2015.05.19 № 21-181а15 ВСУ: недоліки в позовній заяві

недоліки в позовній заяві
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року                                                                                                             м. Київ

Як убачається зі змісту оскарженої ухвали, підставами для залишення позовної заяви без руху стало невиконання позивачем вимог до позовної заяви, передбачених частиною першою статті 106 КАС, зокрема, щодо змісту вимог позову та викладу обставин, якими обґрунтовуються ці вимоги.

Водночас суд вказав, що позивачу необхідно було зазначити обставини (відомості) про конкретні випадки порушення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, із зазначенням дій (бездіяльності) відповідача, внаслідок яких відбулося таке порушення, з посиланням на докази або додати документи щодо представництва осіб, чиї права, свободи та інтереси були порушені відповідачем.

Разом із тим, такі висновки суду не вказують на недоліки позовної заяви, а містять судження, що стосуються суті позовних вимог, які тягнуть постановлення інших за значенням судових рішень.

Поєднання в одному судовому рішенні різних за змістом правових висновків, а також використання в ньому формулювань, які, якщо зважити на юридичну природу оскарженої ухвали і можливе виконання її умов, за перспективи судового розгляду можуть стати підставами для твердження про небезсторонність суду, є порушенням вимог процесуального закону, за яких ухвала не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням позовної заяви до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Волкова О.Ф.,  Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В.,  Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,  Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконним Указу Президента України від 17 лютого 2015 року № 88/2015 «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2015 році» (далі – Указ № 88/2015),

встановила:

25 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив визнати незаконним Указ № 88/2015, вважаючи його виданим із порушенням терміну.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 березня 2015 року позовну заяву ОСОБИ_1 залишив без руху у зв’язку з тим, що вона подана без дотримання вимог процесуального закону, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не відповідає приписам пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), не підтверджений належними доказами, а додані до заяви документи не містять інформацію щодо предмета доказування, а саме протиправності дій та бездіяльності відповідача. Крім того, позивач просив вирішити питання щодо прав, обов’язків та інтересів осіб, які не заявляли позов до Президента України, однак не додав до позовної заяви документ щодо представництва цих осіб та не зазначив їх правовий статус з урахуванням вимог пункту 2 частини першої статті 106 КАС.

Позивачу встановлено строк для усунення недоліків до 16 березня  2015 року.

12 березня 2015 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України уточнення до позову, у якому зазначив, що при посиланні на пункт 4 частини першої статті 106 КАС суддя, порушуючи правила суддівської етики, процитував інший пункт норми закону, чим ввів його в оману. Також позивач зазначив, що суд порушив вимоги процесуального закону, безпідставно залишивши його позовну заяву без руху.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 березня 2015 року позовну заяву ОСОБИ_1 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконним Указу № 88/2015 повернув позивачу. Своє рішення суд обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 2 березня 2015 року, в установлений строк.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від                     18 березня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, встановлених пунктом 3 частини першої статті 237 КАС (у редакції до 28 березня 2015 року), в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення по суті позову.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Указ № 88/2015 виданий з порушенням вимог Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу», яким встановлено, що Указ Президента України публікується в засобах масової інформації не пізніше як за місяць до закінчення поточного року, тому вважає, що він мав бути оприлюднений у            листопаді – грудні  2014 року, а не наприкінці лютого 2015 року.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України встановила таке.

Положення статей 104–109 КАС регулюють питання форми і змісту позовної заяви, права й обов’язки учасників цього етапу судового провадження, визначають повноваження суду, встановлюють види судових рішень, підстави та умови їх постановлення. Призначення цього етапу полягає в забезпеченні своєчасного й оперативного розгляду звернення особи до суду з метою захисту порушених її прав, свобод чи інтересів. На ньому вирішуються питання, пов’язані з можливістю відкриття судового провадження та організацією його здійснення. При цьому на зазначеному рівні не вирішуються питання, які стосуються змісту (суті) позову.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

За частиною другою цієї ж статті якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Згідно із частиною третьою статті 108, статтею 109 КАС за наявності обставин, передбачених цими нормами, постановлюється ухвала про повернення позовної заяви або про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Як убачається зі змісту оскарженої ухвали, підставами для залишення позовної зави без руху стало невиконання позивачем вимог до позовної заяви, передбачених частиною першою статті 106 КАС, зокрема, щодо змісту вимог позову та викладу обставин, якими обґрунтовуються ці вимоги.

Водночас суд вказав, що позивачу необхідно було зазначити обставини (відомості) про конкретні випадки порушення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, із зазначенням дій (бездіяльності) відповідача, внаслідок яких відбулося таке порушення, з посиланням на докази або додати документи щодо представництва осіб, чиї права, свободи та інтереси були порушені відповідачем.

Разом із тим, такі висновки суду не вказують на недоліки позовної заяви, а містять судження, що стосуються суті позовних вимог, які тягнуть постановлення інших за значенням судових рішень.

Поєднання в одному судовому рішенні різних за змістом правових висновків, а також використання в ньому формулювань, які, якщо зважити на юридичну природу оскарженої ухвали і можливе виконання її умов, за перспективи судового розгляду можуть стати підставами для твердження про небезсторонність суду, є порушенням вимог процесуального закону, за яких ухвала не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням позовної заяви до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене заява ОСОБИ_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих  та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241–243  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву ОСОБИ_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2015 року про повернення позовної заяви позивачу скасувати, а позовну заяву направити до того самого суду для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                             В.В. Кривенко

Судді:                                   О.Ф. Волков                                              М.І. Гриців            

                                   О.А. Коротких                                          О.В. Кривенда

                                               В.Л. Маринченко                                    П.В. Панталієнко

                                               О.Б. Прокопенко                                     І.Л. Самсін

                                   О.О. Терлецький