушення, прийняли рішення про накладення стягнення на відправника міжнародного поштового відправлення у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил.

Як свідчить аналіз, є й інша практика розгляду справ, коли в протоколі про порушення митних правил зазначено прізвище, ім’я та по батькові особи, яка допустила правопорушення, проте вказана особа не була належним чином встановлена. Так, 20.06.2012 р. на розгляд Солом’янського районного суду м. Києва надійшов протокол N 0458/10000/12, складений 15.03.2012 р. відносно громадянина України Д., який притягувався за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 352 МК України. В матеріалах справи є постанова заступника начальника митниці про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що під час перевірки не вдалося встановити суб’єкта злочину — громадянина Д., оскільки згідно з листом Запорізької митниці за вказаною в протоколі адресою він не проживає та за обліками адресно-довідкового сектору ВГІРФО ГУ МВС України в Запорізькій області не значиться. Водночас, направляючи справу до суду, заступник начальника митниці вказав, що гр. Д. про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (хоча доказів повідомлення суду не надав). Суддя, який розглядав справу, в порушення ст. 526 МК України, не маючи даних про повідомлення Д. про час та місце розгляду справи, розглянув справу через день після її надходження до суду у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та наклав на неї стягнення у виді штрафу і конфіскації безпосередніх предметів правопорушення.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 494 МК України протокол про порушення митних правил, крім визначених законом даних, повинен містити інші необхідні відомості для вирішення справи. Тому, виходячи з п. 2 ч. 1 ст. 497 МК України, якщо у справах про порушення митних правил поряд з особою, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, беруть участь заінтересовані особи, котрі є власниками товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу, та які згідно зі ст. 498 МК України мають ті ж права, що й особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, в тому числі право оскарження постанови судді, то в протоколі про порушення митних правил обов’язково мають зазначатися відомості про цих осіб, зокрема П. І. Б. та місце проживання для фізичних осіб та найменування і місце знаходження для юридичних осіб. За відсутності вказаних даних суди, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 527 МК України, повинні приймати рішення про проведення додаткової перевірки для встановлення власників товарів і транспортних засобів, оскільки за їх відсутності при розгляді справи суд не в змозі забезпечити дотримання прав цих осіб, наданих їм законом (зокрема, бути присутнім під час розгляду справи та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанову судді).

Проте не завжди посадові особи митниці, уповноважені на складання протоколів про порушення митних правил, та судді дотримуються вказаної вимоги закону. Так, на розгляд суду 20.06.2012 р. надійшов протокол про порушення митних правил N 0770/10000/12 від 31.05.2012 р. представником митного брокера громадянином М., за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 340 МК України. Як зазначено в протоколі, це правопорушення виявилося у незаявленні за встановленою формою точних відомостей про найменування товару, коду згідно з УКТЗЕД, ставки та розміру митних платежів, які підлягають обов’язковому декларуванню в разі переміщення через митний кордон України, що спричинило недобори митних платежів. Вказані порушення були ним допущені при декларуванні товарів, які надійшли від продавця — компанії «Нінгбо хін-тес лінхтінг СО. ЛТД.» (Китай) покупцю — ТОВ «Електротехнічна компанія Е-НЕКСТ-Україна». У вказаному протоколі відсутні відомості про власника товарів, які переміщалися через митний кордон України та були предметом правопорушення. Проте і суддя не звернула уваги на відсутність даних про власника товару та вже 22.06.2012 р. (через 2 дні після надходження до суду) розглянула справу, не повідомивши власника.

Враховуючи, що санкції ст. 482, 483, 484 МК України містять такий вид стягнення як штраф, який в даному випадку не є абсолютно чи відносно визначеним, а визначений у відсотках до вартості товарів, що були безпосереднім предметом порушення митних правил, у протоколах про порушення митних правил за вказаними статтями, поряд з іншими визначеними законом даними, має зазначатися вартість товарів, транспортних засобів, які були безпосереднім предметом порушення митних правил. Відсутність у названих протоколах даних про вартість товарів є підставою для повернення справи для додаткової перевірки в порядку п. 1 ч. 1 ст. 527 МК України, оскільки у такому випадку суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті справи, тобто про накладення адміністративного стягнення. Однак посадові особи митних органів, уповноважені на складання протоколів про порушення митних правил, та судді не завжди звертають увагу на вказані вимоги закону.

