2007.07.25 № 09.1-22/688 ВАСУ: деяки питання застосування КАСУ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

067 86 244 17, юрист, адвокат, судебная практика
067 86 244 17, юрист, адвокат, судебная практика

Л И С Т

25.07.2007 N 09.1-22/688

Адміністративним судам
України

Про деякі питання практики застосування адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів


1. Чи підвідомчі адміністративним судам спори за позовами органів державної податкової служби про визнання правочину недійсним?

Згідно пунктів 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (далі — КАС) справа адміністративної юрисдикції — це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень (орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС ( 2747-15 ) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ( 509-12 ) передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій належить звернення в суди з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках — коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Отже, виходячи зі змісту пункту 7 частини 1 статті 3 КАС ( 2747-15 ) та пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ( 509-12 ) державна податкова інспекція як орган державної влади, який, звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції, виступає суб’єктом владних повноважень.

2. Який порядок призначення колегіального розгляду справи за клопотанням однієї зі сторін, яка бере участь у справі?

Відповідно до статті 24 КАС ( 2747-15 ) адміністративні справи розглядаються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд справи.
Питання про визначення складу колегії суддів пов’язане із забезпеченням організаційної діяльності суду. Тому можливе посилання на Закон України «Про статус суддів» ( 2862-12 ) в частині повноважень голови та його заступників щодо здійснення організаційного керівництва та сталої практики призначення колегіального розгляду справи здійснюється суддею, що займає адміністративну посаду, за умови, коли відповідне клопотання заявлене до відкриття провадження в адміністративній справі.
КАС ( 2747-15 ) визначив лише загальний порядок вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у справі, зокрема положення статті 133 КАС є неповним, оскільки частина друга статті 24 КАС обумовлює особливість призначення колегіального розгляду справи шляхом закріплення права на клопотання про колегіальний розгляд справи виключно за сторонами, а не за будь-яким учасником судового процесу, а також з ініціативи судді в разі особливої складності справи. Тому в разі вирішення клопотання про колегіальний розгляд справи суд постановляє ухвалу, без визначення персонального складу колегії суддів.

3. Яким чином слід визначати складність адміністративної справи?

При визначенні критеріїв особливої складності справи необхідно зауважити, що це суто оціночне поняття, тому визначення ступеня складності справи не може обмежуватися вичерпним переліком критеріїв і має визначатися судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи, наприклад: предмет спору, кількісний склад учасників судового розгляду, обсяг необхідних для вирішення справи доказів, правові підстави позову, великий суспільний інтерес до справи та ін. (частина 2 статті 24 КАС ( 2747-15 ).

4. Який порядок направлення судових документів (повістки про виклик і повістки-повідомлення) особам, які беруть участь у справі?

Главою 3 статті 33 КАС ( 2747-15 ) врегульований порядок надсилання судових викликів і повідомлень, які згідно КАС здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями рекомендованою кореспонденцією або кур’єром.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 227 КАС ( 2747-15 ) розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, є підставою для обов’язкового скасування судового рішення, тому вважається необхідним надсилання повісток про виклик рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з урахуванням статті 35 КАС.
Повістка вручається виключно під розписку або безпосередньо в суді не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання.

5. Чи підлягає стаття 102 КАС ( 2747-15 ) застосуванню при вирішенні питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду? Чи кореспондується зазначена норма із приписами статті 100 КАС?

Стаття 100 КАС ( 2747-15 ) визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду і є спеціальною по відношенню до статті 99 КАС, яка визначає ці строки. Із аналізу положень статті 100 КАС вбачається, що незалежно від закінчення строку звернення до суду позовні заяви приймаються до розгляду судом. Суд може відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до суду, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Стаття 102 КАС ( 2747-15 ) не застосовується при вирішенні питання про поновлення строків звернення до адміністративного суду.

6. Який порядок застосування частини другої статті 105 КАС ( 2747-15 ) щодо надання службовцем апарату адміністративного суду допомоги в оформленні позовної заяви?

