2012.11.07 № 6-129цс12 ВСУ: припинення, основне

Припинення основного зобов'язання, припинення порукиП О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7 листопада 2012 року   м. Київ

 Згідно із ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Згідно із ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що порука припиняється в разі припинення основного зобов’язання, отже припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення поруки, тому що зобов’язання за кредитним договором припинилося.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

 

суддів: Григорєвої Л.І., Лященко Н.П., Патрюка М.В.,
  Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Романюка Я.М.,
  Жайворонок Т.Є., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,-
       

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНЕЖ», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

 У березні 2010 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі – ПАТ “ПУМБ”) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНЕЖ» (далі – ТОВ «СЕНЕЖ») та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 14 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» (далі – ЗАТ “ПУМБ”), правонаступником якого є ПАТ “ПУМБ”, і ТОВ «СЕНЕЖ» було укладено кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 1 млн 400 тис. грн, а зазначене товариство зобов’язалось використати отриманий кредит за цільовим призначенням і повернути банку кредитні кошти в повному обсязі зі сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та у строки, установлені кредитним договором, але не пізніше 14 липня 2009 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 14 січня 2008 року був укладений договір поруки НОМЕР_2, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання за належне виконання умов кредитного договору ТОВ «СЕНЕЖ» у повному обсязі, включаючи сплату товариством основного боргу, відсотків, комісій і неустойки. Банк належним чином виконав свої зобов’язання, проте ТОВ «СЕНЕЖ» своїх зобов’язань за кредитним договором не виконало у зв’язку із чим станом на 1 лютого 2010 року утворилася заборгованість, просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку 1 млн 664 тис. 689 грн 46 коп. заборгованості за кредитним договором, 1 700 грн  судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня                2011 року позов ПАТ “ПУМБ” задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ «СЕНЕЖ» та ОСОБА_1 на його користь 1 млн. 664 тис. 689 грн 46 коп. заборгованості за кредитним договором, 1 700 грн  судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада          2011 року рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «СЕНЕЖ» скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог до ТОВ «СЕНЕЖ»; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від                          29 листопада 2011 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від               1 серпня 2012 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), – неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року.

ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в указаному для прикладу судовому рішенні, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «ПУМБ» Міщенка С.Г., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Судами встановлено, що 14 січня 2008 року між ЗАТ “ПУМБ” (правонаступником якого є ПАТ “ПУМБ”) та ТОВ «СЕНЕЖ» було укладено кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кредит у розмірі  1 млн 400 тис. грн, а ТОВ «СЕНЕЖ» прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити банку відсотки за користування кредитом і повернути його в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені кредитним договором, але не пізніше 14 липня 2009 року (а.с. 9-17).

З метою забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «СЕНЕЖ» перед банком за кредитним договором 14 січня 2008 року між ЗАТ “ПУМБ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки НОМЕР_2, за яким поручитель зобов’язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором (а.с. 20-23).

ЗАТ “ПУМБ” належним чином виконало свої обов’язки за кредитним договором, відкривши ТОВ «СЕНЕЖ» позичковий рахунок і надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером НОМЕР_3 від 16 січня 2008 року, а також випискою операцій та оборотів за позичковим рахунком ТОВ «СЕНЕЖ» від 20 січня 2010 року за період з 14 січня 2008 року до 20 січня 2010 року (а.с. 18-19).

Проте позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором не виконав, у зв’язку із чим станом на 1 лютого 2010 року утворилася заборгованість, яка складає: 1 млн 400 тис. грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 99 729 грн 86 коп. — заборгованість за відсотками за користування кредитом, 161 959 грн 60 коп. — пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а всього 1 млн 664 тис. 689 грн 46 коп.  (а.с. 5-6).

Як убачається з постанови господарського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2010 року, ТОВ «СЕНЕЖ» визнано банкрутом, а згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16 грудня 2010 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи — ТОВ «СЕНЕЖ» — у зв’язку з визнанням її банкрутом (а.с. 54, 109).

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «СЕНЕЖ» та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до                        ТОВ «СЕНЕЖ», апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що грошове зобов’язання ТОВ «СЕНЕЖ» перед ПАТ «ПУМБ» було припинено у зв’язку з ліквідацією цієї юридичної особи, однак, залишаючи рішення суду без змін у частині позовних вимог до ОСОБА_1, виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, тобто за умови виконання позичальником усіх боргових зобов’язань за кредитним договором.

Разом із тим у наданому як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року суд дійшов протилежного висновку про те, що оскільки припинилося забезпечене порукою зобов’язання, зокрема у зв’язку з ліквідацією юридичної особи-боржника, це є підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України.

 

Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 559 ЦК України.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Таким чином, грошове зобов’язання ТОВ «СЕНЕЖ» перед ПАТ «ПУМБ» було припинено у зв’язку з ліквідацією цієї юридичної особи.

Згідно із ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що порука припиняється в разі припинення основного зобов’язання.

Рішення суду у справі, яке переглядається, не ґрунтується на вимогах матеріального права, оскільки всупереч зазначеному суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом не може бути підставою припинення поруки, тому що зобов’язання за кредитним договором не припинилося.

Крім того, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі (п. 7 ч. 1                   ст. 205 ЦПК України).

За таких обставин заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року — скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

 

Головуючий                           

 

 

 

А.Г. Ярема

 

Судді:                                      Л.І. Григор’єва

 

 

Л.І. Охрімчук
В.І. Гуменюк

 

 

М.В. Патрюк
Т.Є. Жайворонок

 

 

Я.М. Романюк
Н.П. Лященко

 

 

Ю.Л. Сенін
В.В. Онопенко