Так, у справі N 3-5966/12 за протоколом N 0822/10000/12 від 25.06.2012 р. відносно громадянина Ф. про вчинення ним дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом надання одним товарам вигляду інших (переміщено через митний кордон рідину з вмістом гама-бутиролактону, загальною вагою 51 кг, під виглядом рідини — Сорбідол у водному розчині, без зазначення вартості товару), у протоколі зазначено, що вартість вилученого товару становить 1 грн. умовно. Суддя, розглядаючи справу, не звернув увагу на вказані порушення закону та прийняв рішення по суті, наклавши стягнення у виді штрафу в розмірі 1 грн.

2. Проблемні питання порушення справи, строків накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил та закриття справ

Ч. 2 та 3 ст. 467 МК України встановлено, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені ст. 469, 477 — 485 цього Кодексу, — не пізніше ніж через 3 місяці з дня виявлення вказаних правопорушень. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Необхідно зазначити, що Законом України N 5288-IV від 18.09.2012 р. внесено зміни до ст. 467 МК України, зокрема у ч. 1 слова «два місяці» замінено словами «шість місяців», у ч. 2 слова «три місяці» замінено словами «шість місяців», а частину третю викладено в такій редакції: «3. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через два роки з дня вчинення правопорушення».

Закон набирає чинності з 01.12.2012 р.

Однак продовжують мати місце непоодинокі випадки, коли посадовими особами митних органів в порушення вимог ч. 1 ст. 494 МК України (чинного з 01.06.2012 р.) та ч. 1 ст. 363 МК України (чинного до 01.06.2012 р.) тривалий час з дня порушення митних правил не складалися протоколи або тривалий час матеріали не направлялися на розгляд суду або направлялися після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, що дає можливість уникнути порушникам відповідальності.

Так, до Солом’янського районного суду м. Києва справа (3-5845/12) стосовно відправника міжнародного поштового відправлення громадянина Китаю Т., який вчинив порушення митних правил 14.04.2011 р., надійшла лише 04.07.2012 р., тобто з пропущенням строків для накладення адміністративного стягнення. Проте постановою суду від 06.07.2012 р. Т. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України (в редакції 2002 р.), та накладено стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил. У матеріалах справи є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, проте постанова винесена ще 14.05.2012 р., тобто і за наявності вказаної постанови на час надходження справи до суду закінчився строк накладення стягнення. Крім цього, на нашу думку, зазначена постанова не могла вплинути на строки накладення адміністративного стягнення на відправника міжнародного поштового відправлення Т., оскільки, як видно зі змісту самої постанови, перевірка проводилася відносно одержувача міжнародного поштового відправлення громадянина України Ю. та відносно нього відмовлено в порушені кримінальної справи в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст. 201, 359 КК України.

З цього випливає, що, вирішуючи питання щодо строків накладення адміністративного стягнення, слід враховувати наступне. Склавши протокол про адміністративне правопорушення відносно Т. ще 14.04.2011 р., уповноважена особа митного органу відповідно до ст. 488 МК України розпочала провадження у справі про порушення митних правил. При цьому закон не передбачає можливості зупинення цього провадження. Також слід мати на увазі, що ст. 247 КУпАП визначено перелік обставин, за наявності яких провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю. Таким чином, за наявності підстав для порушення справи про порушення митних правил (ст. 491 МК України) посадова особа митного органу була зобов’язана перевірити відсутність обставин, що виключають провадження у справі. Враховуючи, що однією з таких обставин є відсутність події та складу правопорушення, а також вимоги ч. 2 ст. 458 МК України (адміністративна відповідальність за порушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність), складенню протоколу за наявності для того підстав мала передувати дослідча перевірка з винесенням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та зазначенням у протоколі, в тому числі, обставин цієї перевірки. В противному випадку (як це мало місце в наведеному прикладі, тобто складення протоколу після проведення дослідної перевірки, в тому числі щодо іншої особи, що досить часто має місце по справах, які надходили на розгляд Солом’янського районного суду) постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не може бути тією обставиною, зазначеною в ч. 3 ст. 467 МК України, що дозволяє продовжити визначений законом строк накладення адміністративного стягнення.

Крім цього, необхідно звертати увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 97 КПК України у разі необхідності перевірки заяви або повідомлення про злочин до порушення справи така перевірка здійснюється в строк не більше 10 днів.

Аналогічні положення щодо питань про порушення митних правил (складення протоколу) містяться в Методичних рекомендаціях стосовно провадження у цих справах, затверджених наказом Державної митної служби України N 936 від 30.12.2004 р. Так, п. 3.5 рекомендацій передбачає, що справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення.

Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви. Коли порушується справа про порушення митних правил, слід також переконатися у відсутності обставин, які виключають провадження у справі. До таких обставин належать: відсутність події та складу порушення митних правил; недосягнення особою на момент учинення порушення митних правил 16-річного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; учинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; скасування акта, який установлює відповідальність за порушення митних правил; закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків накладення стягнень, передбачених ст. 467 МК України; незакінчений розгляд питання за тим же самим фактом щодо особи про можливе притягнення її до відповідальності за порушення митних правил, щодо порушеної адміністративної або кримінальної справи або нескасованої постанови про закриття справи про порушення митних правил; смерть особи, що вчинила порушення митних правил.

За наявності зазначених обставин протокол про порушення митних правил не складається. У випадках, коли провадження у справі все ж було розпочате, названі обставини є підставою для припинення провадження у справі. Проте ці обставини не завжди беруться до уваги, у зв’язку із чим приймаються рішення, що суперечать вимогам закону.

Так, у справі N 3-5841/12 складено протокол 01.08.2011 р. про те, що 14.06.2011 р. відправник міжнародного поштового відправлення Ф. учинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, шляхом подання документів, що містять неправдиві дані щодо технічних можливостей товарів. 14.05.2012 р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно одержувача міжнародного поштового відправлення Б. за відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених ст. 201, 359 КК України, а адміністративну справу направлено до суду 04.07.2012 р. Постановою судді від 06.07.2012 р. Ф. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України, а провадження по справі закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

У справі N 3-5663/12 15.12.2011 р. складено протокол щодо відправника міжнародного поштового відправлення громадянина Китаю Л. про порушення ним ст. 352 МК України. Справу направлено до суду 03.07.2012 року. В матеріалах справи відсутня постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, лише в супровідному листі про передачу справи до суду заступник начальника митниці повідомляє про те, що 13.06.2012 р. ГУ СБ України в АР Крим відмовило в порушені кримінальної справи за ст. 201 КК України, оскільки згідно з поясненнями одержувача поштового відправлення громадянина Ж. він не ставив за мету придбання засобу негласного отримання інформації. Постановою суду від 06.07.2012 р. громадянина Китаю Л. визнано винним у вчиненні правопорушення та накладено стягнення у виді конфіскації.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 268 МК України, згідно з якими допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених ч. 3 цієї статті. Ч. 3 передбачено, що якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в ч. 1 цієї статті (крім орфографічних помилок), митний орган застосовує до такої особи санкції, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Таким чином, у протоколі про порушення митних правил, пов’язаних з декларуванням товарів, з урахуванням положень п. 8 ч. 2 ст. 494 МК України, має бути поряд з іншими даними зазначено, чи допущені помилки у митній декларації призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також чи допускалися вказаною особою помилки у митній декларації протягом місяця, якщо так, то коли та яких заходів було вжито до даної особи.

Відсутність вказаних обставин у протоколах про порушення митних правил, пов’язаних з декларуванням товарів, позбавляє суд можливості розглянути справу та прийняти законне і обґрунтоване рішення, тому за відсутності вказаних обставин у протоколі та неможливості встановити їх судом у визначений законом 15-денний термін розгляду справи про порушення митних правил (ст. 525 МК України) суди відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 527 МК України можуть приймати рішення про проведення додаткової перевірки.

Встановивши під час розгляду справи про порушення митних правил обставини, зазначені в ч. 1 ст. 268 МК України, суди повинні приймати рішення про звільнення особи від адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі. Таке рішення узгоджується з ч. 1 ст. 460 МК України (щодо підстав закриття), згідно з якою допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (ст. 268 цього Кодексу), не тягнуть за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом та нормами п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України щодо виду постанови.

Аналіз розглянутих справ показує, що не завжди судді дотримуються наведених положень закону.

