2015.12.02 № 6-895цс15 ВСУ: переривання позовної давності шляхом подачі позову

067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 2 грудня 2015 року                                                                                           м. Київ
За змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України  (далі – ЦПК України) перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.    

 Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,    
суддів: Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,
Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,  

розглянувши на засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування страхових виплат у порядку регресу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова  від 8 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2015 року й ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

 У червні 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБ України) звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 10 квітня 2009 року з вини відповідача, який керував автомобілем Nіssan, було скоєно дорожньо-транспортну пригоду (далі – ДТП), унаслідок якої був пошкоджений автомобіль Volkswagen, яким керував ОСОБА_2 і який належить останньому на праві власності. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 3 червня 2009 року.

14 жовтня 2009 року потерпілий у ДТП ОСОБА_2 подав до МТСБ України відповідну заяву про отримання відшкодування майнової шкоди, завданої ОСОБА_1, який свою цивільну правову відповідальність не застрахував.

У зв’язку з настанням страхової події МТСБ України 19 березня 2010 року здійснило потерпілому виплату страхового відшкодування у розмірі 13 тис. 250 грн 89 коп.

Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб згідно з висновком експерта складає 19 тис. 830 грн 89 коп., з яких 6 тис. 580 грн  — це вартість автомобіля в пошкодженому стані.

Листами від 21 жовтня 2009 року та від 12 квітня 2010 року МТСБ України зверталося до відповідача з проханням добровільно компенсувати завдані збитки в розмірі 19 тис. 830 грн 89 коп., однак ці кошти відповідач не сплатив.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2015 року й ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року, позов задоволено частково: ухвалено стягнути з ОСОБА_1 кошти в розмірі 13 тис. 250 грн 89 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат; у задоволенні решти позову відмовлено.

У заяві ОСОБА_1 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статтей 264, 267 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви ОСОБА_1 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

від 11 червня 2014 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч» до фізичних осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу і повернення приміщення та за зустрічним позовом фізичної особи до відкритого акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч» і фізичної особи про визнання права власності на нежитлове приміщення (№ 6-12404св14);

від 23 липня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» до фізичної особи про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (№ 6-16658св14);

від 6 серпня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-50960св14);

від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» до фізичної особи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (№ 6-26269св14).

Так, за результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-50960св14, № 6-16658св14, № 6-26269св14 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 115, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Крім того, не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підвідомчості або підсудності.

Ухвалою від 11 червня 2014 року у справі № 6-12404св14 суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий судовий розгляд. При цьому суд виходив з того, що вчинення боржником дій з виконання зобов’язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, що такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитом у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, задовольняючи частково позов, виходили, крім іншого, з того, що МТСБ України, звернувшись 19 березня 2013 року до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в силу приписів статті 264 ЦК України перервало позовну давність, після повернення позову і роз’яснення права на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача МТСБ України 8 травня 2013 року звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова із цим позовом. Суди також зазначили, що на підставі викладеного про переривання позовної давності указаний строк підлягає поновленню.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права (статтей 264, 267 ЦК України), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях у справах № 6-50960св14, № 6-16658св14, № 6-26269св14.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами у справі, яка переглядається, встановлено, що 10 квітня 2009 року з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем Nіssan, сталася ДТП, унаслідок чого був пошкоджений належний ОСОБА_2 автомобіль Volkswagen, яким керував останній.

Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 3 червня 2009 року.

У зв’язку з настанням страхової події МТСБ України 19 березня 2010 року здійснило потерпілому виплату страхового відшкодування в розмірі 13 тис. 250 грн 89 коп.

У спірних правовідносинах перебіг позовної давності почав обчислюватися з моменту страхової виплати – 19 березня 2010 року.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2013 року позовну заяву МТСБ України до ОСОБА_1 про відшкодування регресних витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, подану 19 березня 2013 року, повернуто позивачу у зв’язку з тим, що справа не підсудна цьому суду, та роз’яснено право на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача.

8 травня 2013 року МТСБ України звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з цією позовною заявою.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 травня 2013 року у зв’язку з неусуненням недоліків заяви в установлений судом строк позовну заяву повернуто позивачу.

4 червня 2013 року МТСБ України повторно звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з даним позовом до ОСОБА_1.

Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно з матеріалами справи МТСБ України звернулось до суду з клопотанням, у якому в разі невизнання судом наявності підстав для переривання позовної давності просило поновити строк позовної давності (а.с. 22, 125).

Суд першої інстанції вказав у мотивувальній частині судового рішення, що строк позовної давності підлягає поновленню.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

        Згідно з частинами четвертою, п’ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За змістом частини першої статті 118 ЦПК України позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Пред’явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов’язується початок процесу у справі.

Згідно з частиною першою статті 122 ЦПК України  суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, позовна заява подається до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 108 – 114 ЦПК України. Позовна заява оформлюється з додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, за її подання  сплачується судовий збір.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.

Такого по суті висновку й дійшов суд касаційної інстанції під час касаційного розгляду справ № 6-50960св14, № 6-16658св14, № 6-26269св14.

У справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про те, що перебіг позовної давності переривається, якщо особою подано до суду позовну заяву, яку повернуто позивачеві у зв’язку з порушенням ним правил підсудності.

Крім того, суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині судового рішення, що строк позовної давності підлягає поновленню, тобто визнав поважними причини пропущення позовної давності. Однак у резолютивній частині судового рішення суд не зазначив про поновлення вказаного строку.

За таких обставин судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної  інстанцій слід змінити, виключивши з їх мотивувальної частини посилання судів щодо переривання перебігу позовної давності та доповнивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції вказівкою про поновлення строку позовної давності, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова  від 8 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 5 лютого 2015 року й ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини зазначених судових рішень посилання судів про переривання  перебігу позовної давності.

Доповнити резолютивну частину рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова  від 8 грудня 2014 року вказівкою про поновлення Моторному (транспортному) страховому бюро України строку позовної давності.

В іншій частині зазначені рішення судів залишити без змін.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

 

Судді Верховного Суду України:

А.Г. Ярема

 

Н.П. Лященко

 

 

 

  Л.І. Охрімчук

 

Я.М. Романюк

 

Ю.Л. Сенін

 

В.М. Сімоненко