Із змісту частини другої статті 105 КАС ( 2747-15 ) вбачається, що службовці апарату місцевого адміністративного суду можуть надавати на прохання позивача допомогу лише в оформленні позовної заяви, шляхом роз’яснення відповідності позовної заяви, зокрема, положенням статей 105, 106 КАС, а не стосовно її змісту та правового обґрунтування.
Службовець, який має право надавати таку допомогу, призначається наказом голови суду.

7. Який порядок застосування положень частини третьої статті 16 та пункту 5 частини першої статті 106 КАС ( 2747-15 ) стосовно забезпечення судом надання правової допомоги?

Відповідно до положень зазначених норм, які кореспондуються між собою, забезпечення надання правової допомоги має бути вирішене відповідним законом. У випадку заявлення клопотання про забезпечення надання правової допомоги, до прийняття такого закону, суд має задовольнити його лише в межах, визначених частиною другою статті 105 КАС ( 2747-15 ) стосовно надання допомоги в оформленні позовної заяви.

8. Чи має право головуючий суддя у справах, призначених для колегіального розгляду, одноособово здійснювати підготовче провадження у справі відповідно до статті 110 КАС ( 2747-15 ) ?

Із системного аналізу статей 110, 111, 123 КАС ( 2747-15 ) вбачається, що підготовку справи до судового розгляду одноособово здійснює суддя, який відкрив провадження у справі і призначений головуючим. Головуючий суддя вчиняє всі дії в межах підготовчого провадження, після завершення якого справа призначається до розгляду, який здійснюється колегією суддів. Підготовче провадження здійснюється колегіально у випадку, коли адміністративна справа може бути розглянута на цій стадії.

9. Який процесуальний порядок об’єднання та роз’єднання справ відповідно до статті 116 КАС ( 2747-15 ) ?

У розумінні статті 116 КАС ( 2747-15 ) питання про об’єднання та роз’єднання справ вирішується після відкриття провадження в адміністративній справі у призначеному попередньому судовому засіданні виключно за однорідними адміністративними позовами. Вимоги, що належать до різних юрисдикцій, не об’єднуються в одне провадження.
Про об’єднання чи роз’єднання справ суддею, у якого вони знаходяться, виноситься ухвала. Ухвала про об’єднання чи роз’єднання справ не оскаржується.
Пунктами 3.12, 3.13 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 N 155 ( z1345-06 ), встановлено порядок оформлення справ, що об’єднуються чи роз’єднуються.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд може дійти висновку про те, що у позовній заяві об’єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства. В такому випадку суд відкриває провадження у справі за адміністративною позовною вимогою і на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС ( 2747-15 ) відмовляє у відкритті провадження стосовно вимог, які не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо такі обставини стали відомі суду на стадії розгляду адміністративної справи, то адміністративна позовна вимога підлягає подальшому розгляду, а відносно інших вимог суд закриває провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 157 КАС).
У випадку скасування ухвали про закриття провадження у справі позовні вимоги розглядаються окремо в загальному порядку.

10. Чи можливе застосування заходів забезпечення позову згідно статей 117, 118 КАС ( 2747-15 ) лише під час підготовчого провадження чи на будь-якій стадії розгляду справи до винесення рішення?

Відповідно до частини другої статті 117 КАС ( 2747-15 ) ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд постановляє на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо клопотання про це надійшло до суду апеляційної інстанції.

11. Які особливості надіслання адміністративних справ судом першої інстанції до апеляційного адміністративного за правилами КАС ( 2747-15 ) ?

Статтею 186 КАС ( 2747-15 ) встановлений порядок і строки апеляційного оскарження. Послідовність та порядок дій суду першої інстанції після одержання апеляційних скарг визначені статтею 188 КАС.
При поданні заяви про оскарження рішення суду першої інстанції в обов’язковому порядку повинна бути подана і апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Згідно з пунктом 5 статті 186 КАС ( 2747-15 ) апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження (протягом 10 днів з дня проголошення постанови та протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали).
Якщо ухвалу суду, що оскаржується, було ухвалено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви починає обчислюватися з дня, коли ця особа отримала ухвалу суду.
Лише тоді, коли суд першої інстанції одержить всі апеляційні скарги від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, разом з адміністративною справою надсилає їх до суду апеляційної інстанції.