Так, розглядаючи справу N 3-4534/12 про порушення митних правил відносно директора ТОВ «Агробудівельний Альянс «Астра» гр. К, який, як зазначено в протоколі та встановлено постановою судді, вчинив дії, що призвели до переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані, щодо відправника товарів, встановивши наявність по справі обставин, передбачених ст. 460 МК України (щодо помилки), суддя виніс постанову про закриття провадження по справі у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення. На нашу думку, звільнення від відповідальності на підставі ст. 460 МК України (допущення помилки в митній декларації) та закриття провадження у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення — це різні підстави для закриття провадження по справі, причому вони взаємно виключають одна одну. Тому в даному випадку необхідно було закрити провадження по справі за встановлених в постанові обставин на підставі ч. 1 ст. 460 МК України у зв’язку зі звільненням від адміністративної відповідальності, оскільки закриття у зв’язку із закінченням строків можливе лише за відсутності інших підстав для закриття провадження по справі та є загальною нормою щодо до ч. 1 ст. 460 МК України. Крім цього, у вказаній справі висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно з матеріалами справи генеральний директор ТОВ «Агробудівельний Альянс «Астра» гр. К подав для митного контролю та оформлення товару документи, які містять неправдиві дані щодо відправника товару, в той час як згідно із ст. 460 МК України підставою для звільнення від адміністративної відповідальності є допущення помилок у митній декларації, тобто порушення допущені при декларуванні товарів та транспортних засобів комерційного призначення (ст. 472 МК України). Тому висновок судді про наявність у справі обставин, передбачених ст. 268, 460 МК України, не відповідає фактичним обставинам справи.

Аналогічне рішення про закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення прийнято судом у справі (N 3-5648/12) про порушення митних правил митним брокером К., у той час як за обставинами справи ним було допущено помилку в митній декларації щодо країни походження товару, тобто існували обставини, передбачені ст. 268, 460 МК України.

У справі N 3-5641/12 про порушення митних правил, передбачених (ст. 472 МК України) відносно агента з митного оформлення вантажів гр. К., приймаючи рішення про закриття провадження у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, суддя послався на ст. 268 МК України та визнав, що допущена гр. К. помилка у митній декларації щодо опису товару не призвела до зменшення або звільнення від сплати митних платежів, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 472 МК України. Скасовуючи постанову судді у частині підстав закриття справи та приймаючи в цій частині нову постанову, якою гр. К. звільнено від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України, на підставі ч. 1 ст. 460 МК України, а провадження по справі закрито, апеляційний суд зазначив наступне. Ч. 1 ст. 268 МК України, на яку послався суд, не свідчить про відсутність у діях гр. К. складу правопорушення у виді порушення митних правил за обставин, викладених у протоколі, а лише вказує про незастосування до нього санкції, передбаченої ст. 472 МК України, і з цих підстав, як вказує ч. 1 ст. 460 МК України, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Таким чином, вказана норма (ч. 1 ст. 460 МК України) є спеціальною щодо її застосування для певних видів порушень митних правил, учинених за певних обставин, у тому числі за несистематичне допущення у митній декларації помилок, яка виключає застосування інших загальних норм закону при визначенні підстав для звільнення особи від адміністративної відповідальності.

Аналіз розглянутих справ про порушення митних правил свідчить про те, що судді в основному правильно вирішують долю товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил. Проте бувають випадки, коли судді приймають рішення щодо названих товарів, які не узгоджуються із законами та іншими підзаконними нормативними актами з даного питання. При вирішенні питання про вилучені товари — безпосередні предмети порушення митних правил необхідно виходити з наступного.

Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, — відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Тому, враховуючи, що Митним кодексом України (ч. 3 ст. 528) врегульовано питання вилучених товарів лише за результатами перевірки постанови суду в справі про порушення митних правил, коли ця постанова буде скасована, а справа — закрита, або адміністративне стягнення буде змінено, а відтак питання товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил під час розгляду справи по суті слід вирішувати відповідно до ч. 1 ст. 265 КУпАП, згідно з якою речі та документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у ст. 2341, 2342, 2444, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують або повертають володільцеві або знищують, а при оплатному вилученні речей — реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української РСР, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української РСР, почесного звання України, відзнаки Президента України після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він не відомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції. Тому при прийнятті рішення по суті справи товари — безпосередні предмети порушення митних правил можуть бути конфісковані або повернуті власнику (при цьому повернення власнику можливе лише у випадку, коли ці товари не вилученні з обігу) залежно від санкції статті та прийнятого рішення. При закритті провадження по справі вилучені товари підлягають поверненню власнику, в тому числі в необхідних випадках для подальшого митного оформлення, крім випадків, коли ці товари вилучені з обігу, тоді, як вже зазначалося, має прийматися рішення про знищення цих товарів.

3. Проблемні питання вирішення подальшої долі вилучених речей

Вирішуючи питання про те, чи товари вилучені з обігу, необхідно керуватися Переліком видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженим Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.92 р.

