2014.11.11 № 3-163гс14 ВСУ: права кредитора — учасник провадження

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 11 листопада 2014 року
права кредитора - учасник провадження
Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заміна кредитора у зобов’язанні не впливає на права та обов’язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Барбари В. П., суддів — Берднік І. С., Гуля В. С., Жайворонок Т. Є., Ємця А. А., Колесника П. І., Потильчака О. І., Шицького І. Б., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Реле» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 червня 2014 року у справі N 44/246-б за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-Інвест» до товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» про визнання банкрутом, встановила:

У серпні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-Інвест» (далі — ТОВ «Житлобуд-Інвест») звернулося до господарського суду м. Києва із заявою про визнання банкрутом відсутнього боржника — товариства з обмеженою відповідальністю «Реле-Інвест» (далі — ТОВ «Реле-Інвест»).

Заяву обґрунтовано тим, що боржник відсутній за місцезнаходженням, що є підставою для звернення до суду на підставі статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Постановою господарського суду м. Києва від 21 вересня 2011 року визнано банкрутом ТОВ «Реле-Інвест»; припинено процедуру розпорядження майном; відкрито ліквідаційну процедуру; визнано розмір вимог кредитора ТОВ «Житлобуд-Інвест» на суму 500000,00 грн.; призначено ліквідатора; зобов’язано ліквідатора повідомити про банкрутство боржника усіх кредиторів, які можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута; зобов’язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру.

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Реле» (далі — ТОВ НВФ «Реле»)звернулося до ліквідатора ТОВ «Реле-Інвест» із заявою про визнання вимог кредитора та включення до реєстру вимог кредиторів.

Заяву обґрунтовано наявністю безспірних вимог кредитора на суму 47495128,88 грн., які підтверджено виконавчим документом (наказом господарського суду м. Києва від 22 серпня 2011 року N 40/223) та не задоволено боржником.

Вимоги ТОВ НВФ «Реле» визнано ліквідатором та включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Реле-Інвест».

Компанія «Фріпорт Юніверсал Інк.» звернулася до суду із клопотанням про заміну кредитора ТОВ НВФ «Реле» компанією «Фріпорт Юніверсал Інк.», посилаючись на набуття прав кредитора на підставі договору про уступку права вимоги.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29 січня 2014 року зазначене клопотання задоволено.

Ухвалу обґрунтовано тим, що право вимоги до ТОВ «Реле-Інвест» у сумі 47495128,89 грн. перейшло до компанії «Фріпорт Юніверсал Інк.» 17 грудня 2012 року у зв’язку з повним виконанням своїх грошових зобов’язань в сумі 330000,00 дол. США перед компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» за договором про відступлення права вимоги від 19 червня 2012 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 березня 2014 року ухвалу господарського суду м. Києва від 29 січня 2014 року скасовано.

Постанову обґрунтовано тим, що право вимоги не перейшло до компанії «Фріпорт Юніверсал Інк.» тому що компанія «Файненс енд Консалтінг ЛТД» як цедент не володіла правом вимоги до боржника, оскільки на момент укладення договору від 19 червня 2013 року, не мала в повному обсязі пакета документів, що підтверджували би перехід права вимоги.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 червня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 березня 2014 року скасовано, ухвалу господарського суду м. Києва від 29 січня 2014 року залишено в силі.

В основу постанови покладено висновки про те, що обґрунтованість прав компанії «Фріпорт Юніверсал Інк.» у даній справі підтверджується дійсністю основного зобов’язання до ТОВ «Реле-Інвест» та фактом обґрунтованості переходу права вимоги до компанії «Фріпорт Юніверсал Інк.».

ТОВ НВФ «Реле» в порядку ст. 111 19 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 червня 2014 року у справі N 44/246-б із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданими заявником копіями постанов Вищого господарського суду України від 10 квітня 2012 року у справі N 21/5009/1079/11-23/5009/5072/11 та від 5 березня 2013 року у справі N 18/1632/11, в яких висловлено правову позицію про те, що при розгляді клопотання про заміну кредитора у справі про банкрутство необхідно надати правову оцінку договорам про відступлення права вимоги, на яких ґрунтуються відповідні клопотання, зокрема, врахувати відповідність таких договорів вимогам статей 512 та 517 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 19 серпня 2006 року між ТОВ «Реле-Інвест» та ТОВ НВФ «Реле» укладено договір N 4/Г-54 про дольову участь у будівництві комплексу у складі жилих будинків, торгово-розважальних і офісних об’єктів із підземним паркінгом.

22 серпня 2006 року між ТОВ «Реле-Інвест» (повіреним) і ТОВ НВФ «Реле» (довірителем) було укладено договір N 4/Г-54 на придбання нерухомості за договором пайового будівництва, попереднім договором або договором купівлі-продажу.

6 червня 2008 року між ТОВ «Реле-Інвест» та ТОВ НВФ «Реле» було укладено договір про розірвання договору від 22 серпня 2006 року N 4/Г-54, згідно з яким сторони домовилися припинити співпрацю за договором доручення від 22 серпня 2006 року N 4/Г-54 та врегулювати фінансові питання.

