20200916 № 520/4150/19 ВС: інфомаційний характер службової інформації

розблокування податкових накладних, податковий адвокат, оскарження податкових повідомлень-рішень, АБ "Власова "Вектор", оскарження наказу про перевірку,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Триваюче правопорушення несвоєчасна сплата ЄСВ, адміністративна відповідальність, ст. 38 КУпАП, штраф, санкція, строк давності16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 520/4150/19

адміністративне провадження № К/9901/32472/19

Аналізуючи доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем документів, у яких зазначались би технічні характеристики товарів, придбаних у ТОВ «Софі Форт», ТОВ «ЖСК ПРОМЕТЕЙ» та ТОВ «БАРДО ГРУП», суди виходили з того, що такі документи не містять відомостей про учасників, умови господарських операцій та не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, які фіксують рух активів, відтак вони не можуть слугувати підтвердженням чи спростуванням реальності господарської операції.

Перевіряючи решту доводів про наявність порушень вимог податкового законодавства, які є в акті перевірки, суди попередніх інстанцій встановили, що такі ґрунтуються на висновках інших (регіональних) контролюючих органів, викладених у формі листів. Саме тому, за висновком судів, означена податкова інформація не може слугувати беззаперечним доказом того, що між позивачем та його контрагентами не проводились господарські операції, оскільки податкові органи не досліджували всіх обставин відповідних операцій на предмет встановлення факту поставки товару.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 4 червня 2020 року у справі № 340/422/19.

Біль того, у випадку, якщо в силу закону податковим органом отримано податкову інформацію, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності контрагента, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Як встановили суди, викладена в листах податкова інформація ґрунтувалася лише на аналізі інформації з баз даних податкового органу та носить інформативний характер. Натомість, податковий орган не надав доказів того, що ним перевірялися первинні документи контрагентів позивача, що свідчить про безпідставність його висновку щодо нереальності спірних господарських операцій.

Отже, аналізуючи наведені контролюючим органом доводи суди вважали, що такі не свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, а наведені позивачем аргументи та докази, надані на їх підтвердження, повною мірою спростовують висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді доповідача — Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (головуючий суддя Тітов О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя — Бегунц А.О., суддя — Русанова В.Б., Рєзнікова С.С.) у справі №520/4150/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Лайт-Тек» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Лайт-Тек» (далі — ТОВ «Фірма Лайт-Тек», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення — рішення від 19 березня 2019 року №00000641401. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що висновки акта перевірки є неправомірними й такими, що не відповідають дійсності, а прийняте за її результатами податкове повідомлення — рішення, — незаконним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що встановлені податковою перевіркою факти свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, однак суди цим обставинам надали неправильну правову оцінку й безпідставно задовольнили позовні вимоги Товариства.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін як законні й обґрунтовані.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача, — Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, його правонаступником — Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, у зв`язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма Лайт-Тек» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, та законодавства з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2016 по 30 вересня 2018 року.

За наслідками перевірки складено акт 19 лютого 2019 року, яким встановлено порушення позивачем: п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1, п.134.1, ст.134, п.135.1, ст.135 Податкового кодексу України (далі — ПК України), в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 497579 грн; п. 176.2 ст.176 ПК України в частині неподання підприємством податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 1 квартал 2016 року.

На підставі висновків акта перевірки, 19 березня 2019 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення — рішення №00000641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 621973,75 грн (за основним платежем — 497579,00 грн та за штрафними санкціями — 124394,75 грн).

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки вважав, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем спірних господарських операцій, та б свідчили про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

За встановленими судами обставинами справи, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податкових зобов`язань з податку на прибуток за наслідками аналізу взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «Софі Форт», ТОВ «ЖСК Прометей» та ТОВ «Бардо Груп».

Суди встановили, що між ТОВ «ФІРМА ЛАЙТ-ТЕК» (покупець) та ТОВ «Софі Форт» (постачальник) укладено договір поставки товару №13/07 від 10 липня 2017 року, за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві комплектуючі матеріали до світильників, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється транспортом покупця зі складу постачальника.

