2015.04.22 № 6-60цс15 ВСУ: повірка лічильників може бути і не безплатною

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2015 року
 
м. Київ
адвокат киев litigations
таможенные, налоговые, споры, консультації, трудові спори, юрист, Киев, консультации таможенные, налоговые споры, трудовые споры, договорная работа, 067 86-244-17
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі № 6-60 цс15)
Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов’язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної технiки на повiрку.
Частиною третьою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, – власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов’язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Згідно з пунктом 24 цього Порядку (у редакції, чинній до 24 жовтня 2014 року – до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 532) витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.
Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.
Аналогічні положення про включення до складу житлово-комунальних послуг, які надаються споживачеві, послуг з періодичної повірки, обслуговування і ремонту приладів обліку (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) містяться й у Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є додатком до затвердженого Порядку.
Отже, у спірний період (до 24 жовтня 2014 року) проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки повинне було здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, повинні були включатися у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і сплачуватися споживачем щомісячно у складі цих послуг.
Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Пунктами 9, 30, 32 цих Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обовязків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обовязком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
Статтями 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами.
Як зазначалось вище, Порядком та типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до складу таких послуг, з яких розраховуються тарифи для споживачів, входять і послуги з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.
Отже, підприємства, які надають послуги споживачам з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок включення цих робіт до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд відповідно до укладених між ними договорів.
Положеннями частини 3 статті 19, частини 4 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо виконавець не є виробником послуг, то відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
До визначення на законодавчому рівні виконавців певних послуг (Закон від 10 квітня 2014 року № 1198-VIII, який набрав чинності 26 квітня 2014 року) питання визначення виконавців житлово-комунальних послуг (в тому числі з централізованого постачання холодної і гарячої води, водовідведення) статтею 7 Закону № 1875-IV було віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.
Установивши у справі, яка переглядається той факт, що виконавцем надання житлово-комунальних послуг споживачам рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 8 серпня 2008 року № 818 визначено ТОВ «Житлорембудсервіс», до складу тарифів якого послугу з періодичної повірки квартирних приладів обліку води не включено, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірний період КП «Кременчуковдоканал», до якого позивачкою пред’явлено позов, не повинен нести перед нею відповідальності з відшкодування понесених нею витрат на повірку засобів обліку води.
З огляду на зазначене судом у справі, яка переглядається, норми статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» застосовані правильно.

 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І.,
Гуменюка В.І., Романюка Я.М.,
Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до комунального підприємства «Кременчукводоканал», треті особи: комунальне господарчо-розрахункове житлово-експлуатаційне підприємство «Центральне», товариство з обмеженою відповідальністю «Житлорембудсервіс», про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20 грудня 2013 року вона отримала повідомлення комунального підприємства «Кременчукводоканал» (далі – КП «Кременчукводоканал») від 10 грудня 2013 року про необхідність проведення повірки лічильників води, встановлених у її квартирі АДРЕСА_1, у зв’язку із закінченням міжповірочного інтервалу. У повідомленні зазначалося про проведення комплексу робіт, повязаних з демонтажем, транспортуванням, періодичною повіркою та монтажем приладів обліку води, які вона повинна виконати за власний рахунок.

ОСОБА_1 вважала вимоги КП «Кременчукводоканал» про здійснення нею повірки лічильників води (демонтаж, транспортування, монтаж) неправомірними й такими, що порушують її права споживача, просила визнати їх неправомірними та стягнути з КП «Кременчукводоканал» витрати в сумі 93 грн, понесені нею за повірку приладів обліку води; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок наданих послуг з водопостачання згідно з показниками приладів обліку води і стягнути 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2014 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеного судового рішення і направлення справи на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2013 року в справі ОСОБА_6 до КП «Кременчукводоканал», комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства «Центральне», товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембудсервіс» (далі – ТОВ «Житлорембудсервіс») про визнання дій неправомірними, відшкодування майнової та моральної шкоди, в якій, на її думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2015 року зазначену справу допущено до розгляду Верховним Судом України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України).

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 353 ЦПК України (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України ( в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3605 ЦПК України ( в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яка обладнана лічильниками гарячої і холодної води.

20 грудня 2013 року ОСОБА_1 отримала повідомлення КП «Кременчукводоканал» від 10 грудня 2013 року про необхідність за власний рахунок провести повірку приладів обліку води у зв’язку із закінченням міжповірочного інтервалу.

Цього ж дня представник позивачки надіслав на адресу КП «Кременчукводоканал» лист, в якому просив виконати роботи з повірки лічильників самостійно посилаючись на те, що саме він є виробником і виконавцем послуг, отримує кошти від населення за надані ним послуги з водопостачання та на нього покладено обов’язок за власний рахунок виконувати повірку вимірювальних приладів.

22 січня 2014 року КП «Кременчукводоканал» відмовило ОСОБА_1 у здійсненні повірки лічильників води за рахунок підприємства.

