2013.10.15 № 3-30гс13 ВСУ: попередня оплата та застосування ст. 625 ЦК

попередня оплата та застосування ст. 625 ЦК
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року                                                                       місто Київ

Застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов’язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати   нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати. Договором  може  бути встановлений обов’язок продавця сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого      Барбари В.П.,

 

суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С.,
  Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,
  Шицького І.Б.,    

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 27 березня 2013 року у справі
№ 5011-42/13539-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання,

встановила:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нива» (далі – ТОВ «СП «Нива») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом
(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі – ДК «Газ України») 1 840 970,23 грн попередньої оплати за природний газ, 82 697,17 грн інфляційних втрат та 187 304,73 грн – трьох процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач на виконання умов договору поставки природного газу від 8 вересня 2011 року № 06/11-1510 (далі – Договір) отримав від позивача попередню оплату в розмірі 17 000 000 грн, проте ДК «Газ України» всупереч умовам Договору газ не поставило, при цьому попередню оплату повернуло лише частково. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором у частині поставки газу, позивач просив стягнути неповернуту частину попередньої оплати за природний газ в розмірі  1 840 970,23 грн, на яку в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) нарахував інфляційні втрати у сумі 82 697,17 грн та три проценти річних – 187 304,73 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13 листопада 2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду  від 24 січня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ДК «Газ України» на користь ТОВ «СП «Нива» 1 840 970,23 грн безпідставно набутих коштів, 82 697,17 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 187 304,73 грн – три проценти річних із простроченої суми.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 березня 2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду  від 24 січня 2013 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції визнав правильними висновки господарських судів, що обов’язок відповідача повернути суму попередньої оплати за невиконання зобов’язання з поставки газу є грошовим зобов’язанням, тому боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції  за весь час прострочення  та три проценти річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

ДК «Газ України» у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від
27 березня 2013 року у справі № 5011-42/13539-2012 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні аналогічних судових справ, а саме частини другої статті 625 ЦК України.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 9 червня 2011 року у справі
№ 6/167(2010), в якій викладено протилежну правову позицію, а саме відмовлено у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних, виходячи з того, що повернення попередньої оплати є не наслідком порушення відповідачем грошового зобов’язання, а поверненням сплаченого авансу за невиконані підрядні роботи і за своєю суттю не вважається грошовим зобов’язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 8 вересня 2011 року між сторонами у справі укладено Договір, за умовами якого відповідач (постачальник) зобов’язався поставити позивачу (покупець) протягом вересня 2011 року імпортований природний газ в обсязі до 6700 тис. м3 за ціною 3 425,97 грн за 1000 м3 з урахуванням ПДВ та тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, а покупець – прийняти та оплатити вартість газу на умовах попередньої оплати.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів до 5-го та до 15-го числа поточного місяця поставки, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії договору згідно з пунктом 10.1 Договору в частині поставки газу встановлений з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ – до повного їх здійснення.

Платіжними дорученнями від 14 вересня 2011 року № 2732, від 15 вересня 2011 року № 2750, від 16 вересня 2011 року № 2759, від 3 жовтня 2011 року № 2751, від 4 жовтня 2011 року № 2951, № 2952, від 28 листопада 2011 року № 3706, № 3707 підтверджується здійснення позивачем попередньої оплати в сумі 17 000 000 грн за поставку природного газу у вересні 2011 року. Відповідач, прийнявши попередню оплату, поставку газу не здійснив і вимогу позивача про повернення попередньої оплати  виконав частково у розмірі 15 159 029,77 грн.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у  зумовлені  строки  (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму. До відносин  поставки,  не  врегульованих  цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Пунктом 4.1 Договору передбачено обов’язок позивача здійснити оплату 34 % від вартості запланованого місячного обсягу поставки газу.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором, — у строк,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.

Оскільки попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав  суму попередньої оплати товару і не поставив  його у встановлений строк, тому висновок касаційного суду щодо обґрунтованого і законного задоволення вимог в частині стягнення суми попередньої оплати є правильним.

Водночас застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов’язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати   нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати. Договором  може  бути встановлений обов’язок продавця сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену розділом сім Договору.

Таким чином, постанова суду касаційної інстанції в частині стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми є помилковою і підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

Керуючись статтями 11123–11125, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 27 березня 2013 року у справі № 5011-42/13539-2012 скасувати в частині стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий                                                              В.П. Барбара  

 

Судді                                                         

 

 

 

 

М.І. Балюк                        

 

 І.С. Берднік

 

                    В.С. Гуль  

 

                    Т.Є. Жайворонок

 

 

 

     П.І. Колесник

 

                    О.І. Потильчак

 

       І.Б. Шицький