12. Який порядок застосування частини п’ятої статті 75 та частини шостої статті 118 КАС ( 2747-15 ) стосовно подальшого розгляду справи у випадку оскарження ухвали про забезпечення доказів та ухвал з питань забезпечення адміністративного позову?

За загальним правилом статті 188 КАС ( 2747-15 ) після надходження апеляційної скарги на ухвалу суду, що оскаржується, справа разом з апеляційною скаргою надсилається до суду апеляційної інстанції.
Однак частина п’ята статті 75, частина шоста статті 118 КАС ( 2747-15 ) є спеціальними нормами для забезпечення виконання яких, в разі оскарження зазначених ухвал, місцевий адміністративний суд направляє суду апеляційної інстанції окремі матеріали адміністративної справи (копії позовної заяви, заяви про забезпечення доказів чи клопотання про забезпечення позову, оригінал ухвали, що оскаржується, тощо) та вживає заходи до подальшого розгляду справи по суті заявлених вимог.
Після розгляду скарги апеляційним судом зазначені матеріали долучають до матеріалів адміністративної справи.

13. Чи має право суд першої інстанції повертати заявникам апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, що не оскаржуються згідно вимог КАС ( 2747-15 ) ?

Дії суду першої інстанції після одержання апеляційних скарг визначені статтею 188 КАС ( 2747-15 ), якою не передбачено повернення цим судом апеляційних скарг заявнику. Ці питання вирішує апеляційний суд.

14. Чи означає відсутність процесуального інституту зустрічного позову у КАС ( 2747-15 ) неможливість його застосування в адміністративному процесі, чи зустрічні позови можуть подаватися за аналогією закону на підставі статей 123, 124 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) ?

Відсутність процесуального інституту зустрічного позову є особливістю адміністративного судочинства порівняно з цивільним та господарським процесами.
Аналогія закону на підставі статей 123, 124 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) не може бути застосована у адміністративному процесі, оскільки КАС ( 2747-15 ) не передбачено об’єднання справ за участі одних і тих же сторін, які в одній справі мають статус позивача, а в іншій — відповідача. Відповідач у справі може заявити свої вимоги до позивача у формі окремого позову і таким чином реалізувати своє право на судовий захист.

15. Чи можна вважати вимогу Пенсійного фонду України про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків виконавчим документом?

Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» ( 606-14 ). Пунктом 9 частини 2 статті 3 вищезазначеного Закону до переліку виконавчих документів віднесено рішення інших державних органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ) вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та передбачає її виконання державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Таким чином, вимоги Пенсійного фонду України по сплаті недоїмки по страхових внесках є виконавчим документом, а виконавче провадження має порушуватися на підставі пункту 3 статті 18 зазначеного Закону.

16. Чи мають право органи державної податкової служби застосовувати до суб’єктів господарювання фінансові санкції, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ( 481/95-ВР ) ?

Відповідно до абзацу 6 пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ( 509-12 ) Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану, зокрема, із застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
З огляду на викладене, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» ( 509-12 ) органам державної податкової служби надано право застосовувати до суб’єктів господарювання фінансові санкцій, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ( 481/95-ВР ).

17. Який порядок здійснення кожного наступного перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу?

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ) у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
У 2007 році перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ) провадиться з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії (стаття 102 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 N 489-V ( 489-16 ).
Таким чином, з 01.01.2007 (дата набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ( 489-16 ) перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам може бути проведено не раніше як через 24 місяці після призначення або попереднього перерахунку пенсії, якщо такий проводився. Перерахунок пенсії здійснюється з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
До 2007 року законодавство України не передбачало обмеження можливості працюючого пенсіонера вперше скористатися правом на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення. Однак наступний перерахунок пенсії міг бути проведений не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому врахуванню підлягав лише страховий стаж після призначення пенсії.

В.о. Голови Вищого
адміністративного суду України М.Сірош