2015.03.25 3-24гс15 ВСУ: майнові вимоги до банку

 П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ України
ВАСПриймаючи постанову про задоволення позову Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що вимоги позивача до відповідача не є майновими вимогами, а позивач, відповідно, не є кредитором відповідача на якого поширюються обмеження встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (майнові вимоги).
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки на підставі положень ЦК України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «Про банки і банківську діяльність» судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що між сторонами склалися зобов’язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер,  а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов’язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач – боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку від 18 лютого 2013 року,  у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції чинній на час виникнення спору.
Обґрунтовуючи свої висновки посиланням на те, що у відносинах із договору банківського рахунку клієнт не є грошовим кредитором банку, Вищий господарський суд України не взяв до уваги, що таке визначення поняття кредитора встановлено ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія якого, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на банки, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку – юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.

25 березня 2015 року                                                                                         м. Київ

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого:      Барбари В.П.,

суддів:                    Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,

 

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 910/9232/14 за позовом приватного підприємства «Актівсерв» до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року приватне підприємство «Актівсерв» (далі – ПП «Актівсерв») звернулося до господарського суду м. Києва із позовом про зобов’язання публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі – ПАТ «Банк Форум») переказати грошові кошти у розмірі 24 344,01 грн із поточного рахунка позивача, відкритого у ПАТ «Банк Форум», на рахунок у цьому ж банку для повернення кредиту та процентів за користування ним товариством з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» (далі – ТОВ «ДЦ Делта Спорт»).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 березня 2013 року між
ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «ДЦ Делта Спорт» укладено кредитний договір.

Для забезпечення виконання умов цього кредитного договору, між ПАТ «Банк Форум» і ПП «Актівсерв» укладено договір поруки, згідно з яким ПП «Актівсерв» поручилося за належне та своєчасне виконання ТОВ «ДЦ Делта Спорт».

ТОВ «ДЦ Делта Спорт» вчасно та у повному обсязі здійснювало погашення кредиту, проте за березень–квітень 2014 року можливості здійснити платежі за кредитним договором не було у зв’язку з тим, що підприємству було відмовлено у списанні коштів, оскільки 14 березня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Форум».

29 квітня 2014 року позивач через систему «IFOBS Клієнт-банк» надав відповідачеві платіжне доручення № 158 на суму 24 344,01 грн з призначенням платежу: погашення заборгованості ТОВ «ДЦ Делта Спорт» за кредитним договором.

У відповідь ПАТ «Банк Форум» надіслано лист від 2 квітня 2014 року, яким у списанні коштів відмовлено, та зазначено, що погашення заборгованості за кредитними договорами можна здійснювати виключно шляхом внесення коштів через касу банку або направлення коштів на погашення з рахунків, відкритих в інших банках.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2014 року рішення господарського суду м. Києва від 23 червня 2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 листопада
2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ПП «Актівсерв» задоволено.

Постанову обґрунтовано тим, що вимога позивача до відповідача є не  майновою, а вимогою про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, зокрема перерахувати кошти з рахунку позивача, відкритого у відповідача, на рахунок відповідача, відкритий у самого ж відповідача, з метою погашення заборгованості ТОВ «ДЦ Делта Спорт» за кредитним договором, а отже, позивач не є кредитором відповідача, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

ПАТ «Банк Форум» у порядку ст. 11119 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2014 року у справі
№ 910/9232/14 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 910/9232/14 справу допущено до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданими заявником копіями постанов Вищого господарського суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 910/7157/14, від 2 грудня 2014 року у справі № 910/10423/14 та від 23 грудня 2014 року у справі
№ 910/9228/14, в яких висловлено правову позицію про те, що майнові вимоги позивача як кредитора банку-відповідача не можуть бути задоволені під час запровадження у ньому тимчасової адміністрації та можуть здійснюватися виключно у межах процедури ліквідації банку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між ПАТ «Банк Форум» і ПП «Актівсерв»
18 лютого 2013 року було укладено договір банківського рахунка, відповідно до
п. 1.1 якого банк відповідно до чинного законодавства відкриває клієнту поточний рахунок/-ки для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому.

Відповідно до п. 3.3.1 договору банк зобов’язався своєчасно здійснювати розрахункові операції позивача відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

ПП «Актівсерв» за допомогою автоматизованої банківської системи «IFOBS Клієнт-банк», було надано ПАТ «Банк Форум» платіжне доручення від
29 квітня 2014 року з призначенням платежу: погашення заборгованості ТОВ «ДЦ Делта Спорт» за кредитним договором від 14 березня 2013 року.

Однак зазначене доручення ПАТ «Банк Форум» не було виконано, що обґрунтовано п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Судами також встановлено, що постановою правління Національного банку України від 13 лютого 2014 року №135 ПАТ «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 березня 2014 року № 14 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію з 14 березня
2014 року по 13 червня 2014 року.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація — процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Приймаючи постанову про задоволення позову Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що вимоги позивача до відповідача не є майновими вимогами, а позивач, відповідно, не є кредитором відповідача на якого поширюються обмеження встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки на підставі положень ЦК України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «Про банки і банківську діяльність» судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що між сторонами склалися зобов’язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер,  а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов’язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач – боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку від
18 лютого 2013 року,  у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції чинній на час виникнення спору.

Обґрунтовуючи свої висновки посиланням на те, що у відносинах із договору банківського рахунку клієнт не є грошовим кредитором банку, Вищий господарський суд України не взяв до уваги, що таке визначення поняття кредитора встановлено ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія якого, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на банки, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку – юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.

З огляду на викладене постанова Вищого господарського суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 910/9232/14 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а справа – направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

Заяву публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 910/9232/14 задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 12 листопада
2014 року у справі № 910/9232/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

                                                  

 

Головуючий:   В.П. Барбара

Судді:                                                                                      І.С. Берднік

                                                                                                 В.С. Гуль

А.А. Ємець

Т.Є.Жайворонок                                         П.І. Колесник

                                                                                                 О.І. Потильчак

                                                                                                 І.Б. Шицький