Вирішуючи питання про власника товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, переміщених через митний кордон, необхідно керуватися зовнішньоекономічними контрактами, на підставі яких вказані товари було переміщено, а у випадках переміщення товарів у міжнародних поштових відправленнях — Цивільним кодексом України (параграфи 1, 2 гл. 54)

Проте вказаних вимог законів судді не завжди дотримуються. Так, розглядаючи справу N 3-5841/12 про порушення митних правил громадянином Китаю Ф., який вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, шляхом подання документів, що містять неправдиві дані відносно технічних можливостей товарів, та приймаючи рішення про визнання винним гр. Ф та закриття провадження по справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, суддя зобов’язав митницю повернути безпосередній предмет порушення митних правил — годинник з вмонтованою відеокамерою у комплекті з ЮСБ-кабелем, адаптером та СД-диском гр. Китаю Ф. При цьому суддя не врахував, що згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи вказаний годинник замовив та оплатив гр. України Б., тому громадянин Китаю, виконуючи умови договору, передав право власності на вказаний годинник гр. України Б. Однак, враховуючи, що вказаний годинник є, в тому числі, технічним засобом негласного отримання інформації та не може перебувати у власності громадян України, він підлягав знищенню.

У справі N 3-5435/12 суддя, приймаючи рішення про закриття провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 352 МК України, гр. Німеччини Р., директором фірми (Вілкінсон Сворд ГмбХ), безпосередні предмети порушення митних правил (1175 станків для гоління в комплекті з тримерами, змінними картриджами з лезами та батарейками) повернув гр. Р. При цьому суддею не було враховано, що вказані товари були переміщені через митний кордон України на підставі зовнішньоекономічного контракту N 1 від 30.03.2009 р. між продавцем — компанією Вілкінсон Сворд ГмбХ, Німеччина, та покупцем — ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» України та продавцем було виконано умови вказаного контракту, доставлено товар разом з необхідними документами в місце, визначене в контракті, а покупець прийняв товар та розпочав процедуру митного оформлення. Враховуючи наведені обставини, ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення» набуло право власності на поставлений товар відповідно до умов контракту, тому, закриваючи провадження по справі, безпосередні предмети порушення митних правил підлягали поверненню власнику ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення».

Аналіз справ, що надійшли на узагальнення, свідчить про неоднакову практику застосування суддями Солом’янського районного суду м. Києва ст. 471 МК України (в редакції 2012 р.) та ст. 339 МК України (в редакції 2002 р.) у частині накладення стягнення у виді конфіскації іноземної валюти при порушенні порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, яке виразилося в обранні для проходження митного контролю «зеленого коридору» та неподанні в зв’язку з цим митному органу письмової декларації на валюту, яка переміщувалася через митний кордон в сумі, що перевищувала 10000 євро.

Так, у справі N 3-5927/12 про порушення митних правил відносно гр. України М., який перемістив через митний кордон України 18175 доларів США, при цьому обрав порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», у зв’язку з чим не подав письмової митної декларації на суму, що перевищувала 10000 євро, приймаючи рішення про визнання винним гр. М. у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накладаючи стягнення у виді штрафу 1700 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил 5700 доларів США, суд не обґрунтував застосування такого виду стягнення, як конфіскація валюти.

Враховуючи, що санкція названої статті в частині конфіскації є обов’язковою лише за умови, коли безпосереднім предметом порушення митних правил були товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, суддя, приймаючи рішення, зобов’язаний був обґрунтувати його в частині необхідності конфіскації вилучених предметів.

Аналогічним чином прийнято рішення по справах NN 3-2923/12, 3-5106/12, 3-6284/12, 3-5437/12, 3-5853/12 та інших, по яких конфісковано валюту від 200 євро до 3600 доларів США.

Проте є й інша практика розгляду даної категорії справ. Так, у справі N 3-5232/12 за аналогічно вищенаведеним обставинам суддя, визнавши винним гр. К у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, наклав стягнення у виді штрафу, а безпосередні предмети порушень митних правил — 24500 євро повернуто гр. К для подальшого оформлення. Як і у вищенаведених постановах, суд не обґрунтував свого рішення про незастосування конфіскації.