2 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з проханням зареєструвати лічильники води після чергової повірки, здійсненої самостійно, надавши паспорти з водомірної лабораторії, які підтверджують їх повірку та відповідність вимогам ДСТУ 3709.1-98.

6 червня 2014 року КП «Кременчукводоканал» та ОСОБА_1 підписали акт про те, що відповідач приймає прилади обліку споживання води на свій комерційний облік, а позивач бере на себе обов’язок виконання чергової повірки лічильників води — 30 травня 2017 року.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про те, що оскільки до переліку послуг, які надає КП «Кременчукводоканал», не входять послуги з демонтажу, транспортування і монтажу лічильників води після їх повірки, то він не є належним відповідачем за вимогами позивачки, а виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до переліку яких ці послуги входять, є ТОВ «Житлорембудсервіс».

У той самий час в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2013 року, на яку заявниця посилається як на підставу неоднакового застосування касаційним судом статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у справі за подібних обставин, за участю тих самих відповідачів і при однаковому правовому регулюванні правовідносин суд виходив з того, що послуга з періодичної повірки квартирних засобів обліку водопостачання входить до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які повинне надавати КП «Кременчукводоканал», а тому судове рішення про відмову в задоволенні позову скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, аналіз наведених судових рішень свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права – статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції цієї норми права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні визначає Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 року №113/98-ВР, який регулює відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань. Згідно зі статтею 21 цього Закону до видів державного метрологічного контролю і нагляду належить, зокрема, і повірка засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до частини другої статті 28 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов’язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної технiки на повiрку.

Частиною третьою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, – власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов’язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 24 цього Порядку (у редакції, чинній до 24 жовтня 2014 року – до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 532) витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.

Аналогічні положення про включення до складу житлово-комунальних послуг, які надаються споживачеві, послуг з періодичної повірки, обслуговування і ремонту приладів обліку (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) містяться й у Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Типовому), який є додатком до затвердженого Порядку.

Отже, у спірний період (до 24 жовтня 2014 року) проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки повинне було здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, повинні були включатися у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і сплачуватися споживачем щомісячно у складі цих послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (тут і далі – Закон № 1875-IV у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 10 квітня 2014 року № 1198-VIII).

Цей Закон у статті 1 визначає поняття житлово-комунальних послуг, учасників відносин у цій сфері: балансоутримувача, власника, споживача, виконавця і виробника та поняття засобу обліку.

За змістом цієї норми:

— житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

— балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі – балансоутримувач) – власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

— виконавець – субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

— виробник – субєкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

— засіб обліку – прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики.

Цією нормою передбачено, що до складу внутрішньобудинкової системи входять мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила).

Пунктами 9, 30, 32 Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов’язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов’язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Статтями 19, 26 Закону № 1875-IV та пунктом 8 Правил передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами.

Як зазначалось вище, Порядком та типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до складу таких послуг, з яких розраховуються тарифи для споживачів, входять і послуги з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Отже, підприємства, які надають послуги споживачам з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок включення цих робіт до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд відповідно до укладених між ними договорів.

Положенням частини 3 статті 19, частини 4 статті 26 Закону № 1875-IV передбачено, що у разі якщо виконавець не є виробником послуг, то відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Тобто виробник послуг може отримати відшкодування витрат за періодичну повірку, обслуговування і демонтаж квартирних засобів обліку від виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі укладених між ними відповідних договорів.

До визначення на законодавчому рівні виконавців певних послуг (Закон від 10 квітня 2014 року № 1198-VIII, який набрав чинності 26 квітня 2014 року) питання визначення виконавців житлово-комунальних послуг (в тому числі з централізованого постачання холодної і гарячої води, водовідведення) статтею 7 Закону № 1875-IV було віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

10 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон № 1198-VII, яким внесено зміни до статті 19 Закону № 1875-IV (які набрали чинності 26 квітня 2014 року) та визначено, що виконавцем послуг:

— з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання – гарячої води є теплопостачальна організація;

— з централізованого постачання холодної води та послуг водовідведення суб’єкт господарювання, що проводить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

У зв’язку із зазначеними змінами Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі – НКРКП), визначеним виконавцям послуг з централізованого постачання гарячої води, що надається населенню, були встановлені тарифи, у структуру яких включено витрати на періодичну повірку квартирних засобів обліку гарячої води.

Разом з тим, установивши у справі, яка переглядається той факт, що виконавцем надання житлово-комунальних послуг споживачам рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 8 серпня 2008 року № 818 визначено ТОВ «Житлорембудсервіс», до складу тарифів якого не включено послугу з періодичної повірки квартирних приладів обліку води, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірний період КП «Кременчуковдоканал», до якого позивачкою пред’явлено позов, не повинен нести перед нею відповідальності з відшкодування понесених нею витрат на повірку засобів обліку води.

З огляду на зазначене судом у справі, яка переглядається, норми статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», застосовані правильно, а тому заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григорєва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко