2015.06.17 № 3-256гс15 ВСУ: позов до Антимонопольного кодексу

Вимоги до Антимонопольного кодексу України: оскарження дій, бездіяльності
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 червня 2015 року

  м. Київ

Законом України «Про захист економічної конкуренції», який   визначає  правові  засади  підтримки  та  захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів АМКУ.

Зокрема, положеннями частини першої статті 60 цього Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

З огляду на зміст цієї норми та зважаючи на положення статті 12 ГПК України, частини другої статті 4 КАС України, справи зі спорів про оскарження рішень органів АМКУ підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України, за винятком, відповідно до положень статті 19 КАС України, вирішення справ щодо оскарження рішень АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого   Потильчака О.І.                         

суддів:              Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І.,

                           Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І.,

                           Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

                           Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

                           Шицького І.Б., –

                                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 квітня 2015 року в справі № 910/1331/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі – ТОВ «Сумитеплоенерго») до АМКУ, третя особа – виконавчий комітет Сумської міської ради, про визнання недійсним рішення,

в с т а н о в и л и : 

У січні 2014 року ТОВ «Сумитеплоенерго» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до АМКУ про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 27 листопада          2013 року № 31-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі – рішення АМКУ   № 31-р/тк).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28 травня 2014 року до участі у справі як третю особу залучено виконавчий комітет Сумської міської ради.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13 серпня 2014 року провадження у справі припинено з підстав, передбачених пунктом                2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Ухвалу суду мотивовано тим, що на час розгляду господарської справи № 910/1331/14 існувало рішення адміністративного суду, який у межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від   15 січня 2015 року ухвалу господарського суду м. Києва від 13 серпня  2014 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України підставою для припинення провадження у господарській справі є існування рішення саме господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки адміністративні суди не є «іншим органом» у розумінні положень пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України, а справи у спорах за участю органів АМКУ підвідомчі господарським судам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 1 квітня   2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від  15 січня 2015 року скасовано, ухвалу господарського суду м. Києва від            13 серпня 2014 року залишено в силі.

Залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що на час вирішення спору у господарському суді набрало законної сили рішення адміністративного суду, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; це рішення не було змінено чи скасовано в касаційному порядку, тому суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 80 ГПК України.

У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 квітня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 11116 ГПК України, АМКУ просить скасувати постанову суду касаційної інстанції  та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 січня     2015 року.

При цьому заявник посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статей 2, 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та статті 12 ГПК України.

На обґрунтування заяви АМКУ надано копії постанов Вищого господарського суду України від 28 вересня 2010 року у справі № 14/132, від 1 липня 2008 року у справі № 15/916, від 3 грудня 2014 року у справі                № 910/1331/14, від 30 вересня 2014 року у справі № 916/2092/14, копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2015 року у справі № К/9991/64312/12, від 29 січня 2015 року у справі                            № К/9991/82105/12, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.

Так, зокрема у постанові від 28 вересня 2010 року у справі № 14/132 Вищий господарський суд України висловив правову позицію про те, що спір у справі про визнання протиправним і скасування рішення АМКУ «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Вищий адміністративний суд України, закриваючи провадження в адміністративній справі № К/9991/64312/12 за позовом товариства про скасування рішення АМКУ, в ухвалі від 5 лютого 2015 року зазначив, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки підвідомчий господарським судам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників АМКУ та  ТОВ «Сумитеплоенерго», перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм права, які визначають юрисдикцію адміністративних і господарських судів, Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога   ТОВ «Сумитеплоенерго» про визнання недійсним рішення АМКУ              № 31-р/тк.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом пункту 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Положеннями частини другої статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Разом із цим частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, виходячи із положень наведеної норми, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Так, Законом України «Про захист економічної конкуренції», який   визначає  правові  засади  підтримки  та  захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів АМКУ.

Зокрема, положеннями частини першої статті 60 цього Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

З огляду на зміст цієї норми та зважаючи на положення статті 12 ГПК України, частини другої статті 4 КАС України, справи зі спорів про оскарження рішень органів АМКУ підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України, за винятком, відповідно до положень статті 19 КАС України, вирішення справ щодо оскарження рішень АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Крім того, слід зазначити, що посилання Вищого господарського суду України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 818/305/14 як на підставу для припинення провадження у господарській справі № 910/1331/14 відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України є помилковим, оскільки зазначене судове рішення не є рішенням господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір.

Відповідно до положень статті 11125 ГПК України суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 11116 цього Кодексу.

За наявності підстав, передбачених, зокрема пунктом 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, суд має право:

1) у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності):

а) скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції;

б) скасувати судове рішення повністю або частково і припинити провадження у справі повністю або в певній частині.

Ураховуючи те, що судом касаційної інстанції при винесенні постанови у справі, яка розглядається, допущено порушення норм процесуального права, заява АМКУ підлягає частковому задоволенню, постанова Вищого господарського суду України від 1 квітня 2015 року – скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11114, 11123, 11124, 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

Заяву Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 1 квітня        2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

  Головуючий                                                                             О.І. Потильчак 

 

Судді:                          В.П. Барбара О.В. Кривенда
   
І.С. Берднік В.Л. Маринченко
   
О.Ф. Волков П.В. Панталієнко
   
М.І. Гриців О.Б. Прокопенко
   
В.С. Гуль І.Л. Самсін
   
А.А. Ємець О.О. Терлецький
   
Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький
   
П.І. Колесник