2012.05.07 № 21-296а11 ВСУ: зміни до особової картки платника податків

067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

 ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2012 року                                                                                                            м. Київ

У березні 2007 року Компанія звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії СДПІ щодо розподілу та спрямування сум, сплачених згідно з платіжними дорученнями від 4 грудня 2006 року № 8190, від      5 грудня № 8223, від 6 грудня № 8289, від 8 грудня № 8360, від 18 грудня № 8497, від 20 грудня № 8537, від 22 грудня № 8637 на погашення податкового боргу та пені; зобов’язати відповідача врахувати суми, сплачені зазначеними платіжними дорученнями, виключно в рахунок погашення зобов’язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу згідно з призначенням, вказаним у платіжних дорученнях, та внести відповідні зміни до картки особового рахунку позивача.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що облік платежів у картці особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб’єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.

Саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов’язки.

Таким чином, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), а справа не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

На обґрунтування заяви Компанією додано ухвалу Вищого адміністративного суду України, зокрема: від 20 березня 2008 року (№ К-31001/07), в якій, на її думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається застосовано одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах. Так, у цій справі, зобов’язуючи податковий орган внести зміни до картки особового рахунку платника податку, касаційний суд не ставив під сумнів, що такий спосіб захисту порушеного права не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Доводи заявника, на думку Верховного Суду України, свідчать про те, що у справі, яка розглядається, касаційний суд допустив неоднакове порівняно з іншими справами застосування норм процесуального права, а саме статті 17 КАС, якою визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Верховний Суд України у складі:

 

головуючого Терлецького О.О.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –

 

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – Компанія) до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі – СДПІ) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

 

У березні 2007 року Компанія звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії СДПІ щодо розподілу та спрямування сум, сплачених згідно з платіжними дорученнями від 4 грудня 2006 року № 8190, від      5 грудня № 8223, від 6 грудня № 8289, від 8 грудня № 8360, від 18 грудня № 8497, від 20 грудня № 8537, від 22 грудня № 8637 на погашення податкового боргу та пені; зобов’язати відповідача врахувати суми, сплачені зазначеними платіжними дорученнями, виключно в рахунок погашення зобов’язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу згідно з призначенням, вказаним у платіжних дорученнях, та внести відповідні зміни до картки особового рахунку позивача.

Господарський суд м. Києва постановою від 21 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада  2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 травня 2011 року, скасовував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрив провадження у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що перерахування позивачем відповідних платежів у рахунок погашення розстрочених податкових зобов’язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу було здійснено на виконання договорів про розстрочення податкових зобов’язань, умовами яких було передбачено суми та строки сплати таких податкових зобов’язань. Розподіл сплачених позивачем сум та їх спрямування у рахунок погашення наявної суми пені умовами зазначених договорів не передбачався.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що облік платежів у картці особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб’єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.

Саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов’язки.

Таким чином, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), а справа не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, Компанія, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень чинного законодавства, а саме, пункту 1 частини першої статті 17 КАС, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2011 року та направити справу на новий розгляд до цього суду.

На обґрунтування заяви Компанією додано ухвалу Вищого адміністративного суду України, зокрема: від 20 березня 2008 року (№ К-31001/07), в якій, на її думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається застосовано одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах. Так, у цій справі, зобов’язуючи податковий орган внести зміни до картки особового рахунку платника податку, касаційний суд не ставив під сумнів, що такий спосіб захисту порушеного права не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Доводи заявника, на думку Верховного Суду України, свідчать про те, що у справі, яка розглядається, касаційний суд допустив неоднакове порівняно з іншими справами застосування норм процесуального права, а саме статті 17 КАС, якою визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» главу 3 розділу IV КАС, зокрема статтю 237, викладено у новій редакції, відповідно до якої Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні норм процесуального права, оскільки відповідно до статті 235 КАС він переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції лише одних і тих самих норм матеріального права.

За таких обставин, Верховний Суд України вважає за необхідне у задоволенні заяви відмовити.

Керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                п о с т а н о в и в:

                                                                              

У задоволенні заяви Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

О.О. Терлецький

Судді:

М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

Л.Ф. Глос

М.І Гриців

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

М.Р. Кліменко

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

О.А. Коротких

В.І. Косарєв

О.В. Кривенда

В.В. Кривенко

В.Л. Маринченко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

П.В. Панталієнко

М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар

О.І. Потильчак

Б.М. Пошва

О.Б. Прокопенко

А.І. Редька

Я.М. Романюк

А.М. Скотарь

Т.С. Таран

Ю.Г. Тітов

І.Б. Шицький

В.Ф. Школяров

А.Г. Ярема