У справі N 3-5415 /12, яка була розглянута суддею 22.06.2012 р., про правопорушення, передбачене ст. 339 (471) МК України, було встановлено, що гр. Великобританії К. через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор» перемістила через митний кордон України орден Червоної Зірки, хрест нагрудний Святого Георгія 4-го ступеня, медаль з написом «Пролетарии всех стран, соединяйтесь», металевий хрест з розп’яттям з білого металу, металевий предмет прямокутної форми жовтого кольору із зображенням, сім монет з білого металу Республіки Чехословаччини, монети неправильної форми з білого металу в кількості 1395 шт. вагою 388,23 гр., монети правильної форми з білого металу 450 шт. вагою 223,4 гр., металеве дзеркало з білого металу, яке розкривається. При цьому згідно із мистецтвознавчою експертизою пудрениця та хрест-мощовик мають історичну та культурну цінність, а пластина — ланка намиста має культурно-історичну цінність та не може бути предметом колекціонування приватних осіб, інші предмети культурної цінності не мають. Приймаючи рішення по суті за результатами розгляду справи, суддя визнав гр. К. частково винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 339 МК України (в редакції 2002 р.), та конфіскував пудреницю, хрест-мощовик та пластину — ланку намиста, а інші названі предмети повернуто громадянці К.

При цьому суддею не враховано положення ст. 265 КУпАП про те, що вилучені ордени, медалі та нагрудні знаки до почесного звання СРСР, почесного звання Української РСР після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він не відомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України.

Приймаючи рішення про застосування чи незастосування конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил при розгляді справ про правопорушення, передбачені ст. 471 МК України, слід виходити з наступного. Конфіскація в даному випадку як додатковий вид стягнення є обов’язковою лише за умови, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України.

4. Проблеми вирішення питання приналежності речей до товарів, на які встановлена заборона або обмеження на переміщення їх через митний кордон

Ст. 196, 197 МК України встановлено порядок визначення товарів, відносно яких встановлюється заборона або обмеження на переміщення їх через митний кордон. Постановою Кабінету Міністрів України N 436 від 21.05.2012 р. на виконання ст. 197 МК України затверджено перелік товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України, згідно з 10 додатком до даної постанови затверджено перелік валютних цінностей, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України. Згідно з переліком до валютних цінностей, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України, віднесено валюту України, готівкову іноземну валюту та ін.

Ч. 3 ст. 197 МК України встановлено порядок щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), які встановлюються Національним банком України.

Постановою Правління Національного банку України N 148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.06.2008 р. за N 520/15211. Відповідно до Інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа — резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках, виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.

Таким чином, у разі переміщення через митний кордон України готівки в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор» та вчинення в зв’язку з цим правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, валюта в сумі, що перевищує еквівалент 10000 євро, підлягає конфіскації, оскільки в даному випадку вона (валюта) віднесена до товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України.

Вирішуючи питання про те, чи належать товари — безпосередні предмети порушення митних правил до переліку товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України, необхідно керуватися: постановою Кабінету Міністрів України N 436 від 21.05.2012 р. «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України»; постановою Кабінету Міністрів України N 458 від 23.05.2012 р. «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України лікарських засобів та спеціального дитячого харчування»; постановою Кабінету Міністрів України N 434 від 21.05.2012 р. «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України харчових продуктів для власного споживання»; постановою Кабінету Міністрів України N 448 від 21.05.2012 р. «Про порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження»; Інструкцією про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, яка затверджена постановою Правління Національного банку України N 148 від 27.05.2008 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.06.2008 р. за N 520/15211.

5. Питання проведення додаткової перевірки за результатами розгляду справи про порушення митних правил

Ст. 527 МК України передбачено, що за результатами розгляду справи про порушення митних правил суддя може винести постанову про проведення додаткової перевірки. При цьому законодавцем не визначено підстав для направлення справи для проведення додаткової перевірки. Тому, виходячи із судової практики, слід визнати правильною практику тих суддів, які виносять постанови про проведення додаткової перевірки у випадках, коли не встановлено всі обставини, які входять до предмета доказування по даній справі, та інші необхідні відомості для прийняття рішення по суті. Такими, зокрема, є: необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю МК України, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; відомості про товари — безпосередні об’єкти порушення митних правил; відомості про власника цих товарів. Другою підставою для проведення додаткової перевірки може бути недостатність чи відсутність доказів на підтвердження предмета доказування. У постанові про проведення додаткової перевірки мають зазначатися, які конкретні дії необхідно виконати митному органу для усунення неповноти, та строк їх виконання, оскільки посадова особа митного органу зобов’язана усунути ці недоліки та повторно направити справу на новий розгляд з урахуванням 3-місячного строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналіз прийнятих рішень про проведення додаткової перевірки в справах, що надійшли на узагальнення, свідчить, що судді в основному за обґрунтованих підстав приймають вказані рішення. Проте бувають випадки прийняття суддями рішень про проведення додаткової перевірки з посиланням на підстави, не передбачені законом.

Так, у справі N 3-6168/12 за протоколом, складеним 06.07.2012 р., відносно відправника міжнародного експрес-відправлення про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України, оскільки ним 22.03.2012 р. пересилалися через митний кордон України товари, заборонені до такого пересилання, суддя, приймаючи рішення про проведення додаткової перевірки, зазначив наступне.

Дії відправника міжнародного поштового відправлення за обставин, викладених у протоколі, містили ознаки правопорушення, за яке була передбачена відповідальність ст. 341 МК України (в редакції 2002 р.). Проте відповідно до п. 5 розділу Прикінцевих положень МК України (який набрав чинності з 01.06.2012 р.) заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс. Таким чином, на думку судді, дії відправника міжнародного експрес-відправлення не можуть кваліфікуватися за ст. 473 МК України, оскільки вказана норма не була чинною на момент виявлення порушення.

Слід зазначити, що суддею визначено строк додаткової перевірки — 10 днів з дня отримання адміністративного матеріалу, що є достатнім для вчинення дій, зазначених у постанові. Проте протягом 1,5 місяця адміністративний матеріал так і не направлений посадовій особі митного органу. Крім цього, рішення судді про проведення додаткової перевірки з підстав, зазначених у постанові, не є достатньо мотивованим, оскільки п. 5 Прикінцевих положень МК України стосується митного контролю (розділ 11), який здійснюється виключно митними органами та передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Тому при визначенні норм законів України, які необхідно застосовувати при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, слід керуватися ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 3 МК України.

6. Проблемні питання застосування норм МК щодо зворотної дії норм у часі

Що стосується порушення митних правил та відповідальності за них, зокрема щодо норми МК України, за якою слід кваліфікувати дії особи, яка допустила порушення митних правил, слід виходити із ч. 3 ст. 3 МК України, якою встановлено, що норми законів, які пом’якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі порушення, зворотної дії в часі не мають. Тому, враховуючи, що санкція ст. 473 МК України (в редакції 2012 р.) не пом’якшує відповідальності порівняно із санкцією ст. 341 МК України (в редакції 2002 р.), санкції обох статей передбачають лише конфіскацію.

Отже, складення протоколу про порушення митних правил та кваліфікації дій винної особи за статтями МК України (в редакції 2012 р.) можливе за правопорушення, вчинені після 01.06.2012 р., або за правопорушення, вчинені до 01.06.2012 р., коли санкція статті за МК України (в редакції 2012 р.) пом’якшує відповідальність. Якщо за названих обставин складено протокол за статтею МК України (в редакції 2002 р.), то суддя відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 527 МК України повинен приймати рішення про проведення додаткової перевірки з метою правильної кваліфікації дій винної особи, оскільки МК України та КУпАП не передбачають можливості перекваліфікації судом дій винної особи.

Вказаних вимог закону не завжди дотримуються посадові особи митних органів, уповноважені на складання протоколів про порушення митних правил, та судді під час розгляду вказаних справ. Наприклад, у справі N 3-6162/12 протокол про порушення митних правил N 0810/10000/12 складено 19.06.2012 р. про те, що 10.07.2011 р. директором ТОВ гр. М. було вчинено дії, що призвели до переміщення через митний кордон України товарів з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві дані щодо вартості товару, його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 483 МК України (в редакції 2012 р.) при тому, що санкція вказаної статті посилює відповідальність порівняно із санкцією ст. 352 МК України (в редакції 2002 р.), оскільки передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів на відміну під санкції ст. 352 МК України, чинної на час переміщення товарів, яка передбачала штраф від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або конфіскацію товарів.

Суддя, розглядаючи вказану справу, визнав гр. М. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України (в редакції 2002 р.), при цьому жодним чином не обґрунтував можливості та необхідності перекваліфікації дій винної особи, лише навів зміст ст. 352 (в редакції 2002 р.), ч. 1 ст. 483 (в редакції 2012 р.) МК України та ст. 3 МК України, а також зазначив, що гр. М. вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві дані відносно найменування та технічних можливостей товару, в той час коли згідно з протоколом та за обставинами справи документи містили неправдиві дані щодо вартості товару. Також у постанові судді зазначено, що вартість предметів правопорушення становить 56810 грн., а згідно з протоколом та матеріалами справи — 645128,67 грн.

Отже, ст. 527 МК України передбачено, що у справі про порушення митних правил суддя, що розглядає справу, виносить одну із таких постанов, зокрема п. 2 ч. 1 — постанову про накладення адміністративного стягнення.

Виходячи із вимог ст. 489 МК України, якою передбачено обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил, винесення постанови про накладення адміністративного стягнення означає, що вчинення правопорушення митних правил особою, яка притягається до відповідальності, доведено в повному обсязі, підтверджується зібраними у справі доказами, що особа винна у порушенні митних правил і на неї має бути накладено адміністративне стягнення, передбачене санкцією конкретної статті МК України.

Мотивувальна частина постанови про накладення адміністративного стягнення має містити чітке формулювання суті правопорушення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків правопорушення, форму вини. В ній має бути зазначено всі необхідні складові того складу правопорушення, за вчинення якого визнано особу винною.

Мова документа повинна бути офіційно-діловою, юридично грамотною з коротким, точним і ясним описом обставин справи.

Аналіз вивчених справ свідчить про те, що нерідко у постановах про накладення адміністративного стягнення у формулювання суті правопорушення, визнаного судом доведеним, переносяться всі обставини, зазначені в протоколі про порушення митних правил, причому більшість постанов починаються із слів: «Як вбачається з протоколу про порушення митних правил», — в зв’язку з наведеним не можливо зробити висновок, де в постанові зазначено обставини, встановлені судом. При цьому в цій частині постанови зазначаються докази, юридична кваліфікація дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наводиться зміст статей МК України, що робить зайвою ту частину мотивувальної частини постанови, де суддя наводить докази та дає юридичну кваліфікацію діям особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Крім цього, майже у всіх справах, що надійшли на узагальнення, в цій частині постанови зазначаються зайві відомості, які за обставин, викладених в постанові, не мають значення для правильного вирішення справи.

Як приклад можна навести справу N 3-6162/12 про правопорушення, передбачене ст. 352 МК України, яке виразилося в тому, що директор ТОВ гр. М. вчинив дії, які призвели до переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві дані щодо вартості товару. В мотивувальній частині постанови, прийнятої за результатами розгляду даної справи, наведено наступні відомості, які, на нашу думку, не мають значення для правильного вирішення даної справи: вид транспорту, в тому числі його реєстраційні номери, яким переміщалися товари через митний кордон України; вага брутто і нетто (достатньо ваги нетто); перелік усіх товаросупровідних документів (достатньо для даної справи вказати інвойс); в цій же частині дана юридична кваліфікація діям гр. М., наведено зміст ст. 459 МК України (хто може бути суб’єктом порушення митних правил), вказано, що товар не вилучався та ким, коли, відносно кого, за якою статтею було складено протокол. Крім того, в цій частині п’ять разів наводиться найменування юридичної особи одержувача товару із зазначенням її юридичної адреси, причому кожний раз із зазначенням поштового індексу, міста, вулиці та першого коду ЄДРПОУ. Проте всі вищенаведені відомості не мають правового значення у даній справі, є зайвими та ускладнюють сприйняття судового рішення.

Досить часто судді у постановах неправильно вживають окремі терміни. Зокрема, у всіх постановах, де накладається такий вид стягнення, як конфіскація, судді вказують: конфіскувати в дохід держави. Хоча відповідно до ст. 465 МК України та ст. 29 КУпАП конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави.

Закриваючи провадження по справі у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, деякі судді вказують: конфісковані товари повернути особі, яка притягається до відповідальності, правильно слід вказувати: вилучені товари, оскільки до прийняття рішення про конфіскацію товари є вилученими.

Неправильно вживати «безпосередній об’єкт правопорушення», оскільки об’єктом правопорушення, пов’язаного з порушенням митних правил, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення. При вчиненні порушення митних правил вилучаються предмети правопорушення — матеріальні предмети, з приводу яких вчиняється правопорушення. Тому правильним буде вживати «безпосередні предмети (предмет) правопорушення».

Неправильно також визнавати особу частково винною, оскільки у випадку, коли одна особа вчинила кілька адміністративних порушень митних правил, справи, які одночасно розглядаються суддею, та у разі відсутності одного із складів правопорушення чи події правопорушення справа в цій частині підлягає закриттю. Крім цього, можливі випадки складення протоколу про порушення митних правил при одночасному переміщенні через митний кордон України товарів, щодо яких існують обмеження на переміщення, та товарів, відносно яких таких обмежень на переміщення немає. У такому випадку необхідно, вмотивувавши рішення суду, виключити з обсягу правопорушення ті товари, на які немає обмежень.

Суддя судової палати з
розгляду кримінальних справ
апеляційного суду м. Києва

М. П. Худик