2012.10.31 № ВСУ: звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України

067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 31 жовтня 2012 року

Правова позиція

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Яреми А. Г., суддів — Патрюка М. В., Жайворонок Т. Є., Охрімчук Л. І., Григор’євої Л. І., Лященко Н. П., Романюка Я. М., Гуменюка В. І., Онопенка В. В., Сеніна Ю. Л., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа — ОСОБА_2, про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 7 лютого 2012 року та ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року, встановила:

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» перетвореного в подальшому в публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі — ПАТ КБ «Надра») про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач зазначав, що працював провідним спеціалістом центру розвитку компетенцій Управління розвитку персоналу Департаменту управління персоналом ВАТ КБ «Надра». В листопаді 2008 року та січні 2009 року працедавцем були порушенні встановленні законом строки виплати заробітної плати. Також в листопаді 2008 року його було примусово відправлено у відпустку за власний рахунок без збереження заробітної плати, а впродовж січня та лютого 2009 року від нього вимагали звільнення з роботи за власним бажанням, мотивуючи це потребою у скороченні чисельності працівників у зв’язку з проведенням антикризових дій та з метою оптимізації витрат працедавця. За таких обставин 13 лютого 2009 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України по причинні порушення працедавцем законодавства про працю. Однак, 13 лютого 2009 року його було звільнено з роботи по ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Вважаючи, що працедавець незаконно змінив правові підстави його звільнення, позивач просив змінити формулювання причин розірвання договору з ним з ч. 1 ст. 38 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а також стягнути на його користь з працедавця передбачену ст. 44 КЗпП України вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду м. Києва від 7 лютого 2012 року та судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 38 КЗпП України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення особи, яка надає правову допомогу позивачу ОСОБА_1 — адвоката ОСОБА_3, на підтримання заяви та представника ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_4 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до змісту ст. 360 4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у разі, якщо установить, що воно є незаконним.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував з ПАТ КБ «Надра» в трудових стосунках на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк. 13 лютого 2009 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням у зв’язку з порушенням працедавцем законодавства про працю (ч. 3 ст. 38 КЗпП України). В той же день його було звільнено з роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Вважаючи таке звільнення правомірним суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що порушення працедавцем законодавства про працю носило разовий характер, було викликано поважними причинами і не потягло за собою істотного порушення трудових прав позивача.

Однак, при цьому судом не було враховано того, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Крім того, суд не врахував, що працедавець не вправі самостійно змінювати визначену працівником причину звільнення з роботи.

За таких обставин, рішення суду не можна визнати законним.

У справі з подібних правовідносин за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «Надра», на ухвалене 11 травня 2012 року судом касаційної інстанції рішення в якій посилається заявник, суд касаційної інстанції вказав, що за наявності факту порушень законодавства про працю працівник має підстави для реалізації передбаченого ч. 3 ст. 38 КЗпП України права на розірвання трудового договору у визначений ним строк з отриманням вихідної допомоги (справа N 6-35524ск11).

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах і відповідно до п. 1 ст. 355 та ч. 1 ст. 360 4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду касаційної інстанцій і передачі справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360 3, ч. ч. 1, 2 ст. 360 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий
А. Г. Ярема
Судді:
М. В. Патрюк

Л. І. Григор’єва

В. І. Гуменюк

Т. Є. Жайворонок

Н. П. Лященко

В. В. Онопенко

Л. І. Охрімчук

Я. М. Романюк

Ю. Л. Сенін