2016.02.02 № ВСУ: невиконання судового рішення ПФУ

067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев
067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2 лютого 2016 року  м. Київ

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п’яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання  без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника – юридичну особу – від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з підпунктом 1.1 розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі – Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 30 червня 2015 року № 21-1044а15.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –

розглянувши справу за позовом управління Пенсійного фонду України в  м. Чернігові (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) до Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі – ГУ юстиції) про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ юстиції, у якому просило визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУ юстиції щодо винесення постанови від 8 липня 2014 року ВП № 42929975 про накладення на позивача штрафу в розмірі 680 грн та скасувати зазначену постанову.

На обґрунтування позову управління ПФУ зазначило, що згідно з виданим Деснянським районним судом міста Чернігова виконавчим листом від  2 квітня 2014 року  № 750/11729/13-а відповідача зобов’язано поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 1 лютого 2012 року, однак вказало, що оскільки підприємство, на якому працювала позивачка, ліквідовано і кошти на виплату і доставку пільгової пенсії не відшкодовує, в управління ПФУ немає підстав для формування документів на її виплату у зв’язку з тим, що статтею 73 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1058-IV) чітко встановлено цілі, на які використовуються кошти ПФУ, а отже, накладення штрафу є неправомірним.

Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 2 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від                         19 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовив. Суди вказали на відсутність підстав для скасування постанови про накладення штрафу, оскільки незабезпечення коштами для здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду у зв’язку з тим, що починаючи з 1 березня 2012 року і по теперішній час підприємство кошти на виплату та доставку пільгової пенсії не відшкодовує, не є поважною причиною для невиконання пенсійним органом рішення суду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України                        управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 75, 89  Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження»,  просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2015 року і постановити нове рішення, яке б містило висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо спірних правовідносин.

На обґрунтування заяви управління ПФУ посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року (№ К/800/24473/15), у якій суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

            Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 75, 89 Закону                    № 606-ХIV при вирішенні питання щодо правомірності накладення штрафу на органи ПФУ.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п’яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання  без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника – юридичну особу – від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з підпунктом 1.1 розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі – Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 30 червня 2015 року № 21-1044а15.

Виходячи з наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає, що оскільки висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, то всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, та ухвалює нове рішення – про задоволення позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду  України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 2 лютого 2015 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2015 року скасувати.

Позов управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови від 8 липня 2014 року ВП № 42929975 про накладення штрафу у розмірі 680 грн та скасувати зазначену постанову.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий   В.Л. Маринченко
Судді: О.Ф. Волков   М.І. Гриців
  О.В. Кривенда   П.В. Панталієнко
  О.Б. Прокопенко                            О.О. Терлецький