Рішенням господарського суду м. Києва від 4 серпня 2011 року у справі N 40/223 стягнуто з ТОВ «Реле-Інвест» на користь ТОВ НВФ «Реле» 47495128,89 грн.

1 червня 2012 року між ТОВ НВФ «Реле» (первісним кредитором) та компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги за договором від 6 червня 2008 року про розірвання договору від 22 серпня 2006 року N 4/Г-54, укладеного між ТОВ «Реле-Інвест» і ТОВ НВФ «Реле».

Таким чином, компанія «Файненс енд Консалтінг ЛТД» набула права грошової вимоги на суму 47495128,89 грн. до ТОВ «Реле-Інвест», яку стягнуто за рішенням господарського суду м. Києва від 4 серпня 2011 року у справі N 40/223.

За відступлення вимоги за цим договором новий кредитор повинен сплатити первісному кредитору винагороду в сумі 3793650,42 дол. США, що еквівалент становить 30320751,00 грн.

19 червня 2012 року між компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» (цедентом) і компанією «Фріпорт Юніверсал Інк.» (цесіонарієм) укладено договір про відступлення права вимоги за договором про відступлення права вимоги від 1 червня 2012 року.

Згідно з п. 1.1 цього договору компанія «Файненс енд Консалтінг ЛТД» відступає всі свої права вимоги до ТОВ «Реле-Інвест» (боржника), отримані за договором від 6 червня 2008 року про розірвання договору від 22 серпня 2006 року N 4/Г-54, укладеним між ТОВ «Реле-Інвест» та ТОВ НВФ «Реле» (основний договір) та договором відступлення від 1 червня 2012 року, укладеним між компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» та ТОВ НВФ «Реле», а компанія «Фріпорт Юніверсал Інк.» набуває такі права вимоги. Відступлення набуває чинності з моменту отримання цедентом винагороди за відступлення згідно з п. 2.1 та 2.2 цього договору в сумі 3300000,00 дол. США протягом 14 днів з моменту набрання чинності цим договором.

Компанія «Фріпорт Юніверсал Інк.» сплатила компанії «Файненс енд Консалтінг ЛТД» винагороду в сумі 3300000,00 дол. США (31 липня 2012 року — 1000000,00 дол. США, 22 жовтня 2012 року — 250000,00 дол. США, 26 листопада 2012 року — 250000,00 дол. США, 17 грудня 2012 року — 1800000,00 дол. США).

Компанія «Фріпорт Юніверсал Інк.» повністю виконала свої грошові зобов’язання в сумі 330000,00 дол. США перед компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» за договором від 19 червня 2012 року. При цьому, компанія «Фріпорт Юніверсал Інк.» порушила строк виконання грошових зобов’язань перед компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» за договором, повністю виконавши зобов’язання 17 грудня 2012 року замість належного виконання до 4 липня 2012 року.

3 грудня 2012 року між ТОВ НВФ «Реле» та компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» укладено договір про розірвання договору про відступлення права вимоги від 1 червня 2012 року у зв’язку з несплатою компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» у повному обсязі винагороди за відступлення.

Клопотання компанії «Фріпорт Юніверсал Інк.» обґрунтовано тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 19 червня 2012 Компанія «Фріпорт Юніверсал Інк.» набула, а компанія «Файненс енд Консалтінг ЛТД» відступила право грошової вимоги до боржника за договором про відступлення права вимоги від 1 червня 2012 року, укладеним між компанією «Файненс енд Консалтінг ЛТД» і ТОВ НВФ «Реле», договором від 6 червня 2008 року про розірвання договору від 22 серпня 2006 року N 4/Г-54, укладеним між ТОВ «Реле-Інвест» та ТОВ НВФ «Реле».

Статтею 25 ГПК України передбачено, зокрема, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає кредитора як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

Заміна кредитора у зобов’язанні допускається шляхом відступлення права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.

Отже, особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заміна кредитора у зобов’язанні не впливає на права та обов’язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

Статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов’язанні первісний кредитор у зобов’язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Суд касаційної інстанції правомірно зазначив, що суди всіх інстанцій не встановили під час розгляду даної справи обставини та факти недійсності будь-якого із вказаних договорів про відступлення права вимоги.

Разом з тим статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом зроблено висновок відносно того, що набуття права вимоги до ТОВ «Реле-Інвест» обґрунтоване укладенням договору про відступлення права вимоги від 19 червня 2012 року, а факт дійсності грошового зобов’язання боржника підтверджено матеріалами справи та оцінено судом.

За таких фактичних обставин та правового регулювання відносин між сторонами, Вищий господарський суд України обґрунтовано залишив у силі ухвалу суду першої інстанції, якою задоволено клопотання компанії «Фріпорт Юніверсал Інк.» про заміну кредитора.

З огляду на викладене висновок Вищого господарського суду України у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 111 26 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 червня 2014 року у справі N 44/246-б.

Керуючись статтями 111 23, 111 24, 111 26, 111 28 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Реле» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 червня 2014 року у справі N 44/246-б.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий:
В. П. Барбара
Судді:
І. С. Берднік
В. С. Гуль
Т. Є. Жайворонок
А. А. Ємець
П. І. Колесник
О. І. Потильчак
І. Б. Шицький