Аналогічного змісту договори поставки комплектуючих матеріалів до світильників були укладені позивачем з ТОВ «Бардо Груп» та з ТОВ «ЖСК Прометей» (договори №23/11/01 від 14 листопада 2017 року та №24/11 від 15 липня 2017 року відповідно).

На підтвердження факту виконання означених договорів та безпосередньої поставки товару позивачем надавались до перевірки податкові накладні, які були зареєстровані контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних, та видаткові накладні. Окрім того, факт завантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей як етапу їх перевезення підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними, а факт оплати отриманих товарів — наданими позивачем платіжними дорученнями.

Як встановили суди, придбаний у контрагентів товар (комплектуючі матеріали до світильників) був використаний ТОВ «Фірма Лайт-Тек» у виробництві (збірці) світильників у межах господарської діяльності згідно з КВЕД 27.40 «виробництво електричного освітлювального устаткування».

Проаналізувавши надані позивачем первинні та бухгалтерські документи, суди встановили, що вони містять назву, дату складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Окрім того, як встановили суди, факт придбання ТОВ «ФІРМА ЛАЙТ-ТЕК» товару за вказаними вище договорами поставки, як і факт його використання у господарській діяльності підприємства, підтверджено судовими рішеннями у справі №520/10016/18, які набрали законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо заниження позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Софі Форт», ТОВ «ЖСК ПРОМЕТЕЙ» та ТОВ «БАРДО ГРУП».

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача щодо невідповідності адреси навантаження у товарно-транспортних накладних юридичній адресі постачальників ТОВ «Софі Форт» та ТОВ «ЖСК ПРОМЕТЕЙ», суди виходили з того, що за умовами договорів поставка товару здійснювалась транспортом покупця зі складу постачальника (який знаходився за адресою: м. Харків, вул. Новожанівська, буд. 1). У зв`язку з викладеним суди дійшли висновку, що товарно-транспортні накладні відповідають умовам укладених договорів поставки та підтверджують господарські операції між ТОВ «Фірма Лайт-Тек» та його контрагентами.

Аналізуючи доводи контролюючого органу щодо ненадання позивачем документів, у яких зазначались би технічні характеристики товарів, придбаних у ТОВ «Софі Форт», ТОВ «ЖСК ПРОМЕТЕЙ» та ТОВ «БАРДО ГРУП», суди виходили з того, що такі документи не містять відомостей про учасників, умови господарських операцій та не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, які фіксують рух активів, відтак вони не можуть слугувати підтвердженням чи спростуванням реальності господарської операції.

Перевіряючи решту доводів про наявність порушень вимог податкового законодавства, які є в акті перевірки, суди попередніх інстанцій встановили, що такі ґрунтуються на висновках інших (регіональних) контролюючих органів, викладених у формі листів. Саме тому, за висновком судів, означена податкова інформація не може слугувати беззаперечним доказом того, що між позивачем та його контрагентами не проводились господарські операції, оскільки податкові органи не досліджували всіх обставин відповідних операцій на предмет встановлення факту поставки товару.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19.

Біль того, у випадку, якщо в силу закону податковим органом отримано податкову інформацію, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності контрагента, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Як встановили суди, викладена в листах податкова інформація ґрунтувалася лише на аналізі інформації з баз даних податкового органу та носить інформативний характер. Натомість, податковий орган не надав доказів того, що ним перевірялися первинні документи контрагентів позивача, що свідчить про безпідставність його висновку щодо нереальності спірних господарських операцій.

Отже, аналізуючи наведені контролюючим органом доводи суди вважали, що такі не свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, а наведені позивачем аргументи та докази, надані на їх підтвердження, повною мірою спростовують висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень-рішень.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі доводи сторін. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій при дослідженні доказів судом касаційної інстанції не встановлено.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга контролюючого органу підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ним судові рішення — без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області) — без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська