Рішення Євросуду: Желтяков проти України від 09.06.2011 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 СПРАВА “ ЖЕЛТЯКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ ”

(CASE OF ZHELTYAKOV v. UKRAINE)

Заява 4994/04

Стислий виклад остаточного рішення від 9 червня 2011 року

ECtHR_AuthorityУ вересні 1994 року заявник звернувся до Ленінського районного суду міста Вінниця (далі – суд першої інстанції)  з позовом до державної асоціації «Подільськпроммонтаж».
5 квітня 2000 року суд першої інстанції частково задовольнив позов заявника, присудивши йому відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Рішення суду було виконано частково.
28 вересня 2007 року суд першої інстанції за заявою відповідача скасував рішення від 5 квітня 2000 року в зв’язку з нововиявленими обставинами.
Станом на день ухвалення рішення Європейським судом з прав людини (далі – Європейський суд) інформації про закінчення судового розгляду цієї справи не було.
Справа розглядалась також Попільнянським районним судом Житомирської області, Полянським районним судом Хмельницької області, апеляційним судом Вінницької області, апеляційним судом Хмельницької області, Верховним Судом України.
До Європейського суду заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) на те, що скасування остаточного рішення суду від 5 квітня 2000 року порушило принцип юридичної визначеності, за п. 1 ст. 6, ст.ст. 8 і 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу на надмірну тривалість невиконання рішення суду від 5 квітня 2000 року, а також за п. 1 ст. 6 та за ст. 13 Конвенції на тривалість розгляду його справи. Заявник скаржився також щодо інших питань, посилаючись на п. 1 ст. 6, ст. 8 та ст. 13 Конвенції та за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції

Європейський суд визнав порушення п.1 ст. 6 Конвенції в зв’язку з тим, що обґрунтування національного суду необхідності скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не може вважатись належним в контексті обставин цієї справи і, відповідно, таке скасування призвело до порушення принципу юридичної визначеності.

Європейський суд визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в зв’язку з тим, що, по-перше, остаточне рішення суду до скасування тривалий час  залишалось невиконаним, та, по-друге, скасування судового рішення з порушенням принципу юридичної визначеності не може вважатись виправданням його невиконання.

Європейський суд також визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв’язку з незабезпеченням національними судами розгляду справи заявника в «розумний строк», зазначивши, що основні затримки у провадженні  мали місце з вини судів першої інстанції.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

«1.  Оголошує скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо скасування рішення суду від 5 квітня 2000  року, за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу щодо тривалого часткового невиконання цього рішення, а також за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості судового провадження прийнятними, а решту скарг – неприйнятними;

2.  Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції в зв’язку з скасуванням рішення від 5 квітня 2000 року;

3.  Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу в зв’язку з тривалим частковим невиконанням рішення від 5 квітня 2000 року;

4.  Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції в зв’язку з надмірною тривалістю судового провадження;

5.  Постановляє, що:

(a)  протягом трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного, держава-відповідач має сплатити заявнику 30 640 (тридцять тисяч шістсот сорок) євро відшкодування матеріальної шкоди та 6 200 (шість тисяч двісті) євро відшкодування моральної шкоди, які мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, що може бути стягнено з цих сум;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені уми нараховується простий відсоток  (settlement simple) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;

6.  Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції.»