2015.01.28 № 6-229цс14 ВСУ: відшкодування роботодавцем замість працівника

 ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
28 січня 2015 року                                                                                 м. Київ
Відшкодування роботодавцем здійснюється, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, є працівником цієї організації, і шкода, заподіяна у при виконанні.
Відшкодування роботодавцем здійснюється, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, є працівником цієї організації, і шкода, заподіяна у при виконанні.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов’язків.
Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв’язку з виконанням трудових (службових) обовязків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов’язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов’язків працівника.
 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,    
суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,-
Лященко Н.П.,    
     

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» до державного підприємства «Оникіївське лісове господарство», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за заявою державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех» (далі – ТОВ «Агротех») звернулося до суду з позовом до державного підприємства «Оникіївське лісове господарство» (далі – ДП «Оникіївське лісове господарство»), ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Зазначало, що 20 жовтня 2012 року о 12 год. 30 хв. рухаючись по вул. Чкалова у с. Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області водій ОСОБА_1 перебуваючи з ДП  «Оникіївське лісове господарство» у трудових відносинах та керуючи автомобілем ВАЗ 21214, номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності товариству, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння не дотримався безпечної швидкості руху і допустив зіткнення з автомобілем «TOYOTA HILUX 2.5 L», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що перебуває у власності ТОВ «Агротех», чим порушив вимоги пунктів 2.5, 13.1 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР). В результаті дорожно – транспортної пригоди (далі – ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження. Розмір майнової шкоди складає 158 764 грн. 86 коп. Відшкодувати шкоду у добровільному порядку відповідачі відмовились.

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Уточнивши позовні вимоги ТОВ «Агротех» просило стягнути з ДП «Оникіївське лісове господарство» 150 тис. грн на відшкодування майнової шкоди та 21 600 грн упущеної вигоди; з ОСОБА_1 — 8 764 грн 86 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 8 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2014 року, позов ТОВ «Агротех» задоволено частково: стягнуто з ДП «Оникіївське лісове господарство» на користь ТОВ «Агротех» 149 483 грн 04 коп. на відшкодування матеріальної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог ТОВ «Агротех» відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2014 року відмовлено ДП «Оникіївське лісове господарство» у відкритті касаційного провадження на піставі пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від   7 листопада 2014 року ДП «Оникіївське лісове господарство» порушує питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування шкоди з ДП «Оникіївське лісове господарство» з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ДП «Оникіївське лісове господарство» посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року.

ДП «Оникіївське лісове господарство» указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДП «Оникіївське лісове господарство» ОСОБА_3 перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини 1 статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 20 жовтня 2012 року о 12 год. 30 хв. рухаючись по вул. Чкалова у с. Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області водій ОСОБА_1 перебуваючи з ДП «Оникіївське лісове господарство» у трудових відносинах та керуючи автомобілем ВАЗ 21214, номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності товариству, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння не дотримався безпечної швидкості руху і допустив зіткнення з автомобілем «TOYOTA HILUX 2.5 L», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що перебуває у власності ТОВ «АГРОТЕХ», чим порушив вимоги пунктів 2.5, 13.1 ПДР. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Частково задовольняючи позов ТОВ «Агротех» суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив лише із факту перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем. Зазначивши при цьому, що не впливають на виникнення обов’язку власника джерела підвищеної небезпеки відшкодувати заподіяну шкоду такі обставини як: у робочий чи не у робочий час працівником було заподіяно шкоду; чи було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівнику у процесі виконання ним трудових обов’язків, чи він самовільно використовував його у своїх особистих цілях.

Разом із тим у іншій справі, яка виникла з подібних правовідносин – відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за аналогічних обставин суд касаційної інстанції в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року дійшов протилежного висновку про необхідність з’ясування зазначених обставин та встановивши, що ДТП сталася у вихідний день, не під час виконання працівником своїх трудових обов’язків, а при використанні автомобіля у власних цілях, дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 1172 ЦК України підстав для покладення відповідальності за шкоду, завдану в результаті ДТП на роботодавця.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов’язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв’язку з виконанням трудових (службових) обовязків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов’язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов’язків працівника.

Висновки суду, у справі яка переглядається, зроблені без врахування зазначених вимог закону.

Крім того, поза увагою суду залишилися і вимоги ст. 16 ЦПК України відповідно до яких не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини 1 статті 360-3, частиною 1 статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву державного підприємства «Оникіївське лісове господарство»  задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

 

А.Г. Ярема

 Судді:                                        Л.І. Григор’єва

 

 Я.М. Романюк

 В.І. Гуменюк

 

 Ю.Л. СенінН.П. Лященко

 

В.М. СімоненкоЛ.І. Охрімчук