2015.01.28 № 6-227цс14 ВСУ: прилюдні торги

ПОСТАНОВА
                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
28 січня 2015 року                                                                                             м. Київ
 
Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням
Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням

Виходячи з правового аналізу частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня  1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, необхідно  дійти висновку про те, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього шестимісячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.
Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»; пунктів 3.2, 3.4 зазначеного Тимчасового положення.

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого Яреми А.Г.
Суддів: Барбари В.П., Ємця А.А., Романюка Я.М.,
Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Сеніна Ю.Л.,
Григор’євої Л.І., Колесника П.І., Сімоненко В.М.,
Гуля В.С., Лященко Н.П., Шицького І.Б.,
Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_3, третя особа – публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу щодо проведення прилюдних торгів та акта про реалізацію з торгів нерухомого майна за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л и :

У вересні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного  управління юстиції у м. Києві (далі — ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві), приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі — ПП «СП «Юстиція»), ОСОБА_3, третя особа – публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі — ПАТ «Креді Агріколь Банк»), про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу щодо проведення прилюдних торгів та акта про реалізацію з торгів нерухомого майна.

Позивачі зазначали, що прилюдні торги були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки торги було проведено більше ніж через
6 місяців з моменту складання звіту про оцінку реалізованої з торгів квартири, що суперечить положенням ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», п.4.3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень,
п. 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку». Крім того, оголошення по торги спірної іпотечної квартири не було розміщено в двох місцевих друкованих засобах масової інформації, як цього вимагає ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», а також потенційні покупці не були забезпеченні інформацією про можливість огляду квартири у відповідності до п. 3. 6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, ч. 3 ст. 43 Закону України «Про іпотеку». На підставі викладеного позивачі просили суд визнати недійсними прилюдні торги, протокол про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акт про реалізацію спірної квартири.

          Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2014 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог
ОСОБА_1.

Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна – трикімнатної квартири, результат яких оформлено протоколом проведення прилюдних торгів від 14 серпня 2013 року ПП «СП «Юстиція» та актом державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про реалізацію арештованого нерухомого майна від 27 серпня 2013 року.

Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна, що належить ОСОБА_1 – квартири, від 14 серпня
2013 року, затверджений заступником директора ПП «СП «Юстиція».

Визнано недійсним акт про реалізацію з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна – квартири, від 27 серпня 2013 року, затверджений начальником ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції          ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу касаційного суду, рішення апеляційного суду залишити в силі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини 5 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення заявниці ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 на підтримання заяви, а також пояснення представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 та представника ПАТ «Креді Агріколь Банк» ОСОБА_6 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом установлено, що 17 грудня 2010 року державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 16 вересня 2010 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «Індустріально — експортний Банк» заборгованості в розмірі 85 215,74 доларів США, що згідно курсу Національного банку України складає 673 903 грн. 12 коп.

1 листопада 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Вега» (далі — ТОВ «Оціночна компанія «Вега») в межах процедури виконавчого провадження складено висновок про незалежну оцінку майна, вартості квартири, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 серпня 2006 року. Встановлено ринкову вартість квартири у розмірі 580 144 грн.

ОСОБА_1 на такий висновок з експертної оцінки майна подала заперечення щодо вартості трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, у зв’язку з чим виникла необхідність здійснити рецензування висновку експерта.

26 січня 2012 року заступником начальника державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві на підставі ст.ст. 13, 58 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення експерта для проведення рецензування експертної оцінки майна, проведеної ТОВ «Оціночна компанія «Вега» щодо визначення вартості спірної квартири.

12-15 березня 2012 року проведено рецензування оцінки ринкової вартості квартири, яким підтверджено вартість квартири в розмірі 580 144 грн.

Заявку на реалізацію описаного та арештованого майна подано 27 квітня 2012 року.

14 травня 2012 року між ПП «СП Юстиція» та ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві укладено договір про надання послуг по організації і проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Прилюдні торги з реалізації спірної квартири були призначені на
13 червня 2012 року, однак вони не відбулись у зв’язку з відсутністю покупців.

Висновок з експертної оцінки майна ОСОБА_1 було оскаржено в судовому порядку. 7 вересня 2012 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 7 листопада 2012 року, в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Оціночна компанія «Вега», товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, третя особа – ПАТ «Креді Агріколь Банк», про скасування незалежної оцінки нерухомого майна відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2013 року надано дозвіл на реалізацію квартири ОСОБА_1 яка згідно іпотечного договору від 29 серпня 2006 року передана в іпотеку акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк» (правонаступник – ПАТ «Креді Агріколь Банк»).

Актом державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві
від 8 лютого 2013 року було здійснено переоцінку на реалізацію майна – вищезазначеної квартири на 20 % від оціночної вартості та визначено, що вартість майна після переоцінки становить 464 115 грн. 20 коп.

Прилюдні торги з реалізації спірної квартири були призначені на
5 липня 2013 року, однак вони не відбулись у зв’язку з відсутністю покупців.

