2013.12.10 № 21-157а15 ВСУ: ВМД, митне оформлення, класифікація товару

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 10 грудня 2013 року
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
Якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадків, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у ВМД недостовірних відомостей.
Згідно зі встановленими судами обставинами справи, що переглядається, митниця не довела, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснене у зв’язку з недостовірною інформацією, поданою підприємством.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Кривенка В. В., суддів — Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватної фірми «Кібелла» (далі — Фірма) до Харківської митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Харківська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі — Митниця, ДМСУ відповідно) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення, встановила:

У квітні 2009 року Фірма звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати незаконним податкове повідомлення Митниці форми «Р» від 28 січня 2009 року N 5 про донарахування ввізного мита і штрафних санкцій на загальну суму 15073 грн. 5 коп. (далі — податкове повідомлення) по вантажним митним деклараціям від 16 липня 2007 року N 802000001/7/007580, 30 липня 2007 року N 802000001/7/008580; 6 серпня 2007 року N 802000001/7/0088878 (далі — ВМД).

На обґрунтування позову Фірма зазначила, що відповідач неправомірно прийняв податкове повідомлення та дійшов висновку про порушення чинного законодавства під час здійснення митного оформлення. На думку позивача, він надав усі документи для проведення митного оформлення та встановлення митної вартості, а тому оскільки митний орган будь-яких коригувань не здійснював, підстав для винесення оскаржуваного повідомлення не було.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 1 грудня 2009 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 травня 2010 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 червня 2013 року постанову суду апеляційної інстанції скасував та залишив у силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2009 року.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Митниця, посилаючись на неоднакове застосування підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі — Закон N 2181-III), просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

На підтвердження наведених у заяві доводів Митниця надала рішення Вищого адміністративного суду України: ухвали від 20 березня 2008 року, 3 лютого, 3 листопада 2009 року, 14 червня 2012 року та постанови від 28 лютого, 27 травня, 10 червня 2008 року, 12 лютого 2009 року, 5 березня 2013 року.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що Фірма подала до Митниці ВМД для митного оформлення в режимі імпорту моніторів рідкокристалічних для персональних комп’ютерів торгівельної марки LG за кодом 8471 60 90 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі — УКТЗЕД) за ставкою ввізного мита 0 %.

Зазначені ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі (інспектору) відповідача. Останній здійснив перевірку факту повноти та правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у кожній ВМД відповідним штампом «сплачено» та особистим підписом. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару у зв’язку з виявленими невідповідностями (за умови їх наявності) не скористався.

Митниця провела камеральну перевірку, а на підставі її наслідків — позапланову документальну перевірку, у ході яких встановила, що інформація у графі 31 ВМД не дозволила правильно ідентифікувати вказаний товар щодо його технічних характеристик та призначення. Інформація, що міститься у доданій до ВМД технічній документації, є неповною. Зокрема, відсутня інформація про те, що цей тип моніторів має вбудований ТВ тюнер. Обладнання зазначених моніторів ТВ тюнером зумовило класифікацію цих моніторів в іншій товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД за ставкою ввізного мита 14 %. Наведене, як зазначено в акті перевірки, свідчить про порушення Фірмою статті 267 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі — МК) у частині повноти визначення митної вартості в результаті невірної класифікації товарів, які імпортуються в Україну, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків у сумі 12557 грн. 68 коп., з яких: митний збір за митне оформлення товарів — 4 грн. 94 коп., мито — 10048 грн. 70 коп., податок на додану вартість — 2504 грн. 4 коп.

За результатами камеральної та позапланової документальної перевірок складено акт від 29 грудня 2008 року N 0029/8/800000000/0030035446, на підставі якого з посиланням на Закон N 2181-III та Закон України від 5 лютого 1992 року N 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» (далі — Закон N 2097-XII) позивачу було визначено суму податкового зобов’язання за ставкою ввізного мита у розмірі 14 % та прийнято оспорюване податкове повідомлення.

Ухвалюючи рішення у цій справі, касаційний суд дійшов висновку, що митні органи, приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погодилися з відомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеної імпортером. Тому Митниця не мала правових підстав для прийняття податкового повідомлення у зв’язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

Водночас у рішеннях, наданих Митницею на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями МК. Виявлення митним органом помилки у визначенні коду класифікації товарів у рамках камеральної перевірки є підставою згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III для застосування до платника відповідних правових наслідків, зокрема у вигляді донарахування митних платежів та штрафних санкцій за податковим повідомленням, незалежно від факту закінчення митного оформлення товару.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на таке.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України — це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).

У пункті 19 статті 1 МК міститься визначення терміну «митні процедури», згідно з яким це операції, пов’язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Аналіз наведеного визначення дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз положень наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 265 МК).

Згідно з визначеною Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 9 квітня 2008 року N 339, на виконання вимог статті 265 МК, процедурою контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митними органами, зокрема, шляхом проведення камеральної перевірки. У разі коли в результаті здійснення такого контролю виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою ДМСУ формою. У разі заниження податкового зобов’язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановленому Законом N 2181-III порядку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов’язкові платежі.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митному органу.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

Відповідно до статті 88 МК на декларанта покладено обов’язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації недостовірних відомостей.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що за наслідками камеральної та позапланової документальної перевірок було встановлено факти невірної класифікації коду товарної номенклатури моніторів рідкокристалічних, ввезених позивачем на митну територію України, у зв’язку з відсутністю у доданій до ВМД технічній документації та у графі 31 ВМД інформації про обладнання цього типу моніторів ТВ тюнером, а від його наявності залежить класифікація товару згідно з УКТЗЕД та, відповідно, рівень оподаткування.

Наведене свідчить, що оспорюване податкове повідомлення Митниця прийняла у зв’язку із виявленням методологічної помилки визначення коду товарної номенклатури через зазначення у ВМД недостовірних відомостей щодо технічних характеристик ввезеного позивачем на митну територію України товару.

Ураховуючи наведене, а також те, що рішення касаційного суду у цій справі не відповідає наведеним вимогам законодавства, яке було чинним на час виникнення спірних відносин, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241 — 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву Харківської митниці Міністерства доходів та зборів України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:
В. В. Кривенко
Судді:
М. Б. Гусак

О. А. Коротких

О. В. Кривенда

В. Л. Маринченко

П. В. Панталієнко

О. Б. Прокопенко

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов