П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу (судовий збір).

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 частини другої статті 4 указаного Закону за подання до суду апеляційної скарги ставка судового збору складає   50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 указаного Закону від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

За положеннями частини четвертої статті 105 ЦК України до ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, яка припиняється; ліквідатор такої юридичної особи представляє її у відносинах з третіми особами та виступає в суді від її імені.

У справі, яка переглядається, апеляційну скаргу подано ліквідатором ТОВ «Елкопласт-Укр»,  який відповідно до статті 105 ЦК України управляє справами юридичної особи, яка припиняється, представляє її у відносинах з третіми особами та виступає в суді від її імені.

Отже, у справі, яка переглядається, суд дійшов правильного висновку про те, що положення пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору інвалідів I та II груп не поширюються на особу, яка подала апеляційну скаргу, як ліквідатора ТОВ «Елкопласт-Укр», тому підстав для звільнення її від сплати судового збору немає.

Суддя Верховного Суду України                                                    Л.І. Охрімчук

24 червня 2015 року

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

суддів:

 Охрімчук Л.І.,

Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П., 

 

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., 

 

Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр», третя особа – ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2, про стягнення невиплачених при звільненні коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за заявою ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 26 серпня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

 

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр» (далі – ТОВ «Елкопласт-Укр»), третя особа – ліквідатор ТОВ «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2, про стягнення невиплачених при звільненні коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ОСОБА_1 зазначав, що з 2 лютого 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 працював у відповідача на посаді верстатника.

Посилаючись на те, що частково за листопад 2013 року і до дня звільнення відповідач не виплатив йому заробітну плату, ОСОБА_1 просив стягнути з нього 8 тис. 762 грн 7 коп. невиплачених при звільненні коштів та 18 тис. 25 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від                   15 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Елкопласт-Укр» на користь ОСОБА_1  4 тис. 262 грн 7 коп. заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та 23 тис.          625 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 серпня               2014 року апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від             18 лютого 2015 року ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від                 26 серпня 2014 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 26 серпня 2014 року ліквідатор ТОВ «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі з передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції        статей 292, 297 ЦПК України та статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На обґрунтування заяви ліквідатор ТОВ «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2 надав копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від          4 лютого 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві                  ліквідатора ТОВ «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно з частиною першою статті 360⁵ ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ліквідатора ТОВ «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2 на підставі частини другої статті 121, частини другої статті 297 ЦПК України, апеляційний суд керувався тим, що вимоги суду щодо сплати судового збору особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений законом строк не були виконані.

Залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що посилання ліквідатора ТОВ «Елкопласт-Укр»       ОСОБА_2 на те, що він бере участь у справі як фізична особа – ліквідатор ТОВ «Елкопласт-Укр» та звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 як ліквідатор товариства, яке є відповідачем у справі, уповноважений управляти його справами й виступати в суді від імені та в інтересах товариства, а тому підстав для звільнення        ОСОБА_2 від сплати судового збору немає.

Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 лютого 2015 року, копію якої надано заявником для порівняння, касаційний суд, розглядаючи справу за позовом фізичної особи до ТОВ «Елкопласт-Укр», ліквідатором якого є ОСОБА_2, вважав, що положення пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору інвалідів І та ІІ груп поширюються на ОСОБА_2.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції          статей 292, 297 ЦПК України та пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати, відстрочення, розстрочення сплати та повернення судового збору.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 частини другої статті 4 указаного Закону за подання до суду апеляційної скарги ставка судового збору складає         50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 цього ж Закону від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

У справі, яка переглядається, апеляційну скаргу подано ліквідатором ТОВ «Елкопласт-Укр» –  ОСОБА_2.

За положеннями частини четвертої статті 105 ЦК України до ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, яка припиняється; ліквідатор такої юридичної особи представляє її у відносинах з третіми особами та виступає в суді від її імені.

Таким чином, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду в особі ліквідатора ТОВ «Елкопласт-Укр», яка відповідно до статті 105 ЦК України управляє справами юридичної особи, яка припиняється, представляє її у відносинах з третіми особами та виступає в суді від її імені.

Отже, у справі, яка переглядається, суд дійшов правильного висновку про те, що положення пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору інвалідів I та II груп не поширюються на ОСОБА_2 як ліквідатора ТОВ «Елкопласт-Укр», тому підстав для звільнення його від сплати судового збору немає.

За таких обставин підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 26 серпня 2014 року відсутні.

Керуючись пунктами 1, 2 частини першої статті 355, пунктом 2             частини першої, частиною третьою статті 360³, статтею 360⁵ ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

 У задоволенні заяви ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Елкопласт-Укр» ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  18 лютого 2015 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від        26 серпня 2014 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

 

Головуючий                                                                        Л.І. Охрімчук

 Судді:                                                                                  Л.І. Григор’єва

                                                                                              В.І. Гуменюк      

                                                                                              Н.П. Лященко

                                                                                                    Я.М. Романюк

                                                                                                    Ю.Л. Сенін

                                                                                                    В.М. Сімоненко

                                                                                                    А.Г. Ярема