Актом старшого державного виконавця Святошинського РУЮ у м. Києві від 22 липня 2013 року проведено переоцінку квартири на підставі пункту п’ятого статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» на 45 % від оціночної вартості та визначено, що вартість майна після переоцінки становить 319 079 грн. 20 коп.

Прилюдні торги з реалізації спірної квартири були призначені на 14 серпня 2013 року, що була передана на торги за стартовою ціною 319 079 грн. 20 коп.

ПП «СП «Юстиція» розмістило оголошення від 25 липня 2013 року в Єдиному державному реєстрі виконавчого провадження в системі реалізації конфіскованого та арештованого майна на сайті ДП МЮУ «Інформаційний центр», повідомлення про проведення торгів направлено ОСОБА_1 згідно реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за 25 липня 2013 року, опубліковано оголошення про проведення прилюдних торгів у двох загальнодержавних друкованих виданнях: газеті «Експрес-Об’ява», газеті «Авізо Плюс».

14 серпня 2013 року ПП «СП «Юстиція» проведено прилюдні торги з реалізації трикімнатної квартири, переможцем яких став ОСОБА_3, який придбав вищезазначену квартиру за 320 000 грн.

27 серпня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що посилання позивача щодо неналежного виконання вимог закону про повідомлення проведення прилюдних торгів є безпідставним, оскільки ПП «СП «Юстиція» виконало вимоги ст. 43 Закону України «Про іпотеку» та розмістило повідомлення про проведення прилюдних торгів у двох друкованих засобах масової інформації державного значення які мають статус видання вищий ніж місцевого. Оцінку реалізованого з торгів майна проведено у відповідності до вимог закону, сплив строку оцінки майна не вплинув на результати торгів, оскільки позивачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що ринкова вартість квартири на момент проведення прилюдних торгів була вищою в порівняння з тією вартістю, за якою квартиру продано на прилюдних торгах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_1 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що права іншого позивача ОСОБА_2 внаслідок проведення оскаржуваних торгів з реалізації квартири жодним чином не порушено. Однак прилюдні торги на порушення вимог частин першої, п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» були проведені більше ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна, а тому за правилами статей 203, 215 ЦК України такі торги є недійсними.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції касаційний суд виходив із того, що торги про реалізацію спірної квартири проведено в рамках процедури виконавчого провадження, дозвіл на реалізацію квартири надано ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2013 року, тобто в даному випадку фактично відбулося примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, а проведення повторної оцінки майна не вплинуло на результати торгів з його реалізації. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». При проведенні виконавчих дій було дотримано вимоги ст. 43 Закону України «Про іпотеку» та проведено оцінку реалізованої з торгів квартири у відповідності до вимог законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, оскільки іпотекодавець та іпотекодержатель не досягли згоди щодо початкової оцінки іпотечного майна. Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року, в позові про скасування незалежної оцінки нерухомого майна відмовлено, тобто спір щодо початкової оцінки іпотечного майна визначено в судовому порядку.

Разом з тим, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з       розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року, від 29 травня 2013 року, у постанові Вищого господарського суду України від 14 березня
2012 року, на які як на приклади неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини 5 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» посилається заявниця, суди касаційної інстанції виходили із того, що оскільки на час проведення оскаржуваних прилюдних торгів, звіт про оцінку майна втратив чинність, то прилюдні торги проведені з порушенням вимог вищезазначеної норми закону і підлягають визнанню недійсними.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначеної вище норми матеріального права, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у статті 16 ЦК України, згідно з пунктом 2 частини другої якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою — третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Частинами другою — четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі, коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята
статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частинами першою та п’ятою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб’єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством.

Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (пункт 3.3 Тимчасового положення).

Частиною п’ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім пункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших визначених Тимчасовим положенням причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб’єктом оціночної діяльності (пункти 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об’єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Таким чином, ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку про те, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»; пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Встановивши такі обставини суд касаційної інстанції не врахував, що після збігу шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Окрім того касаційний суд, погодившись із висновком суду першої інстанції, дійшов передчасно висновку про те, що сплив строку оцінки майна не вплинув на результати торгів, оскільки вказані доводи суду не підтверджені належними і допустимими доказами у справі. Безпідставними є і посилання суду касаційної інстанції на те, що рішенням суду першої інстанції було відмовлено в задоволенні позову про скасування незалежної оцінки спірного майна, оскільки відповідно до норми закону звіт про оцінку майна втрачає свою чинність зі спливом шестимісячного строку від дня його підписання.

Таким чином, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року скасувати і направити справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий   А.Г. Ярема
Судді В.П. Барбара П.І. Колесник
  І.С. Берднік Н.П. Лященко
  Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук
  В.С. Гуль Я.М. Романюк
  В.І. Гуменюк Ю.Л. Сенін
  А.А. Ємець В.М. Сімоненко
  Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький